A Song and Psalm for the sons of Korah.
1 Great is the LORD, and greatly to be praised in the city of our God, in the mountain of his holiness.
2 Beautiful for situation, the joy of the whole earth, is mount Zion, on the sides of the north, the city of the great King.
3 God is known in her palaces for a refuge.
4 For, lo, the kings were assembled, they passed by together.
5 They saw it, and so they marvelled; they were troubled, and hasted away.
6 Fear took hold upon them there, and pain, as of a woman in travail.
7 Thou breakest the ships of Tarshish with an east wind.

8 As we have heard, so have we seen in the city of the LORD of hosts, in the city of our God: God will establish it for ever. Selah.
9 We have thought of thy lovingkindness, O God, in the midst of thy temple.
10 According to thy name, O God, so is thy praise unto the ends of the earth: thy right hand is full of righteousness.
11 Let mount Zion rejoice, let the daughters of Judah be glad, because of thy judgments.
12 Walk about Zion, and go round about her: tell the towers thereof.
13 Mark ye well her bulwarks, consider her palaces; that ye may tell it to the generation following.
14 For this God is our God for ever and ever: he will be our guide even unto death.
1 На закінчення. Псалом для синів Корея.
2 Послухайте це, усі народи, почуйте всі, які живете у Всесвіті:
3 сини землі, сини людські, — як багаті, так і бідні.
4 Мої уста промовлятимуть премудрість, і роздуми мого серця — розуміння.
5 Своє вухо я зверну на притчі, і мою загадку відкрию на гуслах:
6 Чому маю боятися в лиху годину? Беззаконня моєї п’яти оточить мене.
7 Ви, що надієтеся на свою силу і хвалитеся численністю свого багатства, знайте :
8 брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе,
9 не заплатить ціну викупу за свою душу.
10 Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають:
11 безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим.
12 Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами.
13 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.
14 Такий їхній шлях — спотикання для них, та потім будуть милуватися тим, що в них на вустах.
(Музична пауза).
15 Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави].
16 Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене.
(Музична пауза).
17 Не тривожся, коли людина стає багатою, коли зростає слава її дому.
18 Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде,
19 бо за її життя благословенною буде її душа, прославлятиме тебе, коли ти їй робитимеш добро.
20 Вона піде до роду своїх батьків і аж довіку не бачитиме світла.
21 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.