A Psalm of Asaph.
1 The mighty God, even the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising of the sun unto the going down thereof.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined.
3 Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous round about him.
4 He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
5 Gather my saints together unto me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
6 And the heavens shall declare his righteousness: for God is judge himself. Selah.
7 Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: I am God, even thy God.
8 I will not reprove thee for thy sacrifices or thy burnt offerings, to have been continually before me.
9 I will take no bullock out of thy house, nor he goats out of thy folds.
10 For every beast of the forest is mine, and the cattle upon a thousand hills.
11 I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field are mine.
12 If I were hungry, I would not tell thee: for the world is mine, and the fulness thereof.
13 Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
14 Offer unto God thanksgiving; and pay thy vows unto the most High:
15 And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
16 But unto the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or that thou shouldest take my covenant in thy mouth?
17 Seeing thou hatest instruction, and castest my words behind thee.
18 When thou sawest a thief, then thou consentedst with him, and hast been partaker with adulterers.
19 Thou givest thy mouth to evil, and thy tongue frameth deceit.
20 Thou sittest and speakest against thy brother; thou slanderest thine own mother’s son.
21 These things hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether such an one as thyself: but I will reprove thee, and set them in order before thine eyes.
22 Now consider this, ye that forget God, lest I tear you in pieces, and there be none to deliver.
23 Whoso offereth praise glorifieth me: and to him that ordereth his conversation aright will I shew the salvation of God.
1 На закінчення. Псалом Давида, 2 коли до нього прийшов пророк Натан, після того, як він увійшов до Вирсавії.
3 Помилуй мене, Боже, з великої милості Своєї, і через велике Своє милосердя очисти беззаконня моє.
4 Особливо обмий мене від мого беззаконня і очисти мене від мого гріха.
5 Бо я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною.
6 Проти Тебе єдиного я згрішив і вчинив негідне перед Тобою, щоби Ти виявився праведним у Своїх словах, і переміг, коли судитимешся.
7 Я ж народився в беззаконнях, — у гріхах моя мати мене зачала.
8 Ти ж, однак, полюбив правду й об’явив мені приховані й таємничі глибини Своєї мудрості.
9 Покропиш мене гісопом — і я стану чистий. Обмий мене — і я стану біліший за сніг.
10 Ти даси мені відчути радість і втіху — і радітимуть упокорені кості.
11 Відверни Своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня.
12 Створи в мені, Боже, чисте серце і віднови праведного духа в моєму нутрі.
13 Не відкинь мене від Свого обличчя і не забери від мене Свого Святого Духа.
14 Поверни мені радість Свого спасіння і зміцни мене Духом могутнім.
15 Я навчатиму беззаконних Твоїх доріг, і безбожні навернуться до Тебе.
16 Визволи мене від крові, Боже, Боже мого спасіння. Мій язик радісно проголошуватиме Твою справедливість.
17 Господи, Ти відкриєш мої уста, — і мої уста звістять Тобі хвалу.
18 Бо якщо би Ти забажав жертви, я приніс би. Та всепалення Тобі не до вподоби.
19 Жертва Богові — це впокорений дух; Бог не погордує сумирним і впокореним серцем.
20 Зроби ж Сіонові добро, Господи, — з Твоєї милості! Хай будуть збудовані мури Єрусалима!
21 Тоді приємною буде Тобі жертва праведності, приношення і всепалення. Тоді приноситимуть на Твій жертовник телят.