To the chief Musician upon Muthlabben, A Psalm of David.
1 I will praise thee , O LORD, with my whole heart; I will shew forth all thy marvellous works.
2 I will be glad and rejoice in thee: I will sing praise to thy name, O thou most High.
3 When mine enemies are turned back, they shall fall and perish at thy presence.
4 For thou hast maintained my right and my cause; thou satest in the throne judging right.
5 Thou hast rebuked the heathen, thou hast destroyed the wicked, thou hast put out their name for ever and ever.
6 O thou enemy, destructions are come to a perpetual end: and thou hast destroyed cities; their memorial is perished with them.
7 But the LORD shall endure for ever: he hath prepared his throne for judgment.
8 And he shall judge the world in righteousness, he shall minister judgment to the people in uprightness.
9 The LORD also will be a refuge for the oppressed, a refuge in times of trouble.
10 And they that know thy name will put their trust in thee: for thou, LORD, hast not forsaken them that seek thee.
11 Sing praises to the LORD, which dwelleth in Zion: declare among the people his doings.
12 When he maketh inquisition for blood, he remembereth them: he forgetteth not the cry of the humble.
13 Have mercy upon me, O LORD; consider my trouble which I suffer of them that hate me, thou that liftest me up from the gates of death:
14 That I may shew forth all thy praise in the gates of the daughter of Zion: I will rejoice in thy salvation.
15 The heathen are sunk down in the pit that they made: in the net which they hid is their own foot taken.
16 The LORD is known by the judgment which he executeth: the wicked is snared in the work of his own hands. Higgaion. Selah.
17 The wicked shall be turned into hell, and all the nations that forget God.
18 For the needy shall not alway be forgotten: the expectation of the poor shall not perish for ever.
19 Arise, O LORD; let not man prevail: let the heathen be judged in thy sight.
20 Put them in fear, O LORD: that the nations may know themselves to be but men. Selah.
1 На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.
2 Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.
3 Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.
4 Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.
5 Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.
6 Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.
7 У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.
8 А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,
9 Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.
10 Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.
11 Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.
12 Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,
13 бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,
15 щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.
16 Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.
17 Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук.
(Пісня під час музичної паузи).18 Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.
19 А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.
20 Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.
21 Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди.
(Музична пауза).22 Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках?
23 Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали.
24 Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе.
25 Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема.
26 Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами.
27 Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха.
28 Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль.
29 Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним.
30 Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його.
31 Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними.
32 Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити.
33 А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних.
34 Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту?
35 А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті.
36 Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде.
37 Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі.
38 Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця,
39 щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.