1 He that is merciful will lend unto his neighbour; and he that strengtheneth his hand keepeth the commandments.
2 Lend to thy neighbour in time of his need, and pay thou thy neighbour again in due season.
3 Keep thy word, and deal faithfully with him, and thou shalt always find the thing that is necessary for thee.
4 Many, when a thing was lent them, reckoned it to be found, and put them to trouble that helped them.
5 Till he hath received, he will kiss a man’s hand; and for his neighbour’s money he will speak submissly: but when he should repay, he will prolong the time, and return words of grief, and complain of the time.
6 If he prevail, he shall hardly receive the half, and he will count as if he had found it: if not, he hath deprived him of his money, and he hath gotten him an enemy without cause: he payeth him with cursings and railings; and for honour he will pay him disgrace.
7 Many therefore have refused to lend for other men’s ill dealing, fearing to be defrauded.
8 Yet have thou patience with a man in poor estate, and delay not to shew him mercy.
9 Help the poor for the commandment’s sake, and turn him not away because of his poverty.
10 Lose thy money for thy brother and thy friend, and let it not rust under a stone to be lost.
11 Lay up thy treasure according to the commandments of the most High, and it shall bring thee more profit than gold.
12 Shut up alms in thy storehouses: and it shall deliver thee from all affliction.
13 It shall fight for thee against thine enemies better than a mighty shield and strong spear.
14 An honest man is surety for his neighbour: but he that is impudent will forsake him.
15 Forget not the friendship of thy surety, for he hath given his life for thee.
16 A sinner will overthrow the good estate of his surety:
17 And he that is of an unthankful mind will leave him in danger that delivered him.
18 Suretiship hath undone many of good estate, and shaken them as a wave of the sea: mighty men hath it driven from their houses, so that they wandered among strange nations.
19 A wicked man transgressing the commandments of the Lord shall fall into suretiship: and he that undertaketh and followeth other men’s business for gain shall fall into suits.
20 Help thy neighbour according to thy power, and beware that thou thyself fall not into the same.
21 The chief thing for life is water, and bread, and clothing, and an house to cover shame.
22 Better is the life of a poor man in a mean cottage, than delicate fare in another man’s house.
23 Be it little or much, hold thee contented, that thou hear not the reproach of thy house.
24 For it is a miserable life to go from house to house: for where thou art a stranger, thou darest not open thy mouth.
25 Thou shalt entertain, and feast, and have no thanks: moreover thou shalt hear bitter words:
26 Come, thou stranger, and furnish a table, and feed me of that thou hast ready.
27 Give place, thou stranger, to an honourable man; my brother cometh to be lodged, and I have need of mine house.
28 These things are grievous to a man of understanding; the upbraiding of houseroom, and reproaching of the lender.
1 Хто чинить милосердя, позичає ближньому, і хто укріпляється своєю рукою, держить заповіді. 2 Позичай ближньому в час його потреби і знову віддай ближньому на час. 3 Потверди слово і будь вірний з ним, і в усякий час знайдеш твою потребу. 4 Численні вважали позичку як знахідку і завдали труд тим, що їм допомогли. 5 Доки не візьме, цілуватиме його руки і згладить голос про маєток ближнього. А в час віддачі тягнутиме час, промовлятиме сумні слова і звинувачуватиме час. 6 Якщо буде в силі, ледве принесе половину, і він вважає це за знахідку. Якщо ж ні, він його позбавив його благ, і даром придбав його за ворога. Він йому віддасть клятви і обмови, і замість слави віддасть йому безчестя. 7 Численні відвернулися від доброчинності не через лукавство, а вони побоялися даром залишитися без маєтку .
8 Лише довго терплячи над пригніченим і в милостині його не відкинеш. 9 Задля заповіді заступися за бідного і через його бідноту не відвернеш його порожнім. 10 Згуби срібло задля брата і друга, і хай не ржавіє під каменем на згубу. 11 Поклади твій скарб за заповідями Всевишнього, і кориснішим тобі буде більше, ніж золото. 12 Замкни милостиню у твоїх кімнатах, і нехай вона тебе вибере з усякого озлоблення. 13 Більше від сильного щита і більше від тяжкого списа воюватиме за тебе проти ворога.
14 Добрий чоловік заручиться за ближнього, і хто втратив сором, його залишить. 15 Не забудь милість того, що ручається, бо він дав свою душу за тебе. 16 Грішник відкине добродійства поручителя, і невдячний у розумі залишить того, хто визволив. 17 Порука знищила багатьох тих, що добре малися, і зрушила їх, як хвилі моря. 18 Вона відселила сильних мужів, і вони заблукали в чужих народах. 19 Грішник упаде в запоруку, і хто женеться за користю із чужої праці, упаде в суд. 20 Заступися за ближнього по твоїй силі та вважай на себе, щоб ти не впав.
21 Початок життя — вода і хліб, одяг і дім, що покриває сором. 22 Кращим є життя бідного під покриттям з дощок, аніж славна їжа в чужих. 23 Тішся малим і великим, і не почуєш погорду переселення. 24 Погане життя ходити з хати до хати, і куди переселишся, не відкриєш уст. 25 Поставиш гостину і напоїш без подяки, і до цього почуєш гірке: 26 Прийди, чужинець, приготуй стіл, і якщо є щось у твоїй руці, нагодуй мене. 27 Вийди, приходьку, від обличчя слави, до мене приходить жити брат, потребує хати. 28 Це тяжке для людини, що має розум, кара переселення і зневага того, хто позичає.