1 Open thy doors, O Lebanon, that the fire may devour thy cedars. 2 Howl, fir tree; for the cedar is fallen; because the mighty are spoiled: howl, O ye oaks of Bashan; for the forest of the vintage is come down.
3 ¶ There is a voice of the howling of the shepherds; for their glory is spoiled: a voice of the roaring of young lions; for the pride of Jordan is spoiled.
4 Thus saith the LORD my God; Feed the flock of the slaughter; 5 Whose possessors slay them, and hold themselves not guilty: and they that sell them say, Blessed be the LORD; for I am rich: and their own shepherds pity them not. 6 For I will no more pity the inhabitants of the land, saith the LORD: but, lo, I will deliver the men every one into his neighbour’s hand, and into the hand of his king: and they shall smite the land, and out of their hand I will not deliver them . 7 And I will feed the flock of slaughter, even you, O poor of the flock. And I took unto me two staves; the one I called Beauty, and the other I called Bands; and I fed the flock. 8 Three shepherds also I cut off in one month; and my soul lothed them, and their soul also abhorred me. 9 Then said I, I will not feed you: that that dieth, let it die; and that that is to be cut off, let it be cut off; and let the rest eat every one the flesh of another.
10 ¶ And I took my staff, even Beauty, and cut it asunder, that I might break my covenant which I had made with all the people. 11 And it was broken in that day: and so the poor of the flock that waited upon me knew that it was the word of the LORD. 12 And I said unto them, If ye think good, give me my price; and if not, forbear. So they weighed for my price thirty pieces of silver. 13 And the LORD said unto me, Cast it unto the potter: a goodly price that I was prised at of them. And I took the thirty pieces of silver, and cast them to the potter in the house of the LORD. 14 Then I cut asunder mine other staff, even Bands, that I might break the brotherhood between Judah and Israel.
15 ¶ And the LORD said unto me, Take unto thee yet the instruments of a foolish shepherd. 16 For, lo, I will raise up a shepherd in the land, which shall not visit those that be cut off, neither shall seek the young one, nor heal that that is broken, nor feed that that standeth still: but he shall eat the flesh of the fat, and tear their claws in pieces. 17 Woe to the idol shepherd that leaveth the flock! the sword shall be upon his arm, and upon his right eye: his arm shall be clean dried up, and his right eye shall be utterly darkened.
1 Ліване, відкрий твої двері, і нехай вогонь пожере твої кедри. 2 Нехай кричить ялиця, бо кедр упав, адже дуже потерпіли вельможі. Кричіть, дуби Васану, бо повалено разом вирощений ліс. 3 Голос пастухів, що плачуть, бо їхня величність у нещасті. Голос ревучих левів, тому що в біді ревіння Йордану. 4 Так говорить Господь Вседержитель: Пасіть овець заколення, 5 яких власники закололи і не розкаялися, і ті, що їх продавали, сказали: Благословенний Господь, і ми збагатіли, і їхні пастухи не потерпіли нічого за них. 6 Через це більше не пощаджу тих, що живуть на землі, — говорить Господь, — і ось Я видаю людей, кожного в руки його ближнього і в руки його царя, і вони посічуть землю, і Я не вирву з їхніх рук.
7 І пастиму овець заколення в Ханаані. І візьму собі два посохи, — перший Я назвав Красою, а другий Я назвав Мірилом, — і пастиму овець. 8 І зберу трьох пастухів в одному місяці, і Моя душа тяжітиме на них, бо і їхні душі кричали проти Мене. 9 І Я сказав: Не пастиму вас. Те, що вмирає, нехай вмирає, і те, що залишається, нехай залишається, і ті, що залишилися, хай поїдять кожний тіла свого ближнього. 10 І візьму Свій гарний посох, і кину його, щоб розбити Мій завіт, який Я заповів з усіма народами. 11 І він буде розбитий у той день, і пізнають ханаанці, стережені вівці, що це — Господнє слово. 12 І скажу їм: Якщо це гарне перед вами, дайте Мою винагороду, або відмовтеся. І вони поставили Мою винагороду — тридцять срібняків.
13 І сказав мені Господь: Поклади їх у горнило, і побачу, чи воно випробуване так, як Я був випробуваний ними. І я взяв тридцять срібняків, і я поклав їх у горнило в Господньому домі. 14 Я відкинув другий посох, Мірило, щоб знищити спадок між Юдою і між Ізраїлем.
15 І Господь сказав мені: Ще візьми собі пастуший посуд невправного пастуха. 16 Тому що ось Я піднімаю пастиря в землі. Те, що гине, він не відвідає, не шукатиме розсіяне, не лікуватиме побите, не наставить здорове, поїсть м’ясо вибраних і розіб’є їхні суглоби. 17 О, ви, що пасете безумне і залишаєте овець! Меч на його руку та на його праве око. Його рука неминуче всохне , і його праве око безсумнівно осліпне .