1 И пошел Ровоам в Сихем, ибо в Сихем пришли все Израильтяне, чтобы воцарить его. 2 И услышал о том Иеровоам, сын Наватов, когда находился еще в Египте, куда убежал от царя Соломона, и возвратился Иеровоам из Египта; 3 и послали за ним и призвали его. Тогда Иеровоам и все собрание Израильтян пришли и говорили [царю] Ровоаму и сказали: 4 отец твой наложил на нас тяжкое иго, ты же облегчи нам жестокую работу отца твоего и тяжкое иго, которое он наложил на нас, и тогда мы будем служить тебе. 5 И сказал он им: пойдите и через три дня опять придите ко мне. И пошел народ. 6 Царь Ровоам советовался со старцами, которые предстояли пред Соломоном, отцом его, при жизни его, и говорил: как посоветуете вы мне отвечать сему народу? 7 Они говорили ему и сказали: если ты на сей день будешь слугою народу сему и услужишь ему, и удовлетворишь им и будешь говорить им ласково, то они будут твоими рабами на все дни. 8 Но он пренебрег совет старцев, что они советовали ему, и советовался с молодыми людьми, которые выросли вместе с ним и которые предстояли пред ним, 9 и сказал им: что вы посоветуете мне отвечать народу сему, который говорил мне и сказал: «облегчи иго, которое наложил на нас отец твой»? 10 И говорили ему молодые люди, которые выросли вместе с ним, и сказали: так скажи народу сему, который говорил тебе и сказал: «отец твой наложил на нас тяжкое иго, ты же облегчи нас»; так скажи им: «мой мизинец толще чресл отца моего; 11 итак, если отец мой обременял вас тяжким игом, то я увеличу иго ваше; отец мой наказывал вас бичами, а я буду наказывать вас скорпионами». 12 Иеровоам и весь народ пришли к Ровоаму на третий день, как приказал царь, сказав: придите ко мне на третий день. 13 И отвечал царь народу сурово и пренебрег совет старцев, что они советовали ему; 14 и говорил он по совету молодых людей и сказал: отец мой наложил на вас тяжкое иго, а я увеличу иго ваше; отец мой наказывал вас бичами, а я буду наказывать вас скорпионами. 15 И не послушал царь народа, ибо так суждено было Господом, чтобы исполнилось слово Его, которое изрек Господь чрез Ахию Силомлянина Иеровоаму, сыну Наватову. 16 И увидели все Израильтяне, что царь не послушал их. И отвечал народ царю и сказал: какая нам часть в Давиде? нет нам доли в сыне Иессеевом; по шатрам своим, Израиль! теперь знай свой дом, Давид! И разошелся Израиль по шатрам своим. 17 Только над сынами Израилевыми, жившими в городах Иудиных, царствовал Ровоам. 18 И послал царь Ровоам Адонирама, начальника над податью; но все Израильтяне забросали его каменьями, и он умер; царь же Ровоам поспешно взошел на колесницу, чтоб убежать в Иерусалим. 19 И отложился Израиль от дома Давидова до сего дня. 20 Когда услышали все Израильтяне, что Иеровоам возвратился [из Египта], то послали и призвали его в собрание, и воцарили его над всеми Израильтянами. За домом Давидовым не осталось никого, кроме колена Иудина [и Вениаминова]. 21 Ровоам, прибыв в Иерусалим, собрал из всего дома Иудина и из колена Вениаминова сто восемьдесят тысяч отборных воинов, дабы воевать с домом Израилевым для того, чтобы возвратить царство Ровоаму, сыну Соломонову.
22 И было слово Божие к Самею, человеку Божию, и сказано: 23 скажи Ровоаму, сыну Соломонову, царю Иудейскому, и всему дому Иудину и Вениаминову и прочему народу: 24 так говорит Господь: не ходите и не начинайте войны с братьями вашими, сынами Израилевыми; возвратитесь каждый в дом свой, ибо от Меня это было. И послушались они слова Господня и пошли назад по слову Господню.
25 И обстроил Иеровоам Сихем на горе Ефремовой и поселился в нем; оттуда пошел и построил Пенуил. 26 И говорил Иеровоам в сердце своем: царство может опять перейти к дому Давидову; 27 если народ сей будет ходить в Иерусалим для жертвоприношения в доме Господнем, то сердце народа сего обратится к государю своему, к Ровоаму, царю Иудейскому, и убьют они меня и возвратятся к Ровоаму, царю Иудейскому. 28 И посоветовавшись царь сделал двух золотых тельцов и сказал [народу]: не нужно вам ходить в Иерусалим; вот боги твои, Израиль, которые вывели тебя из земли Египетской. 29 И поставил одного в Вефиле, а другого в Дане. 30 И повело это ко греху, ибо народ стал ходить к одному из них , даже в Дан, [и оставили храм Господень]. 31 И построил он капище на высоте и поставил из народа священников, которые не были из сынов Левииных. 32 И установил Иеровоам праздник в восьмой месяц, в пятнадцатый день месяца, подобный тому празднику, какой был в Иудее, и приносил жертвы на жертвеннике; то же сделал он в Вефиле, чтобы приносить жертву тельцам, которых сделал. И поставил в Вефиле священников высот, которые устроил, 33 и принес жертвы на жертвеннике, который он сделал в Вефиле, в пятнадцатый день восьмого месяца, месяца, который он произвольно назначил; и установил праздник для сынов Израилевых, и подошел к жертвеннику, чтобы совершить курение.
Поради для Ровоама
1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті .
3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами:
4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську ) працю твого батька, – його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, – і ми будемо тобі служити!
5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися.
6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові?
7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими – своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували.
9 Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10 А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! – дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами !
12 Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день,
13 то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали,
14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!
15 Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено Господом, і тепер збулося Його слово, яке Господь прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина.
Увесь Ізраїль окрім Юдиного племені відвертається від Ровоама
16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях.
17 Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18 Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.
20 Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився.
21 Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.
22 Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту:
23 Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова:
24 Так говорить Господь: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до Господнього слова, і повернулись, аби за Господнім наказом розійтись.
Золоті тельці Єровоама
25 Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел.
26 Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду!
27 Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, – Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!
28 Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю!
29 Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані.
30 Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю .
31 Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, – тих, які ніколи не належали до Левієвого племені.
32 Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї , і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував.
Божий чоловік з Юдеї у Бетелі
33 Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято , яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном…