1 И вот, человек Божий пришел из Иудеи по слову Господню в Вефиль, в то время, как Иеровоам стоял у жертвенника, чтобы совершить курение. 2 И произнес к жертвеннику слово Господне и сказал: жертвенник, жертвенник! так говорит Господь: вот, родится сын дому Давидову, имя ему Иосия, и принесет на тебе в жертву священников высот, совершающих на тебе курение, и человеческие кости сожжет на тебе. 3 И дал в тот день знамение, сказав: вот знамение того, что это изрек Господь: вот, этот жертвенник распадется, и пепел, который на нем, рассыплется. 4 Когда царь услышал слово человека Божия, произнесенное к жертвеннику в Вефиле, то простер Иеровоам руку свою от жертвенника, говоря: возьмите его. И одеревенела рука его, которую он простер на него, и не мог он поворотить ее к себе. 5 И жертвенник распался, и пепел с жертвенника рассыпался, по знамению, которое дал человек Божий словом Господним. 6 И сказал царь [Иеровоам] человеку Божию: умилостиви лицо Господа Бога твоего и помолись обо мне, чтобы рука моя могла поворотиться ко мне. И умилостивил человек Божий лице Господа, и рука царя поворотилась к нему и стала, как прежде. 7 И сказал царь человеку Божию: зайди со мною в дом и подкрепи себя пищею, и я дам тебе подарок. 8 Но человек Божий сказал царю: хотя бы ты давал мне полдома твоего, я не пойду с тобою и не буду есть хлеба и не буду пить воды в этом месте, 9 ибо так заповедано мне словом Господним: «не ешь там хлеба и не пей воды и не возвращайся тою дорогою, которою ты шел». 10 И пошел он другою дорогою и не пошел обратно тою дорогою, которою пришел в Вефиль.
11 В Вефиле жил один пророк-старец. Сын его пришел и рассказал ему все, что сделал сегодня человек Божий в Вефиле; и слова, какие он говорил царю, пересказали сыновья отцу своему. 12 И спросил их отец их: какою дорогою он пошел? И показали сыновья его, какою дорогою пошел человек Божий, приходивший из Иудеи. 13 И сказал он сыновьям своим: оседлайте мне осла. И оседлали ему осла, и он сел на него. 14 И поехал за человеком Божиим, и нашел его сидящего под дубом, и сказал ему: ты ли человек Божий, пришедший из Иудеи? И сказал тот: я. 15 И сказал ему: зайди ко мне в дом и поешь хлеба. 16 Тот сказал: я не могу возвратиться с тобою и пойти к тебе; не буду есть хлеба и не буду пить у тебя воды в сем месте, 17 ибо словом Господним сказано мне: «не ешь хлеба и не пей там воды и не возвращайся тою дорогою, которою ты шел». 18 И сказал он ему: и я пророк такой же, как ты, и Ангел говорил мне словом Господним, и сказал: «вороти его к себе в дом; пусть поест он хлеба и напьется воды». — Он солгал ему. 19 И тот воротился с ним, и поел хлеба в его доме, и напился воды. 20 Когда они еще сидели за столом, слово Господне было к пророку, воротившему его. 21 И произнес он к человеку Божию, пришедшему из Иудеи, и сказал: так говорит Господь: за то, что ты не повиновался устам Господа и не соблюл повеления, которое заповедал тебе Господь Бог твой, 22 но воротился, ел хлеб и пил воду в том месте, о котором Он сказал тебе: «не ешь хлеба и не пей воды», тело твое не войдет в гробницу отцов твоих. 23 После того, как тот поел хлеба и напился, он оседлал осла для пророка, которого он воротил. 24 И отправился тот. И встретил его на дороге лев и умертвил его. И лежало тело его, брошенное на дороге; осел же стоял подле него, и лев стоял подле тела. 25 И вот, проходившие мимо люди увидели тело, брошенное на дороге, и льва, стоящего подле тела, и пошли и рассказали в городе, в котором жил пророк-старец. 26 Пророк, воротивший его с дороги, услышав это , сказал: это тот человек Божий, который не повиновался устам Господа; Господь предал его льву, который изломал его и умертвил его, по слову Господа, которое Он изрек ему. 27 И сказал сыновьям своим: оседлайте мне осла. И оседлали они. 28 Он отправился и нашел тело его, брошенное на дороге; осел же и лев стояли подле тела; лев не съел тела и не изломал осла. 29 И поднял пророк тело человека Божия, и положил его на осла, и повез его обратно. И пошел пророк-старец в город свой , чтобы оплакать и похоронить его. 30 И положил тело его в своей гробнице и плакал по нем: увы, брат мой! 31 После погребения его он сказал сыновьям своим: когда я умру, похороните меня в гробнице, в которой погребен человек Божий; подле костей его положите кости мои; 32 ибо сбудется слово, которое он по повелению Господню произнес о жертвеннике в Вефиле и о всех капищах на высотах, в городах Самарийских. 33 И после сего события Иеровоам не сошел со своей худой дороги, но продолжал ставить из народа священников высот; кто хотел, того он посвящал, и тот становился священником высот. 34 Это вело дом Иеровоамов ко греху и к погибели и к истреблению его с лица земли.
1 У ту мить, коли Єровоам вже стояв біля жертовника, готуючись кадити ладаном, підійшов, за Господнім дорученням, з Юдеї до Бетеля Божий чоловік.
2 Він, за Господнім наказом, гукнув у бік жертовника: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось серед нащадків Давида народиться син на ім’я Йосія, який принесе на тобі в жертву тих священиків пагорбів, котрі кадять на тобі ладаном, – спалить на тобі людські кості!
3 У той самий час він повідомив про ознаку в таких словах: Ось ознака того, що це слова Господа: Цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться!
4 Сталося так, що, почувши провіщення Божого чоловіка, сказані до жертовника в Бетелі, Єровоам простягнув свою руку від жертовника, й крикнув: Схопіть його! Але його рука, простягнута в сторону пророка, вмить усохла, й він вже не міг її вернути назад до себе.
5 А жертовник, справді, розпався, і попіл, що був на жертовнику, розсипався, як ознака, провіщена Божим чоловіком за Господнім словом.
6 Тоді, звертаючись до Божого чоловіка, цар зі страхом сказав: Ублагай, будь ласка, Господа, твого Бога, й помолись за мене, аби я міг повернути до себе свою руку! Тож Божий чоловік помолився до Господа, і цар повернув свою руку до себе, – вона стала такою, як була раніше.
7 Тоді цар промовив до Божого чоловіка: Зайди до моєї оселі, підкріпись з дороги хлібом, і я дам тобі подарунок!
8 Але Божий чоловік відповів цареві: Хоча б ти давав мені половину твого маєтку, я не піду з тобою, не споживатиму хліба й не питиму води на цьому місці!
9 Адже був до мене Господній наказ таким: Не споживатимеш хліба, не питимеш води, й не повертатимешся дорогою, якою ти прийшов.
10 Отже, він пішов іншою дорогою, не повертаючись тією дорогою, якою прибув до Бетеля.
Непослух та смерть Божого чоловіка
11 Але в Бетелі мешкав похилого віку пророк. Його сини прийшли й розповіли йому про все, що того дня вчинив Божий чоловік у Бетелі, а також переповіли своєму батькові слова, які той сказав цареві.
12 А їхній батько запитав їх: Якою дорогою він пішов? Його сини показали дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прибув із Юдеї.
13 Тоді він сказав своїм синам: Осідлайте мені осла! І коли вони осідлали йому осла, він сів на нього
14 й поїхав услід Божого чоловіка. Натрапив на нього, коли той сидів під дубом, і запитав його: Чи це ти є тим Божим чоловіком, який прийшов з Юдейського краю? А той відповів: Так, я.
15 Тоді сказав йому: Зайди до моєї господи та підкріпись хлібом.
16 Він же відповів: Не можу повернути до тебе й піти з тобою! Я не їстиму хліба й не питиму води в цій місцевості,
17 оскільки Господь мені наказав: Не їстимеш там хліба, й не питимеш там води, а також не повертатимешся тією самою дорогою, якою ти прийшов!
18 А він сказав йому: Я також є пророком, як ти, і ангел, за Господнім наказом, сказав мені: Заверни його й заклич до свого дому, аби він спожив хліба й напився води! Але це був обман…
19 Не відаючи цього, він вернувся з ним, спожив у його домі хліба й напився води.
20 Проте так сталося, що коли вони ще сиділи за столом, було Господнє слово до пророка, який завернув подорожнього, –
21 і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із Юдеї, повідомивши, що сказав Господь: Через те що ти не послухався Господнього слова й не дотримався наказу, який тобі дав Господь, твій Бог,
22 а вернувся, й споживав хліб та пив воду на тому місці, про яке Він тебе попередив, сказавши: Не їстимеш там хліба й не питимеш води! – твоє тіло не спочиватиме в гробниці твоїх батьків.
23 Отже, коли той спожив хліб і напився води, то господар осідлав пророкові, якого він повернув, осла,
24 і той відправився. Проте дорогою напав на нього лев, й загриз його. Тож його мертве тіло лежало на дорозі, а біля нього стояв осел; залишався також невідступно біля тіла і лев.
25 Коли ж подорожуючі люди побачили простягнуте на дорозі мертве тіло, й лева, що стояв біля останків, то прийшли й розповіли про це в місті, де жив той похилого віку пророк.
26 Тому, почувши таке, пророк, який вернув іншого з дороги, сказав: Це, напевно, Божий чоловік, котрий не послухався Господнього веління. Тому й Господь віддав його левові, який напав на нього й загриз його за Господнім словом, яке Він промовив до нього.
27 Після цього він сказав до своїх синів такі слова: Осідлайте мені осла. І вони осідлали.
28 Отже, він поїхав, і натрапив на мертве тіло, яке лежало на дорозі, а також на осла з левом, що стояли біля трупа, хоч лев не їв тіла й не зачіпав осла.
29 І підняв пророк тіло Божого чоловіка, й поклавши його на осла, привіз його назад. Цей, похилого віку пророк, спровадив тіло до міста, аби оплакати й поховати.
30 Він поклав його тіло у власному гробі. Його оплакували й голосили: О, яке горе, наш брате!
31 Поховавши Божого чоловіка, він звернувся до своїх синів, заповідаючи: Коли я помру, то поховайте мене в тому ж гробі, в якому поховано Божого чоловіка. Покладіть мої кості біля його костей!
32 Адже неодмінно збудуться слова, провіщені ним за Господнім дорученням над жертовником, що у Бетелі, й над тими капищами, що на пагорбах у самарійських містах.
Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги
33 Проте й після такої події Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги, – як і раніше, він ставив із простого народу священиків-жерців на пагорбах. Хто лише бажав, того він посвячував, і ставив священиком в одному з капищ на пагорбах.
34 Ця його діяльність тяжіла гріхом над родом Єровоама, й провадила до цілковитої загибелі та знищення з поверхні землі.