1 И сказал Господь Самуилу: доколе будешь ты печалиться о Сауле, которого Я отверг, чтоб он не был царем над Израилем? Наполни рог твой елеем и пойди; Я пошлю тебя к Иессею Вифлеемлянину, ибо между сыновьями его Я усмотрел Себе царя. 2 И сказал Самуил: как я пойду? Саул услышит и убьет меня. Господь сказал: возьми в руку твою телицу из стада и скажи: «я пришел для жертвоприношения Господу»; 3 и пригласи Иессея [и сыновей его] к жертве; Я укажу тебе, что делать тебе, и ты помажешь Мне того, о котором Я скажу тебе. 4 И сделал Самуил так, как сказал ему Господь. Когда пришел он в Вифлеем, то старейшины города с трепетом вышли навстречу ему и сказали: мирен ли приход твой? 5 И отвечал он: мирен, для жертвоприношения Господу пришел я; освятитесь и идите со мною к жертвоприношению. И освятил Иессея и сыновей его и пригласил их к жертве. 6 И когда они пришли, он, увидев Елиава, сказал: верно, сей пред Господом помазанник Его! 7 Но Господь сказал Самуилу: не смотри на вид его и на высоту роста его; Я отринул его; Я смотрю не так , как смотрит человек; ибо человек смотрит на лице, а Господь смотрит на сердце. 8 И позвал Иессей Аминадава и подвел его к Самуилу, и сказал Самуил: и этого не избрал Господь. 9 И подвел Иессей Самму, и сказал Самуил : и этого не избрал Господь. 10 Так подводил Иессей к Самуилу семерых сыновей своих, но Самуил сказал Иессею: никого из этих не избрал Господь. 11 И сказал Самуил Иессею: все ли дети здесь? И отвечал Иессей: есть еще меньший; он пасет овец. И сказал Самуил Иессею: пошли и возьми его, ибо мы не сядем обедать, доколе не придет он сюда. 12 И послал Иессей и привели его. Он был белокур, с красивыми глазами и приятным лицем. И сказал Господь: встань, помажь его, ибо это он.
13 И взял Самуил рог с елеем и помазал его среди братьев его, и почивал Дух Господень на Давиде с того дня и после; Самуил же встал и отошел в Раму. 14 А от Саула отступил Дух Господень, и возмущал его злой дух от Господа. 15 И сказали слуги Сауловы ему: вот, злой дух от Бога возмущает тебя; 16 пусть господин наш прикажет слугам своим, которые пред тобою, поискать человека, искусного в игре на гуслях, и когда придет на тебя злой дух от Бога, то он, играя рукою своею, будет успокоивать тебя. 17 И отвечал Саул слугам своим: найдите мне человека, хорошо играющего, и представьте его ко мне. 18 Тогда один из слуг его сказал: вот, я видел у Иессея Вифлеемлянина сына, умеющего играть, человека храброго и воинственного, и разумного в речах и видного собою, и Господь с ним. 19 И послал Саул вестников к Иессею и сказал: пошли ко мне Давида, сына твоего, который при стаде. 20 И взял Иессей осла с хлебом и мех с вином и одного козленка, и послал с Давидом, сыном своим, к Саулу. 21 И пришел Давид к Саулу и служил пред ним, и очень понравился ему и сделался его оруженосцем. 22 И послал Саул сказать Иессею: пусть Давид служит при мне, ибо он снискал благоволение в глазах моих. 23 И когда дух от Бога бывал на Сауле, то Давид, взяв гусли, играл, — и отраднее и лучше становилось Саулу, и дух злой отступал от него.
Самуїл помазує Давида на царство
1 Згодом Господь сказав Самуїлові: Доки ти сумуватимеш з приводу Саула? Я відкинув його від владарювання над Ізраїлем! Наповни твій ріг єлеєм помазання і йди; Я посилаю тебе до вифлеємця Єссея, адже з-посеред його синів Я угледів Собі царя.
2 Самуїл же відповів: Хіба можу я туди піти? Дізнається про це Саул, і вб’є мене! Але Господь сказав: Візьми з собою ялівку зі стада і скажи: Я прийшов принести жертву Господу.
3 Запроси на жертовну трапезу Єссея, а там Я тобі скажу, що маєш робити. Помажеш для Мене того, на кого тобі вкажу!
4 І Самуїл учинив так, як звелів Господь. Коли він прийшов у Вифлеєм, то стривожені старійшини міста, вийшовши йому назустріч, запитали: Чи твій прихід з миром?
5 А він відповів: З миром! Я прийшов, аби принести жертву Господу. Тож освятіться, аби також піти зі мною на жертвоприношення! Потім він освятив Єссея разом із його синами, та запросив їх на жертвоприношення.
6 Так сталося, що коли вони прийшли, Самуїл звернув увагу на Еліява й подумав: Напевно, цей і є Господнім помазаником!
7 Але Господь сказав Самуїлові: Не дивись на його вроду, та на його високий зріст, тому що Я його відхилив. Адже Бог дивиться не так, як дивиться людина. Людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце!
8 Тоді Єссей покликав Авінадава, і провів його перед Самуїлом, але Самуїл сказав: І цього Господь не обрав.
9 Далі Єссей привів Шамму, однак Самуїл сказав: І цього також Господь не обрав.
10 Так Єссей провів перед Самуїлом сім своїх синів. Але Самуїл повідомив Єссею: Жодного з них Господь не обрав.
11 І Самуїл запитав Єссея: Чи це вже всі твої хлопці? А той відповів: Є ще наймолодший, але він пасе отару! Та Самуїл сказав Єссею: Пошли за ним і приведи. Адже не сядемо за стіл, аж доки він не прийде сюди!
12 Він послав, і привели його. Це був рум’яний, вродливий на вигляд, з гарними очима юнак. І Господь промовив: Встань і помаж його, бо це – він!
13 Тоді Самуїл взяв ріг з єлеєм, і помазав його поміж його братами. Господній Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому. А Самуїл повернувся в Раму.
Давид на службі у Саула
14 Коли ж від Саула Господній Дух відійшов, його почав непокоїти злий дух від ГОСПОДА .
15 І слуги Саула сказали йому: Тебе непокоїть злий дух від Бога,
16 тому нехай наш володар накаже своїм слугам, які при тобі, пошукати чоловіка, який уміє грати на гуслах; тож коли тебе непокоїтиме злий дух від Бога, він перед тобою заграє, і тобі стане краще.
17 Тоді Саул наказав своїм слугам: Пошукайте мені чоловіка, котрий гарно грає, і приведіть його до мене!
18 Відповідаючи, один із слуг сказав: Якось я бачив Єссейового сина, вифлеємця, який чудово грав. До того ж він справжній сильний лицар, доброчесний і розважливий у слові чоловік. Та й на вигляд він вродливий, і з ним Господь.
19 Саул негайно послав до Єссея гінців з наказом: Пришли до мене свого сина Давида, який опікується отарою!
20 Єссей поклав на осла мішок із зерном, бурдюк вина, одне козеня з отари, й відіслав усе це Саулові разом зі своїм сином Давидом.
21 Отже, Давид прибув до Саула, й почав йому служити. Саул дуже його полюбив, і призначив своїм зброєносцем.
22 Після того Саул послав до Єссея гінців сказати: Нехай Давид залишається у мене на службі, адже він мені подобається!
23 І коли траплялось, що дух від Бога находив на Саула, то Давид брав гусла, і його руки вправно вигравали, Саул відчував полегшення, він заспокоювався, і злий дух залишав його.