1 Когда кончил Давид разговор с Саулом, душа Ионафана прилепилась к душе его, и полюбил его Ионафан, как свою душу. 2 И взял его Саул в тот день и не позволил ему возвратиться в дом отца его. 3 Ионафан же заключил с Давидом союз, ибо полюбил его, как свою душу. 4 И снял Ионафан верхнюю одежду свою, которая была на нем, и отдал ее Давиду, также и прочие одежды свои, и меч свой, и лук свой, и пояс свой.
5 И Давид действовал благоразумно везде, куда ни посылал его Саул, и сделал его Саул начальником над военными людьми; и это понравилось всему народу и слугам Сауловым. 6 Когда они шли, при возвращении Давида с победы над Филистимлянином, то женщины из всех городов Израильских выходили навстречу Саулу царю с пением и плясками, с торжественными тимпанами и с кимвалами. 7 И восклицали игравшие женщины, говоря: Саул победил тысячи, а Давид — десятки тысяч! 8 И Саул сильно огорчился, и неприятно было ему это слово, и он сказал: Давиду дали десятки тысяч, а мне тысячи; ему недостает только царства. 9 И с того дня и потом подозрительно смотрел Саул на Давида. 10 И было на другой день: напал злой дух от Бога на Саула, и он бесновался в доме своем, а Давид играл рукою своею на струнах, как и в другие дни; в руке у Саула было копье. 11 И бросил Саул копье, подумав: пригвожду Давида к стене; но Давид два раза уклонился от него. 12 И стал бояться Саул Давида, потому что Господь был с ним, а от Саула отступил. 13 И удалил его Саул от себя и поставил его у себя тысяченачальником, и он выходил и входил пред народом. 14 И Давид во всех делах своих поступал благоразумно, и Господь был с ним. 15 И Саул видел, что он очень благоразумен, и боялся его. 16 А весь Израиль и Иуда любили Давида, ибо он выходил и входил пред ними. 17 И сказал Саул Давиду: вот старшая дочь моя, Мерова; я дам ее тебе в жену, только будь у меня храбрым и веди войны Господни. Ибо Саул думал: пусть не моя рука будет на нем, но рука Филистимлян будет на нем. 18 Но Давид сказал Саулу: кто я, и что жизнь моя и род отца моего в Израиле, чтобы мне быть зятем царя? 19 А когда наступило время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она выдана была в замужество за Адриэла из Мехолы. 20 Но Давида полюбила другая дочь Саула, Мелхола; и когда возвестили об этом Саулу, то это было приятно ему. 21 Саул думал: отдам ее за него, и она будет ему сетью, и рука Филистимлян будет на нем. И сказал Саул Давиду: чрез другую ты породнишься ныне со мною. 22 И приказал Саул слугам своим: скажите Давиду тайно: вот, царь благоволит к тебе, и все слуги его любят тебя; итак, будь зятем царя. 23 И передали слуги Сауловы в уши Давиду все слова эти. И сказал Давид: разве легко кажется вам быть зятем царя? я — человек бедный и незначительный. 24 И донесли Саулу слуги его и сказали: вот что говорит Давид. 25 И сказал Саул: так скажите Давиду: царь не хочет вена, кроме ста краеобрезаний Филистимских, в отмщение врагам царя. Ибо Саул имел в мыслях погубить Давида руками Филистимлян. 26 И пересказали слуги его Давиду эти слова, и понравилось Давиду сделаться зятем царя. 27 Еще не прошли назначенные дни, как Давид встал и пошел сам и люди его с ним, и убил двести человек Филистимлян, и принес Давид краеобрезания их, и представил их в полном количестве царю, чтобы сделаться зятем царя. И выдал Саул за него Мелхолу, дочь свою, в замужество. 28 И увидел Саул и узнал, что Господь с Давидом [и весь Израиль любит его,] и что Мелхола, дочь Саула, любила Давида . 29 И стал Саул еще больше бояться Давида и сделался врагом его на всю жизнь. 30 И когда вожди Филистимские вышли на войну , Давид, с самого выхода их, действовал благоразумнее всех слуг Сауловых, и весьма прославилось имя его.
Дружба Давида та Йонатана
1 Так сталося, що після закінчення розмови Давида з Саулом його син Йонатан усім серцем прихилився до Давида; Йонатан полюбив його, як свою душу.
2 Саул того ж дня залишив його біля себе, не дозволивши йому повертатись у дім свого батька.
3 Що ж до Йонатана, то він уклав з Давидом союз дружби, оскільки полюбив його, як власну душу.
4 Тож зняв Йонатан із себе верхній одяг, і подарував його Давидові, а також віддав йому свій меч, свій лук та свій пояс.
5 І куди б не посилав його Саул, Давид скрізь мав успіх, оскільки діяв розважливо; тому Саул поставив його на чолі свого війська. Він сподобався усьому народу, а також усім слугам Саула.
Саул знищив тисячі, а Давид десятки тисяч!
6 А перед тим було так: коли Давид і все Ізраїльське військо повертались після перемоги над филистимцем Голіафом , з усіх міст Ізраїлю виходили жінки зустрічати Саула радісними співами й танцями, в супроводі бубнів та цимбалів.
7 Граючи й танцюючи, вони вигукували: Саул знищив тисячі, а Давид десятки тисяч!
8 Саул був дуже роздратований, адже йому не сподобались такі вигуки, тому він сказав: Давидові приписують десятки тисяч, а мені – лише тисячі! Йому бракує хіба що царства!
9 З того часу й надалі Саул підозріло дивився на Давида.
10 Наступного дня сталося так, що Саулом заволодів злий дух від Бога і, перебуваючи в своїх покоях, він став несамовитим . Тимчасом як Давид грав, перебираючи майстерно струни, як це робив щодня, у Саула в руці був спис.
11 Саул кинув списа, вирішивши: Приб’ю Давида до стіни, але Давид двічі ухилявся від нього.
12 Тож Саул почав боятись Давида, оскільки зрозумів , що з ним Господь, а від Саула Він відступив.
13 Після цього Саул віддалив його від себе, призначивши його на чолі тисячі воїнів; з тих пір Давид керував військовими людьми.
14 В усіх своїх справах Давид продовжував діяти розважливо, й Господь був з ним.
15 Зауваживши, що Давид діє дуже обачливо й розсудливо, Саул став ще більше його боятись, –
16 тоді як Ізраїльські та Юдейські воїни любили Давида, оскільки він був успішним їхнім воєначальником.
Давид одружується з Мелхолою
17 Якось Саул сказав Давидові: Я готовий віддати тобі за дружину свою найстаршу дочку Мерав, лише будь мені хоробрим воїном і провадь Господні війни! При цьому Саул розмірковував: Краще, щоб він упав не від моєї руки, а нехай він загине від рук филистимців.
18 Але Давид відповів Саулові: Хто я такий, та чим уславлена родина мого батька в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царя?
19 Але сталося так, що коли надійшов час видати за Давида дочку Саула, Мерав, то її видали за дружину Адріїлові з Мехоли.
20 Тим часом Давида покохала Саулова дочка, Мелхола. Коли ж про це повідомили Саулу, то така ситуація йому сподобалась.
21 Адже Саул міркував собі: Видам її за нього, і нехай вона стане йому пасткою, – нехай його досягне рука филистимців! Тому Саул сказав до Давида: Зараз маєш другу можливість стати моїм зятем.
22 А своїм слугам Саул дав таку вказівку: Розмовляйте з Давидом, ніби потайки, говорячи: Ти подобаєшся цареві, та й усі його слуги тебе люблять, тому маєш нагоду стати зятем царя!
23 Тож слуги Саулові переказали всі ці слова Давидові, але Давид відповів: Невже ви думаєте, що так легко можна стати зятем царя? Адже я людина вбога й не знатна.
24 І слуги Саула переказали йому, мовляв: Ось так і так говорив Давид.
25 Саул же звелів переказати Давидові: Цар не хоче якогось викупу за наречену, хіба що сто филистимських обрізань крайніх шкірочок, аби таким чином помститися на ворогах царя! Так Саул планував погубити Давида руками филистимців.
26 Коли ж слуги Саула повідомили про це Давидові, то Давиду сподобалось, аби таким чином стати зятем царя, перш ніж мине умовний термін.
27 Тож Давид разом зі своїми воїнами вирушив, вбив з-посеред филистимців двісті чоловіків, після чого Давид приніс двісті їхніх обрізань крайніх шкірочок і передав їх цареві, щоб можна було стати зятем царя. Таким чином Саул видав за нього свою дочку Мелхолу за дружину.
28 Саул ще раз переконався й усвідомив, що Господь є з Давидом; до того ж дочка Саула, Мелхола, його кохала.
29 Тепер Саул став ще більше боятись Давида. Отже, Саул перетворився на ворога Давида назавжди.
30 Филистимські можновладці продовжували провокувати напади на Ізраїльтян , але щоразу, коли вони це робили, Давид був найуспішнішим з-поміж інших воєначальників Саула, тому він дуже прославився.