1 И пришел Давид в Номву к Ахимелеху священнику, и смутился Ахимелех при встрече с Давидом и сказал ему: почему ты один, и никого нет с тобою? 2 И сказал Давид Ахимелеху священнику: царь поручил мне дело и сказал мне: «пусть никто не знает, за чем я послал тебя и что поручил тебе»; поэтому людей я оставил на известном месте; 3 итак, что есть у тебя под рукою, дай мне, хлебов пять, или что найдется. 4 И отвечал священник Давиду, говоря: нет у меня под рукою простого хлеба, а есть хлеб священный; если только люди твои воздержались от женщин, [пусть съедят]. 5 И отвечал Давид священнику и сказал ему: женщин при нас не было ни вчера, ни третьего дня, со времени, как я вышел, и сосуды отроков чисты, а если дорога нечиста, то хлеб останется чистым в сосудах. 6 И дал ему священник священного хлеба; ибо не было у него хлеба, кроме хлебов предложения, которые взяты были от лица Господа, чтобы по снятии их положить теплые хлебы. 7 Там находился в тот день пред Господом один из слуг Сауловых, по имени Доик, Идумеянин, начальник пастухов Сауловых. 8 И сказал Давид Ахимелеху: нет ли здесь у тебя под рукою копья или меча? ибо я не взял с собою ни меча, ни другого оружия, так как поручение царя было спешное. 9 И сказал священник: вот меч Голиафа Филистимлянина, которого ты поразил в долине дуба, завернутый в одежду, позади ефода; если хочешь, возьми его; другого кроме этого нет здесь. И сказал Давид: нет ему подобного, дай мне его. [И дал ему.] 10 И встал Давид, и убежал в тот же день от Саула, и пришел к Анхусу, царю Гефскому. 11 И сказали Анхусу слуги его: не это ли Давид, царь той страны? не ему ли пели в хороводах и говорили: «Саул поразил тысячи, а Давид — десятки тысяч»? 12 Давид положил слова эти в сердце своем и сильно боялся Анхуса, царя Гефского. 13 И изменил лице свое пред ними, и притворился безумным в их глазах, и чертил на дверях, [кидался на руки свои] и пускал слюну по бороде своей. 14 И сказал Анхус рабам своим: видите, он человек сумасшедший; для чего вы привели его ко мне? 15 разве мало у меня сумасшедших, что вы привели его, чтобы он юродствовал предо мною? неужели он войдет в дом мой?
Давид у священника Ахімелеха
1 Після цього Давид піднявся і пішов, а Йонатан повернувся в місто.
2 Давид же прибув у Нов , до священика Ахімелеха. Переляканий Ахімелех вийшов назустріч Давиду, й запитав його: Чому це ти один, і нікого з тобою немає?
3 А Давид відповів священикові Ахімелехові: Цар доручив мені важливу справу, звелівши мені: Нехай ніхто не знає про цю справу, задля якої я тебе посилаю, і яку я тобі доручив! Тому своїх людей я залишив в умовленому місці.
4 Отже, якщо маєш під рукою п’ять хлібів, дай мені, або, що знайдеться.
5 Відповідаючи, священик сказав Давидові: У мене немає під рукою звичайних хлібів, а є лише священні хліби, якщо тільки твої люди утримувались від спілкування з жінками.
6 На те Давид сказав священику: Звичайно, від жінок ми утримувались як вчора, так і позавчора. Завжди, коли ми вирушаємо навіть у звичайний похід, тіла воїнів чисті. І хоч подорож була брудною, тіла наші залишаються чистими для священного хліба.
7 Тож священик дав йому посвячені хліби, тому що не було там іншого хліба, а лише Виставні хліби, які приймають з-перед Господньої присутності, аби покласти свіжий хліб того самого дня, коли приймають попередній.
8 Якраз у той день там був один із слуг Саула, який затримався перед Господом, на ім’я Доік, едомець, розпорядник над пастухами Саула.
9 Давид запитав Ахімелеха: Чи немає у тебе під рукою якогось списа або меча? Адже свого меча та іншої зброї я не взяв, оскільки наказ царя був надто поспішний.
10 І священик відповів: Хіба що є меч филистимця Голіафа, якого ти вбив у долині Ела (Дубів ), – ось він за ефодом, загорнутий в одежу. Якщо хочеш, можеш його собі взяти, тому що іншого тут немає. Давид же сказав: Немає рівного йому, дай мені його!
Давид у ґатського царя Ахіша
11 Того ж дня, втікаючи від Саула, Давид прийшов до царя Ахіша в Ґат .
12 Ахішові слуги сказали йому: Часом це не Давид, цар того краю? Хіба то не про нього приспівували, танцюючи в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
13 Ці слова занепокоїли Давида, й він дуже злякався ґатського царя Ахіша.
14 Прикинувшись перед ними божевільним, він на їхніх очах шаленів, як біснуватий, щось вишкрябував на одвірках брами, пускаючи з рота слину, що текла по його бороді.
15 І Ахіш промовив до своїх слуг: Ви що, не бачите, що перед вами божевільна людина? Для чого ви привели його до мене?
16 Хіба в мене бракує своїх божевільних, що ви привели до мене ще одного, аби біснувався тут переді мною? Невже такий може ввійти в мій дім!?