1 И умер Самуил; и собрались все Израильтяне, и плакали по нем, и погребли его в доме его, в Раме. Давид встал и сошел к пустыне Фаран.
2 Был некто в Маоне, а имение его на Кармиле, человек очень богатый; у него было три тысячи овец и тысяча коз; и был он при стрижке овец своих на Кармиле. 3 Имя человека того — Навал, а имя жены его — Авигея; эта женщина была весьма умная и красивая лицем, а он — человек жестокий и злой нравом; он был из рода Халева. 4 И услышал Давид в пустыне, что Навал стрижет [на Кармиле] овец своих. 5 И послал Давид десять отроков, и сказал Давид отрокам: взойдите на Кармил и пойдите к Навалу, и приветствуйте его от моего имени, 6 и скажите так: «[здравствуй,] мир тебе, мир дому твоему, мир всему твоему; 7 ныне я услышал, что у тебя стригут овец . Вот, пастухи твои были с нами, и мы не обижали их, и ничего у них не пропало во все время их пребывания на Кармиле; 8 спроси слуг твоих, и они скажут тебе; итак да найдут отроки благоволение в глазах твоих, ибо в добрый день пришли мы; дай же рабам твоим и сыну твоему Давиду, что найдет рука твоя». 9 И пошли люди Давидовы, и сказали Навалу от имени Давида все эти слова, и умолкли. 10 И [вскочил] Навал, [и] отвечал слугам Давидовым, и сказал: кто такой Давид, и кто такой сын Иессеев? ныне стало много рабов, бегающих от господ своих; 11 неужели мне взять хлебы мои и воду мою, [и вино мое] и мясо, приготовленное мною для стригущих овец у меня, и отдать людям, о которых не знаю, откуда они? 12 И пошли назад люди Давида своим путем и возвратились, и пришли и пересказали ему все слова сии. 13 Тогда Давид сказал людям своим: опояшьтесь каждый мечом своим. И все опоясались мечами своими, опоясался и сам Давид своим мечом, и пошли за Давидом около четырехсот человек, а двести остались при обозе. 14 Авигею же, жену Навала, известил один из слуг, сказав: вот, Давид присылал из пустыни послов приветствовать нашего господина, но он обошелся с ними грубо; 15 а эти люди очень добры к нам, не обижали нас, и ничего не пропало у нас во все время, когда мы ходили с ними, быв в поле; 16 они были для нас оградою и днем и ночью во все время, когда мы пасли стада вблизи их; 17 итак подумай и посмотри, что делать; ибо неминуемо угрожает беда господину нашему и всему дому его, а он — человек злой, нельзя говорить с ним. 18 Тогда Авигея поспешно взяла двести хлебов, и два меха с вином, и пять овец приготовленных, и пять мер сушеных зерен, и сто связок изюму, и двести связок смокв, и навьючила на ослов, 19 и сказала слугам своим: ступайте впереди меня, вот, я пойду за вами. А мужу своему Навалу ничего не сказала. 20 Когда же она, сидя на осле, спускалась по извилинам горы, вот, навстречу ей идет Давид и люди его, и она встретилась с ними. 21 И Давид сказал: да, напрасно я охранял в пустыне все имущество этого человека, и ничего не пропало из принадлежащего ему; он платит мне злом за добро; 22 пусть то и то сделает Бог с врагами Давида, и еще больше сделает, если до рассвета утреннего из всего, что принадлежит Навалу, я оставлю мочащегося к стене. 23 Когда Авигея увидела Давида, то поспешила сойти с осла и пала пред Давидом на лице свое и поклонилась до земли; 24 и пала к ногам его и сказала: на мне грех, господин мой; позволь рабе твоей говорить в уши твои и послушай слов рабы твоей. 25 Пусть господин мой не обращает внимания на этого злого человека, на Навала; ибо каково имя его, таков и он. Навал — имя его, и безумие его с ним . А я, раба твоя, не видела слуг господина моего, которых ты присылал. 26 И ныне, господин мой, жив Господь и жива душа твоя, Господь не попустит тебе идти на пролитие крови и удержит руку твою от мщения, и ныне да будут, как Навал, враги твои и злоумышляющие против господина моего. 27 Вот эти дары, которые принесла раба твоя господину моему, чтобы дать их отрокам, служащим господину моему. 28 Прости вину рабы твоей; Господь непременно устроит господину моему дом твердый, ибо войны Господа ведет господин мой, и зло не найдется в тебе во всю жизнь твою. 29 Если восстанет человек преследовать тебя и искать души твоей, то душа господина моего будет завязана в узле жизни у Господа Бога твоего, а душу врагов твоих бросит Он как бы пращею. 30 И когда сделает Господь господину моему все, что говорил о тебе доброго, и поставит тебя вождем над Израилем, 31 то не будет это сердцу господина моего огорчением и беспокойством, что не пролил напрасно крови и сберег себя от мщения. И Господь облагодетельствует господина моего, и вспомнишь рабу твою [и окажешь милость ей]. 32 И сказал Давид Авигее: благословен Господь Бог Израилев, Который послал тебя ныне навстречу мне, 33 и благословен разум твой, и благословенна ты за то, что ты теперь не допустила меня идти на пролитие крови и отмстить за себя. 34 Но, — жив Господь Бог Израилев, удержавший меня от нанесения зла тебе, — если бы ты не поспешила и не пришла навстречу мне, то до рассвета утреннего я не оставил бы Навалу мочащегося к стене. 35 И принял Давид из рук ее то, что она принесла ему, и сказал ей: иди с миром в дом твой; вот, я послушался голоса твоего и почтил лице твое. 36 И пришла Авигея к Навалу, и вот, у него пир в доме его, как пир царский, и сердце Навала было весело; он же был очень пьян; и не сказала ему ни слова, ни большого, ни малого, до утра. 37 Утром же, когда Навал отрезвился, жена его рассказала ему об этом, и замерло в нем сердце его, и стал он, как камень. 38 Дней чрез десять поразил Господь Навала, и он умер. 39 И услышал Давид, что Навал умер, и сказал: благословен Господь, воздавший за посрамление, нанесенное мне Навалом, и сохранивший раба Своего от зла; Господь обратил злобу Навала на его же голову. И послал Давид сказать Авигее, что он берет ее себе в жену. 40 И пришли слуги Давидовы к Авигее на Кармил и сказали ей так: Давид послал нас к тебе, чтобы взять тебя ему в жену. 41 Она встала и поклонилась лицем до земли и сказала: вот, раба твоя готова быть служанкою, чтобы омывать ноги слуг господина моего. 42 И собралась Авигея поспешно и села на осла, и пять служанок сопровождали ее; и пошла она за послами Давида и сделалась его женою. 43 И Ахиноаму из Изрееля взял Давид, и обе они были его женами. 44 Саул же отдал дочь свою Мелхолу, жену Давидову, Фалтию, сыну Лаиша, что из Галлима.
Смерть і поховання Самуїла
1 Помер Самуїл. З цього приводу зібрались Ізраїльтяни, оплакували його, й поховали його в його родинному місті, в Рамі. Тим часом Давид вирушив, і подався в пустелю Паран.
Навал відмовляє слугам Давида
2 У той час у Маоні жив один чоловік, володіння якого було в околицях Кармела. Цей чоловік був дуже багатий. У його отарах було три тисячі овець і тисячу кіз. Одного разу в Кармелі стригли його овець.
3 Звали того чоловіка Навал, а його дружину – Авігея. Та жінка була дуже розважливою і вродливою на вигляд, тоді як її чоловік був жорстоким грубіяном. Походив він з роду Халева.
4 Перебуваючи в пустелі, Давид дізнався, що Навал стриже своїх овець.
5 Тож Давид послав до нього десять слуг; Давид дав слугам таке доручення: Йдіть у Кармел, зайдіть до Навала та привітайте його від мого імені миром,
6 сказавши йому: Довгого тобі віку! Мир тобі, мир твоєму дому, і добробуту в усьому, що в тебе!
7 Власне кажучи, я почув, що в тебе якраз стрижуть овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їм не завдавали жодної шкоди; в них нічого не пропало за весь час, поки вони були в Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони тобі засвідчать. Тож нехай мої хлопці знайдуть у твоїх очах ласку, адже ми прийшли до тебе в добрий час. Прошу , дай твоїм слугам і твоєму синові Давиду, що лише знайдеться в тебе під рукою.
9 Слуги Давида прийшли й передали Навалу від імені Давида всі його слова й чекали на відповідь.
10 Відповідаючи, Навал сказав слугам Давида: Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? У наш час чимало рабів, що втікають від своїх господарів!
11 Невже я маю взяти мій хліб, мою воду і м’ясо моїх тварин, яке я приготував тим, котрі стрижуть моїх овець, і віддати людям, про яких не знаю, звідкіля вони?
12 Тож Давидові слуги пішли назад своєю дорогою ні з чим, а повернувшись, переказали всі ті слова йому.
13 Тоді Давид сказав своїм воїнам: Нехай кожен з вас візьме свій меч! І всі прилаштували до поясів свої мечі. Давид також узяв свій меч. З Давидом вирушило близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
Мудре рішення Авігеї, дружини Навала
14 Тим часом один із слуг розповів Авігеї, дружині Навала, сказавши: Ось Давид, що в пустелі, послав гінців, аби привітати нашого господаря, але він накинувся на них і образив.
15 Але ж ці люди були дуже добрими до нас, – вони не заподіяли нам жодної кривди; в нас нічого не пропало протягом усього часу, поки ми перебували з ними на пасовиську в полі.
16 Вони були нашим захистом з усіх боків, і вдень і вночі, – весь час, коли ми були з ними, випасаючи стада.
17 Тепер же дивися сама, поміркуй, що маєш учинити, адже нашому господарю й усій родині загрожує велике лихо. Він же злостивий, – так що даремно з ним говорити!
18 Дуже кваплячись, Авігея прихопила з собою двісті хлібів, два бурдюки з вином, п’ять вже приготованих овець, п’ять мірок пряженого зерна, сто пучків родзинок і двісті фігових коржів. Усім цим вона нав’ючила ослів,
19 і сказала своїм слугам: Йдіть попереду мене, а я піду за вами! А своєму чоловікові, Навалу, про це не повідомила.
20 Так сталося, що коли вона, їдучи на ослі, спускалась із-за виступу гори вниз, то зненацька стикнулась з Давидом і його воїнами, які рухались їй назустріч.
21 Давид тоді розмірковував так: Хіба ж це справедливо, що я надаремно охороняв у пустелі все його майно, так що нічого в нього не пропало?! Він же віддячує мені злом за добро!
22 Тож нехай Бог сприяє ворогам Давида тепер і надалі, якщо я до ранку залишу живим хоч одного чоловіка, що належить йому!
23 Побачивши Давида, Авігея з поспіхом зійшла з осла, впала перед Давидом долілиць, і вклонилась йому.
24 Потім, припавши до його ніг, вона сказала: Це моя провина, мій володарю! Дозволь же твоїй слугині звернутись до тебе, а ти, будь ласка , вислухай слова твоєї слугині!
25 Нехай же мій володар не звертає уваги на цього негідника, на Навала, адже яке його ім’я, такий він і є. Назвали його Навалом , і його глупота залишається при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила слуг мого володаря, котрих ти посилав.
26 Тепер же, мій володарю, як живий Господь і як живий ти, нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту . Нехай твої вороги, а також усі, котрі замишляють зло моєму володареві, уподібняться до Навала!
27 А тепер візьми цей дар, який принесла твоя слугиня моєму володареві, та віддай його слугам, котрі супроводжують мого володаря.
28 Пробач, будь ласка, провину твоєї слугині, адже Господь неодмінно спорудить моєму володареві надійний дім, оскільки мій володар провадить Господні війни, і в тобі від народження відсутнє зло.
29 І якби хтось повстав, щоб тебе переслідувати та посягати на твоє життя, то нехай життя мого володаря буде заховане у в’язанці живих Господа, твого Бога, а життя твоїх ворогів Він викине, як із пращі камінці .
30 А коли Господь учинить з моїм володарем усе те добро, про яке Він говорив щодо тебе, й поставить тебе володарем над усім Ізраїлем,
31 то в тебе, мого володаря, не буде приводу для смутку, ні гризоти сумління через те, що мій володар пролив невинну кров, чинячи помсту за самого себе. І коли Господь виявить щодо мого володаря все те добро, тоді згадай про мене, – твою слугиню!
32 Вислухавши , Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.
33 Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.
34 Адже, як живий Господь, Бог Ізраїлю, Він мене зупинив, щоб не заподіяти тобі зла, бо якби ти сьогодні не поквапилась і не вийшла мені назустріч, то не залишилося б у Навала до завтрашнього світанку жодного мужчини!
35 Після цього Давид прийняв з її рук усе, що вона йому привезла, а їй сказав: Йди з миром до свого дому. Дивись, я послухався тебе й поставився до тебе доброзичливо.
Навал помирає, а Авігея стає дружиною Давида
36 Коли Авігея прийшла до Навала, то застала в його домі бенкет, наче у царя. Сам же Навал був веселий і дуже п’яний, тому вона не сказала йому жодного слова аж до наступного ранку.
37 А вранці, коли Навал витверезився від випитого, його дружина розповіла йому все, що сталось. Після почутого його серце завмерло в ньому, і він став, наче камінь.
38 Так сталось, що через якихось десять днів Господь уразив Навала, й він помер.
39 Дізнавшись про смерть Навала, Давид сказав: Благословенний Господь, Який відплатив за зневагу щодо мене з боку Навала, та стримав Свого слугу від злочину; Господь обернув зло Навала на його ж голову! Потім Давид послав до Авігеї слуг, аби їй сказали, що він хоче взяти її собі за дружину.
40 Тож слуги Давида прибули до Авігеї в Кармел, і розмовляли з нею, говорячи: Давид послав нас до тебе, аби узяти тебе собі за дружину.
41 Почувши про це , вона встала, вклонилася долілиць і сказала передати : Ось я твоя слугиня й готова мити ноги слугам мого володаря!
42 Авігея з поспіхом встала, й сіла на осла; її супроводжували п’ять дівчат. Отже, вона поїхала за слугами Давида. Так вона стала йому дружиною.
43 Давид також узяв собі за дружину Ахіноаму з Єзреела. Вони обидві були його дружинами.
44 Тим часом Саул видав свою дочку Мелхолу, дружину Давида, за Палтія, сина Лаїша, що з Ґалліма.