1 В третий день после того, как Давид и люди его пошли в Секелаг, Амаликитяне напали с юга на Секелаг и взяли Секелаг и сожгли его огнем, 2 а женщин [и всех], бывших в нем, от малого до большого, не умертвили, но увели в плен, и ушли своим путем. 3 И пришел Давид и люди его к городу, и вот, он сожжен огнем, а жены их и сыновья их и дочери их взяты в плен. 4 И поднял Давид и народ, бывший с ним, вопль, и плакали, доколе не стало в них силы плакать. 5 Взяты были в плен и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка. 6 Давид сильно был смущен, так как народ хотел побить его камнями; ибо скорбел душею весь народ, каждый о сыновьях своих и дочерях своих. 7 Но Давид укрепился надеждою на Господа, Бога своего, и сказал Давид Авиафару священнику, сыну Ахимелехову: принеси мне ефод. И принес Авиафар ефод к Давиду. 8 И вопросил Давид Господа, говоря: преследовать ли мне это полчище, и догоню ли их? И сказано ему: преследуй, догонишь и отнимешь. 9 И пошел Давид сам и шестьсот мужей, бывших с ним; и пришли к потоку Восор и усталые остановились там. 10 И преследовал Давид сам и четыреста человек; двести же человек остановились, потому что были не в силах перейти поток Восорский. 11 И нашли Египтянина в поле, и привели его к Давиду, и дали ему хлеба, и он ел, и напоили его водою; 12 и дали ему часть связки смокв и две связки изюму, и он ел и укрепился, ибо он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи. 13 И сказал ему Давид: чей ты и откуда ты? И сказал он: я — отрок Египтянина, раб одного Амаликитянина, и бросил меня господин мой, ибо уже три дня, как я заболел; 14 мы вторгались в полуденную часть Керети и в область Иудину и в полуденную часть Халева, а Секелаг сожгли огнем. 15 И сказал ему Давид: доведешь ли меня до этого полчища? И сказал он: поклянись мне Богом, что ты не умертвишь меня и не предашь меня в руки господина моего, и я доведу тебя до этого полчища. 16 [Давид поклялся ему,] и он повел его; и вот, Амаликитяне , рассыпавшись по всей той стране, едят и пьют и празднуют по причине великой добычи, которую они взяли из земли Филистимской и из земли Иудейской. 17 [И напал на них] и поражал их Давид от сумерек до вечера другого дня, и никто из них не спасся, кроме четырехсот юношей, которые сели на верблюдов и убежали. 18 И отнял Давид все, что взяли Амаликитяне, и обеих жен своих отнял Давид. 19 И не пропало у них ничего, ни малого, ни большого, ни из сыновей, ни из дочерей, ни из добычи, ни из всего, что Амаликитяне взяли у них; все возвратил Давид, 20 и взял Давид весь мелкий и крупный скот, и гнали его пред своим скотом и говорили: это — добыча Давида. 21 И пришел Давид к тем двум стам человек, которые не были в силах идти за ним, и которых он оставил у потока Восор, и вышли они навстречу Давиду и навстречу людям, бывшим с ним. И подошел Давид к этим людям и приветствовал их. 22 Тогда злые и негодные из людей, ходивших с Давидом, стали говорить: за то, что они не ходили с нами, не дадим им из добычи, которую мы отняли; пусть каждый возьмет только свою жену и детей и идет. 23 Но Давид сказал: не делайте так, братья мои, после того, как Господь дал нам это и сохранил нас и предал в руки наши полчище, приходившее против нас. 24 И кто послушает вас в этом деле? [Они не хуже нас.] Какова часть ходившим на войну, такова часть должна быть и оставшимся при обозе: на всех должно разделить. 25 Так было с этого времени и после; и поставил он это в закон и в правило для Израиля до сего дня.
26 И пришел Давид в Секелаг и послал из добычи к старейшинам Иудиным, друзьям своим, говоря: «вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних», — 27 тем, которые в Вефиле, и в Рамофе южном, и в Иаттире, [и в Гефоре,] 28 и в Ароере, [и в Аммаде,] и в Шифмофе, и в Естемоа, [и в Гефе,] 29 [в Кинане, в Сафене, в Фимафе,] и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских, 30 и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе, 31 и в Хевроне, и во всех местах, где ходил Давид сам и люди его.
Напад амалекітянців на Ціклар
1 Так сталося, що поки Давид і його люди на третій день прибули до Ціклаґа, то амалекітянці напали з півдня на Ціклаґ, зруйнували Ціклаґ і спалили його вогнем.
2 Жінок, що були в ньому, а також усіх, що залишались , – від малого й до найстаршого, – захопили в полон; проте нікого не вбили, а лише забрали з собою та подались своєю дорогою.
3 І коли ввійшов Давид зі своїми воїнами в місто, то воно виявилось спаленим вогнем, а їхніх дружин, їхніх синів та їхніх дочок було взято в неволю.
4 Тож Давид і чоловіки, що були з ним, заголосили; вони плакали доти, доки зовсім не стало в них сил далі плакати.
5 Обидві дружини Давида також були відведені в полон: Ахіноама, єзреелітка та Авігея, колишня дружина Навала, кармелійця.
6 Давид опинився у великій небезпеці, оскільки його люди за все, що сталось, вже мали намір побити його камінням. Всім було вкрай тяжко, адже кожен відчував душевний біль і бідкався за своїх синів та за своїх дочок. Але Давид кріпився надією на Господа, свого Бога!
Давид знищує амалекітянців та рятує усіх полонених
7 Давид сказав священику Авіятару, сину Ахімелеха: Принеси до мене ефод! І Авіятар приніс до Давида ефод.
8 Тоді Давид запитав Господа, говорячи: Якщо я вирушу в погоню за цією ордою, то чи я наздожену її? Відповідь була такою: Наздоганяй, адже ти, безперечно, їх наздоженеш і неодмінно визволиш усіх!
9 Отже, Давид вирушив разом із шістьмастами воїнів, і незабаром вони прибули до потоку Бесор, де залишились ті, що ослабли й відставали.
10 Але Давид, і з ним чотириста мужів, погнались далі, а двісті ослаблених чоловіків залишились, оскільки не змогли подолати потік Бесор.
11 Переслідувачі в полі натрапили на якогось юнака, єгиптянина, й привели його до Давида. Дали йому поїсти хліба, й напоїли його водою.
12 Дали йому також трохи сушених фіг та два пучки родзинок. Коли він це з’їв, то прийшов до тями, оскільки він нічого не їв і не пив води вже три доби.
13 Тоді Давид запитав його: Чий ти, й звідки ти тут взявся ? А він відповів: Я – юнак з Єгипту, раб одного амалекітянця; мій господар мене залишив, оскільки три дні тому я захворів.
14 Ми нападали на південь керетейців, що належав Юдиним нащадкам, а також на південь Халева, а Ціклаґ ми спалили вогнем.
15 Тоді Давид запитав його: Чи ти зміг би запровадити мене до тієї зграї? А той відповів: Присягнися мені Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене в руки мого господаря, – тоді я заведу тебе до тієї орди.
16 Він привів Давида на те місце якраз тоді, коли вони, розпорошившись по всьому полі, їли й пили, радіючи великій здобичі, яку награбували у филистимській місцевості та в Юдейському краю.
17 Тож Давид громив їх від світанку і аж до вечора наступного дня; не врятувався з них ніхто, крім чотирьохсот слуг, які сіли на верблюдів і втекли.
18 Отже, Давид врятував усіх, кого захопили амалекітянці; визволив Давид також обох своїх дружин.
19 Ніхто з них не загинув, – від наймолодшого до найстаршого, – всі їхні сини й дочки. Так само й здобич, що ті награбували, – Давид повернув усе.
Розподіл здобичі
20 Давид також захопив усі отари овець та стада худоби амалекітянців , – їх гнали перед власною скотиною, яку також відібрали, при цьому вигукуючи: Це здобич Давида!
21 Коли Давид повертався до тих двохсот воїнів, котрі втомились і не змогли далі йти з Давидом, а розташувались біля потоку Бесор, то вони вийшли назустріч Давидові й назустріч воїнам, котрі були з ним. Підійшовши, Давид привітав тих людей миром.
22 Проте серед тих, котрі ходили з Давидом, були злісні й недоброзичливі мужі, які говорили: Оскільки вони далі не ходили з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали; нехай кожен з них візьме лише свою дружину й своїх дітей і йдуть собі.
23 Але Давид сказав: Не робіть такого, мої брати, з тим, що Господь учинив для нас. Він зберіг нас, і віддав у наші руки ту зграю, яка на нас напала!
24 Та й хто слухатиме вас у цій справі? Тому, яка частка того, хто брав участь у битві, такою ж має бути частка того, хто залишався в обозі! Діліть усім однаково!
25 З того дня й надалі, цей звичай в Ізраїлі став законом аж до сьогодні.
26 Коли Давид повернувся до Ціклаґа, він послав частину здобичі старійшинам Юдеї та своїм наближеним зі словами: Це вам подарунок зі здобичі, відібраної від Господніх ворогів,
27 тим, котрі у Бетелі, тим, котрі в південнім Рамоті, і тим, хто в Яттірі;
28 тим, котрі в Ароері, тим, котрі в Сіфмоті, й тим, котрі в Ештемоа;
29 тим, котрі в Ракалі, тим, котрі в єрахмаельських містах , а також тим, хто в містах кенейців ,
30 тим, котрі в Хормі, тим, котрі в Бор-Ашані, і тим, котрі в Атахі;
31 тим, котрі в Хевроні, а також у всі ті місцевості, де Давид, ховаючись, поневірявся зі своїми людьми.