1 И пришли жители Кириаф-Иарима, и взяли ковчег Господа, и принесли его в дом Аминадава, на холм, а Елеазара, сына его, посвятили, чтобы он хранил ковчег Господа. 2 С того дня, как остался ковчег в Кириаф-Иариме, прошло много времени, лет двадцать. И обратился весь дом Израилев к Господу. 3 И сказал Самуил всему дому Израилеву, говоря: если вы всем сердцем своим обращаетесь к Господу, то удалите из среды себя богов иноземных и Астарт и расположите сердце ваше к Господу, и служите Ему одному, и Он избавит вас от руки Филистимлян. 4 И удалили сыны Израилевы Ваалов и Астарт и стали служить одному Господу. 5 И сказал Самуил: соберите всех Израильтян в Массифу, и я помолюсь о вас Господу. 6 И собрались в Массифу, и черпали воду, и проливали пред Господом, и постились в тот день, говоря: согрешили мы пред Господом. И судил Самуил сынов Израилевых в Массифе. 7 Когда же услышали Филистимляне, что собрались сыны Израилевы в Массифу, тогда пошли владетели Филистимские на Израиля. Израильтяне, услышав о том , убоялись Филистимлян. 8 И сказали сыны Израилевы Самуилу: не переставай взывать о нас к Господу Богу нашему, чтоб Он спас нас от руки Филистимлян. [И сказал Самуил: да не будет этого со мною, чтоб отступить от Господа Бога моего, и не взывать о вас в молитве!] 9 И взял Самуил одного ягненка от сосцов, и принес его [со всем народом] во всесожжение Господу, и воззвал Самуил к Господу о Израиле, и услышал его Господь. 10 И когда Самуил возносил всесожжение, Филистимляне пришли воевать с Израилем. Но Господь возгремел в тот день сильным громом над Филистимлянами и навел на них ужас, и они были поражены пред Израилем. 11 И выступили Израильтяне из Массифы, и преследовали Филистимлян, и поражали их до места под Вефхором. 12 И взял Самуил один камень, и поставил между Массифою и между Сеном, и назвал его Авен-Езер , сказав: до сего места помог нам Господь. 13 Так усмирены были Филистимляне, и не стали более ходить в пределы Израилевы; и была рука Господня на Филистимлянах во все дни Самуила. 14 И возвращены были Израилю города, которые взяли Филистимляне у Израиля, от Аккарона и до Гефа, и пределы их освободил Израиль из рук Филистимлян, и был мир между Израилем и Аморреями.
15 И был Самуил судьею Израиля во все дни жизни своей: 16 из года в год он ходил и обходил Вефиль, и Галгал и Массифу и судил Израиля во всех сих местах; 17 потом возвращался в Раму; ибо там был дом его, и там судил он Израиля, и построил там жертвенник Господу.
1 Тож прийшли мешканці Кір’ят-Єаріма, та й забрали Господній Ковчег. Вони занесли його в дім Авінадава, що на узгір’ї, а його сина Елеазара посвятили, аби він доглядав Господній Ковчег.
Самуїл судить Ізраїль
2 Так склалось, що з тих пір, як Ковчег залишався в Кір’ят-Єарімі, минуло чимало часу, – цілих двадцять років. За той час весь ізраїльський рід почав навертатись до Господа.
3 Саме тоді й звернувся до всього Ізраїлевого роду Самуїл з такими словами: Якщо ви бажаєте навернутись до Господа всім своїм серцем, повикидайте з-посеред себе чужих богів та астарт, і наверніть ваші серця до Господа та служіть лише Йому одному, і Він вас визволить з рук филистимців.
4 Тож Ізраїльтяни повикидали ваалів та астарт, і служили тільки Господу.
5 Після того Самуїл сказав: Зберіть увесь Ізраїль у Міцпі, а я молитимусь за вас до Господа.
6 Отже, вони зібрались у Міцпі, черпали воду й виливали її перед Господом , постили того дня й говорили: Ми згрішили проти Господа! Самуїл був тоді в Міцпі суддею Ізраїльтян.
7 Але, довідавшись, що Ізраїльтяни зібрались в Міцпі, филистимці, під проводом филистимських князів, вирушили проти Ізраїлю. Почувши про це, Ізраїльтяни злякались филистимців.
8 Тож Ізраїльтяни почали просити Самуїла: Не переставай молитись про нас, волаючи до Господа, Бога нашого, аби Він врятував нас від рук филистимців!
9 Тоді Самуїл узяв одне ягня, яке ще годується молоком, і повністю приніс його на всепалення Господу. Після цього Самуїл заволав до Господа щодо Ізраїлю, і Господь йому відповів.
10 Якраз тоді, коли Самуїл приносив всепалення, филистимці наблизились, щоб воювати з Ізраїлем. У той момент Господь загримів над филистимцями гучним розкотистим громом, чим викликав серед них переполох, й вони зазнали від Ізраїлю цілковитої поразки.
11 Ізраїльські воїни виступили з Міцпи й, переслідуючи филистимців, громили їх аж до околиць Бет-Кара.
12 Тому Самуїл узяв один камінь, встановив його між Міцпою та Шеном, і назвав його Евен-Езер, заявивши: Аж до цього місця допоміг нам Господь.
13 Отак филистимці були упокорені, й більше не наважувались навіть наближатися до Ізраїльського кордону. З того часу Господня караюча рука тяжіла над филистимцями протягом усього життя Самуїла.
14 Усі Ізраїлеві міста, від Екрона й до Ґата, які филистимці раніше в Ізраїлі захопили, були повернуті, – навіть їхні околиці Ізраїль звільнив від филистимців. Був також мир між Ізраїлем та аморейцями.
15 А Самуїл був суддею в Ізраїлі протягом усього свого життя.
16 Щороку він по черзі відвідував Бетель, Ґілґал та Міцпу, розглядаючи в усіх тих містах Ізраїлю судові справи.
17 Потім він повертався до Рами, оскільки там він проживав. Там він також звершував судочинство Ізраїлю, і там спорудив жертовник Господу.