1 По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня, 2 вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился [ему]. 3 И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского. 4 И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан. 5 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли? 6 И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его. 7 Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня. 8 И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я — Амаликитянин. 9 Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне. 10 И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я [царский] венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда. 11 Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним, [разодрали одежды свои,] 12 и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча. 13 И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я — сын пришельца Амаликитянина. 14 Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня? 15 И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его. 16 И тот убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.
17 И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью, 18 и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал: 19 краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные! 20 Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных. 21 Горы Гелвуйские! да [не сойдет] ни роса, ни дождь на вас, и да не будет на вас полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем. 22 Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром. 23 Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов они были . 24 Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы. 25 Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих. 26 Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской. 27 Как пали сильные, погибло оружие бранное!
Повідомлення про смерть Саула та його синів
1 Це відбулося після смерті Саула. Розгромивши амалекітянців, Давид повернувся в Ціклаґ і перебував там вже два дні.
2 На третій день сталось несподіване : з табору Саула прибув чоловік у розірваному одязі, голова якого була посипана порохом. Опинившись перед Давидом, він упав долілиць на землю і поклонився.
3 І Давид запитав його: Звідки ти прийшов? А той відповів йому: Я врятувався з Ізраїльського табору.
4 Давид з нетерпінням допитувався, аби той сказав йому, що сталось?! Той промовив: Військо розбіглося з поля бою, а багато воїнів полягло вбитими. Загинули також і Саул зі своїм сином Йонатаном.
5 Проте Давид запитав юнака, котрий приніс цю вістку: Звідкіля тобі відомо, що Саул і його син Йонатан загинули?
6 Юнак, який приніс це повідомлення, відповів: Я випадково потрапив на гору Ґілбоа, й побачив Саула, котрий обіперся на свій спис, у той час як на нього напирали колісниці й вершники.
7 Озирнувшись назад і побачивши мене, він підізвав мене, а я сказав: Ось я!
8 Він запитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я – амалекітянець.
9 І він сказав мені: Благаю, підійди до мене і добий мене, – адже моє тіло дерев’яніє , хоч життя в мені ще теплиться.
10 Тож я підійшов до нього, й добив його, розуміючи, що він не переживе своєї поразки. Після цього я зняв з його голови царський вінець та браслет, що був на його руці, та приніс їх сюди – тобі, моєму володареві .
11 Тоді Давид схопився за свій одяг й роздер його; зробили так і всі мужі, що були з ним.
12 Вони гірко ридали, плакали й постили до вечора, сумуючи за Саулом і за його сином Йонатаном, а також за Господнім народом, – усіма Ізраїльтянами, котрі полягли від меча.
13 Після того Давид запитав юнака, що приніс йому вістку: Звідки ти? А той відповів: Я – син чоловіка, амалекітянського приходця.
14 І Давид сказав йому: Як же ти не побоявся підняти свою руку, щоб убити Господнього помазаника?
15 Покликавши одного зі своїх слуг, Давид сказав: Іди й позбав його життя! Той ударив його мечем , і він помер.
16 Перед тим Давид сказав йому: Твоя кров нехай впаде на твою голову, оскільки твої уста засвідчили проти тебе, сказавши: Я вбив Господнього помазаника!
«Пісня про лук» – жалобна пісня Давида
17 Давид же оплакував Саула та його сина Йонатана складеною ним, піснею жалоби.
18 Він заповів, аби навчили Юдиних нащадків співати пісню про лук, записану в Книзі Праведного . Ось її зміст :
19 Доблесть твоя, о Ізраїлю полягла на твоїх узгір’ях… Як же попадали лицарі!‥
20 Не розповідайте про це в Ґаті й не оголошуйте на перехрестях вулиць Ашкелона, щоб не раділи филистимські дівчата, й не веселились дочки необрізаних.
21 Гори Ґілбоа! Нехай не зрошує вас ні роса, ні дощ! Ваші поля не знатимуть врожаїв, адже там зрадливо були заплямовані щити витязів, у тому числі й щит Саула, наче він не був змащений олією .
22 Поки не полилась кров полеглих і жир хоробрих ворогів, лук Йонатана не переставав вражати, і меч Саула не повертався даремно.
23 Сауле і Йонатане, що жили в любові та згоді; були разом за свого життя і нерозлучні в час смерті; ви були швидші за орлів і сильніші за левів.
24 Дочки Ізраїльські! Плачте за Саулом, який одягав вас у кармазин з прикрасами; котрий оздоблював ваш одяг золотом.
25 Як же полягли витязі під час битви!? Йонатан убитий на висотах твоїх.
26 Тужу за тобою, мій брате Йонатане! Який же ти мені дорогий! Прекраснішою за жіночу любов була для мене любов твоя.
27 Ой, попадали лицарі, й загинула військова зброя!