1 Спустя несколько времени умер царь Аммонитский, и воцарился вместо него сын его Аннон. 2 И сказал Давид: окажу я милость Аннону, сыну Наасову, за благодеяние, которое оказал мне отец его. И послал Давид слуг своих утешить Аннона об отце его. И пришли слуги Давидовы в землю Аммонитскую. 3 Но князья Аммонитские сказали Аннону, господину своему: неужели ты думаешь, что Давид из уважения к отцу твоему прислал к тебе утешителей? не для того ли, чтобы осмотреть город и высмотреть в нем и после разрушить его, прислал Давид слуг своих к тебе? 4 И взял Аннон слуг Давидовых, и обрил каждому из них половину бороды, и обрезал одежды их наполовину, до чресл, и отпустил их. 5 Когда донесли об этом Давиду, то он послал к ним навстречу, так как они были очень обесчещены. И велел царь сказать им: оставайтесь в Иерихоне, пока отрастут бороды ваши, и тогда возвратитесь. 6 И увидели Аммонитяне, что они сделались ненавистными для Давида; и послали Аммонитяне нанять Сирийцев из Беф-Рехова и Сирийцев Сувы двадцать тысяч пеших, у царя [Амаликитского] Маахи тысячу человек и из Истова двенадцать тысяч человек. 7 Когда услышал об этом Давид, то послал Иоава со всем войском храбрых. 8 И вышли Аммонитяне и расположились к сражению у ворот, а Сирийцы Сувы и Рехова, и Истова, и Маахи, стали отдельно в поле. 9 И увидел Иоав, что неприятельское войско было поставлено против него и спереди и сзади, и избрал воинов из всех отборных в Израиле, и выстроил их против Сирийцев; 10 остальную же часть людей поручил Авессе, брату своему, чтоб он выстроил их против Аммонитян. 11 И сказал Иоав : если Сирийцы будут одолевать меня, ты поможешь мне; а если Аммонитяне тебя будут одолевать, я приду к тебе на помощь; 12 будь мужествен, и будем стоять твердо за народ наш и за города Бога нашего, а Господь сделает, что Ему угодно. 13 И вступил Иоав и народ, который был у него, в сражение с Сирийцами, и они побежали от него. 14 Аммонитяне же, увидев, что Сирийцы бегут, побежали от Авессы и ушли в город. И возвратился Иоав от Аммонитян и пришел в Иерусалим. 15 Сирийцы, видя, что они поражены Израильтянами, собрались вместе. 16 И послал Адраазар и призвал Сирийцев, которые за рекою [Халамаком], и пришли они к Еламу; а Совак, военачальник Адраазаров, предводительствовал ими. 17 Когда донесли об этом Давиду, то он собрал всех Израильтян, и перешел Иордан и пришел к Еламу. Сирийцы выстроились против Давида и сразились с ним. 18 И побежали Сирийцы от Израильтян. Давид истребил у Сирийцев семьсот колесниц и сорок тысяч всадников; поразил и военачальника Совака, который там и умер. 19 Когда все цари, покорные Адраазару, увидели, что они поражены Израильтянами, то заключили мир с Израильтянами и покорились им. А Сирийцы боялись более помогать Аммонитянам.
Давид перемагає аммонійців та арамійців
1 За якийсь час після цього сталося так, що помер аммонійський цар, а замість нього почав владарювати його син Ханун.
2 Тоді Давид вирішив: Виявлю Хануну, Нахашовому сину, співчуття, як його батько виявив доброзичливість до мене. І Давид направив послів, аби вони висловили йому співчуття з приводу смерті його батька. Тож посли Давида прибули в край аммонійців.
3 Але можновладці аммонійців промовили до свого володаря Хануна: Невже ти вважаєш, що Давид дійсно має намір своїм співчуттям тобі вшанувати твого батька? Найімовірніше, Давид направив своїх послів до тебе, щоб розвідати місто, все оглянути, а потім знищити його.
4 Тому Ханун наказав схопити послів Давида, поголити їм наполовину їхні бороди, наполовину, аж до пояса пообтинати їхній одяг, а після цього їх відпустити.
5 Коли Давидові про це сказали, то він вислав їм назустріч інших посланців. Оскільки попередні мужі були дуже осоромлені, то цар сказав: Залишайтесь в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, після чого повернетесь!
6 Аммонійці зауважили, що стали ненависними для Давида. Тоді аммонійці відправили послів і найняли арамійців Бет-Рехова і арамійців Цови – двадцять тисяч піхотинців, а також царя Маахи з тисячею військових та дванадцять тисяч воїнів з Тови.
7 Дізнавшись про це, Давид послав Йоава з усією військовою потугою.
8 Аммонійці виступили, й вишикувались до бою перед входом до брами міста, тоді як арамійці Цови та Рехова, воїни Тови і Маахи стояли окремо в полі.
9 Коли Йоав побачив, що йому одночасно загрожує битва, як спереду, так і з тилу, то він вибрав найдобірніших воїнів з усього Ізраїлю, і вишикувався проти арамійців.
10 Решту війська він передав під командування свого брата Авішая, аби він виступив проти аммонійців.
11 Йоав наказав: Якщо переважатимуть у силі арамійці мене, ти прийдеш мені на підмогу, а якщо аммонійці будуть брати верх над тобою, то я прийду на допомогу тобі.
12 Тож будь мужнім! Ми будемо твердо стояти за наш народ і за місто нашого Бога, а Господь нехай учинить те, що вважатиме за найкраще!
13 Отже, Йоав з усім військом, що було з ним, вступили в бій з арамійцями, й ті побігли перед Ізраїльтянами.
14 Коли ж аммонійці побачили, що арамійці побігли, то вони також почали втікати від Авішая, і повернулись у місто. Йоав зупинив переслідування аммонійців і повернувся в Єрусалим.
15 Коли арамійці побачили, що зазнали поразки від Ізраїльтян, то вони вирішили об’єднатись разом.
16 Гададезер відправив гінців і спровадив арамійців, що були за Рікою (Євфрат ). Вони зосередились біля Хеламу під проводом Шоваха, командувача армії Гададезера.
17 Коли про це повідомили Давидові, то він зібрав усе Ізраїльське військо, переправився через Йордан і прибув на територію Хеламу. Арамійці виступили проти Давида, й почалась битва.
18 В результаті арамійці знову побігли від Ізраїлю. Давид знищив сімсот військових колісниць арамійців і сорок тисяч вершників. Сам же командувач війська Шовах, після поранення там же помер.
19 Коли ж усі підлеглі Гададезеру царі зрозуміли, що зазнали остаточної поразки від Ізраїлю, то уклали з Ізраїлем мир і підкорились їм. Арамійці ж надалі боялись допомагати аммонійцям.