1 Был голод на земле во дни Давида три года, год за годом. И вопросил Давид Господа. И сказал Господь: это ради Саула и кровожадного дома его, за то, что он умертвил Гаваонитян. 2 Тогда царь призвал Гаваонитян и говорил с ними. Гаваонитяне были не из сынов Израилевых, но из остатков Аморреев; Израильтяне же дали им клятву, но Саул хотел истребить их по ревности своей о потомках Израиля и Иуды. 3 И сказал Давид Гаваонитянам: что мне сделать для вас, и чем примирить вас, чтобы вы благословили наследие Господне? 4 И сказали ему Гаваонитяне: не нужно нам ни серебра, ни золота от Саула, или от дома его, и не нужно нам, чтоб умертвили кого в Израиле. Он сказал: чего же вы хотите? я сделаю для вас. 5 И сказали они царю: того человека, который губил нас и хотел истребить нас, чтобы не было нас ни в одном из пределов Израилевых, — 6 из его потомков выдай нам семь человек, и мы повесим их [на солнце] пред Господом в Гиве Саула, избранного Господом. И сказал царь: я выдам. 7 Но пощадил царь Мемфивосфея, сына Ионафана, сына Саулова, ради клятвы именем Господним, которая была между ними, между Давидом и Ионафаном, сыном Сауловым. 8 И взял царь двух сыновей Рицпы, дочери Айя, которая родила Саулу Армона и Мемфивосфея, и пять сыновей Мелхолы, дочери Сауловой, которых она родила Адриэлу, сыну Верзеллия из Мехолы, 9 и отдал их в руки Гаваонитян, и они повесили их [на солнце] на горе пред Господом. И погибли все семь вместе; они умерщвлены в первые дни жатвы, в начале жатвы ячменя. 10 Тогда Рицпа, дочь Айя, взяла вретище и разостлала его себе на той горе и сидела от начала жатвы до того времени, пока не полились на них воды Божии с неба, и не допускала касаться их птицам небесным днем и зверям полевым ночью. 11 И донесли Давиду, что сделала Рицпа, дочь Айя, наложница Саула. [И истлели они; и взял их Дан, сын Иои, из потомков исполинов.] 12 И пошел Давид и взял кости Саула и кости Ионафана, сына его, у жителей Иависа Галаадского, которые тайно взяли их с площади Беф-Сана, где они были повешены Филистимлянами, когда убили Филистимляне Саула на Гелвуе. 13 И перенес он оттуда кости Саула и кости Ионафана, сына его; и собрали кости повешенных [на солнце]. 14 И похоронили кости Саула и Ионафана, сына его, [и кости повешенных на солнце] в земле Вениаминовой, в Цела, во гробе Киса, отца его. И сделали всё, что повелел царь, и умилостивился Бог над страною после того.
15 И открылась снова война между Филистимлянами и Израильтянами. И вышел Давид и слуги его с ним, и воевали с Филистимлянами; и Давид утомился. 16 Тогда Иесвий, один из потомков Рефаимов, у которого копье было весом в триста сиклей меди и который опоясан был новым мечом, хотел поразить Давида. 17 Но ему помог Авесса, сын Саруин, [и спас Давида Авесса] и поразил Филистимлянина и умертвил его. Тогда люди Давидовы поклялись, говоря: не выйдешь ты больше с нами на войну, чтобы не угас светильник Израиля. 18 Потом была снова война с Филистимлянами в Гобе; тогда Совохай Хушатянин убил Сафута, одного из потомков Рефаимов. 19 Было и другое сражение в Гобе; тогда убил Елханан, сын Ягаре-Оргима Вифлеемского, Голиафа Гефянина, у которого древко копья было, как навой у ткачей. 20 Было еще сражение в Гефе; и был там один человек рослый, имевший по шести пальцев на руках и на ногах, всего двадцать четыре, также из потомков Рефаимов, 21 и он поносил Израильтян; но его убил Ионафан, сын Сафая, брата Давидова. 22 Эти четыре были из рода Рефаимов в Гефе, и они пали от руки Давида и слуг его.
Покарання нащадків Саула
1 У період царювання Давида протягом трьох років поспіль був у країні голод. Давид запитав у Господа, в чому причина. І Господь йому відповів: Це через кров, пролиту Саулом, яка і на його родині, тому що він знищував ґівеонійців!
2 Тому цар покликав ґівеонійців і розмовляв з ними. Ґівеонійці не були Ізраїльтянами, оскільки вони походили із залишку аморейців, але Ізраїльтяни їм присягнули, що не знищать . Саул, ревнуючи щодо Ізраїльтян та Юдеїв під усяким приводом знищував їх.
3 Отже, Давид запитав ґівеонійців: Що я мав би вам зробити та чим спокутувати, аби ви поблагословили Господню спадщину?
4 А ґівеонійці йому відповіли: Нам не потрібно від Саула і його родини ні срібла, ні золота, і не маємо права когось страчувати в Ізраїлі! Але він допитувався: То що би ви хотіли, щоб я вчинив для вас?
5 Тоді вони відповіли цареві: З нащадків того чоловіка, котрий нас винищував, і планував нас вигубити в усьому Ізраїльському краю,
6 видай нам сім чоловіків, щоб ми повісили їх перед Господом у Гіві Сауловій – у місті Господнього обранця. І цар відповів: Я видам таких!
7 Проте цар пощадив Саулового онука, Йонатанового сина, Мефівошета, задля присяги, учиненої перед Господом, яка колись відбулась між ними: між Давидом та між Йонатаном, сином Саула.
8 Тож цар взяв обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, котрих вона народила Саулові, зокрема Армонія та іншого Мефівошета, а також п’ять синів Саулової дочки Мерави , яких вона народила Адріїлові, синові Барзіллая, з Мехоли.
9 Він видав їх ґівеонійцям, які повісили їх на горі перед Господом, так що всі семеро були страчені разом. Вони загинули в перші дні жнив, коли починають збирати ячмінь.
10 Айєва дочка, Ріцпа, взяла мішковину веретища, розстелила її собі на скелі, й перебувала там від початку жнив, аж поки не випав на них дощ з неба. Вона відганяла небесних птахів удень і польових звірів уночі, не дозволяючи доторкнутись до тіл страчених .
Давид повертає останки Саула, Йонатана та сімох повішених
11 А коли Давидові розповіли, що вчинила Айєва дочка Ріцпа, наложниця Саула,
12 то Давид пішов і забрав у мешканців Явеша Гілеадського останки Саула та останки його сина Йонатана, котрі вони потайки, вночі , зняли їх зі стіни на майдані в Бет-Шеані, після того, як филистимці повісили їх там, коли филистимці розгромили Саула під Ґілбоа.
13 Давид виніс звідти останки Саула та останки його сина Йонатана. Після того, зібравши останки сімох повішених,
14 поховали їх разом з останками Саула та його сина Йонатана у наділі Веніяміна в Целі, – в гробниці його батька Кіша. Все було зроблено так, як звелів цар. Після цього Бог змилосердився над краєм.
Перемога над филистимцями
15 Коли знову розпочалась війна між филистимцями та Ізраїлем, і Давид вирушив зі своїми воїнами, й розпочався бій з филистимцями, Давид фізично ослаб.
16 У той час якийсь Ішбі з Нов, один із нащадків рефаїмців, спис якого важив триста шеклів міді, а на поясі висів новий меч, вирішив убити Давида.
17 Але на допомогу Давидові прийшов Авішай, син Церуї. Він вдарив филистимця, і вбив його. Тоді воїни Давида заприсяглися, сказавши йому: Ти більше не братимеш з нами участі в боях, аби не згасло світло Ізраїлю!
18 Після того була ще одна війна з филистимцями в Ґові. Тоді хушатієць Сіббехай вразив на смерть одного з нащадків рефаїмців, велетня Сафа.
19 В іншому бою з филистимцями, в тому ж Ґові, Елханан, син вифлеємця Яере-Ореґіма, вбив ґіттійця Голіафа, в якого ратище списа було, як ткацький вал.
20 Потім була ще одна битва в Ґаті, в якій брав участь велетень з роду рефаїмців. Він мав по шість пальців на своїх руках та по шість пальців на своїх ногах, – усього двадцять чотири пальці.
21 Коли він почав глузувати з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шіми, Давидового брата.
22 Всі чотири велетні були нащадками рефаїмців з Ґата. Вони полягли від рук Давида та його воїнів.