1 И была продолжительная распря между домом Сауловым и домом Давидовым. Давид все более и более усиливался, а дом Саулов более и более ослабевал. 2 И родились у Давида [шесть] сыновей в Хевроне. Первенец его был Амнон от Ахиноамы Изреелитянки, 3 а второй [сын] его — Далуиа от Авигеи, бывшей жены Навала, Кармилитянки; третий — Авессалом, сын Маахи, дочери Фалмая, царя Гессурского; 4 четвертый — Адония, сын Аггифы; пятый — Сафатия, сын Авиталы; 5 шестой — Иефераам от Эглы, жены Давидовой. Они родились у Давида в Хевроне.
6 Когда была распря между домом Саула и домом Давида, то Авенир поддерживал дом Саула. 7 У Саула была наложница, по имени Рицпа, дочь Айя, [и вошел к ней Авенир]. И сказал [Иевосфей] Авениру: зачем ты вошел к наложнице отца моего? 8 Авенир же сильно разгневался на слова Иевосфея и сказал: разве я — собачья голова? Я против Иуды оказал ныне милость дому Саула, отца твоего, братьям его и друзьям его, и не предал тебя в руки Давида, а ты взыскиваешь ныне на мне грех из-за женщины. 9 То и то пусть сделает Бог Авениру и еще больше сделает ему! Как клялся Господь Давиду, так и сделаю ему [в сей день]: 10 отниму царство от дома Саулова и поставлю престол Давида над Израилем и над Иудою, от Дана до Вирсавии. 11 И не мог Иевосфей возразить Авениру, ибо боялся его. 12 И послал Авенир от себя послов к Давиду [в Хеврон, где он находился], сказать: чья эта земля? И еще сказать: заключи союз со мною, и рука моя будет с тобою, чтобы обратить к тебе весь народ Израильский. 13 И сказал [Давид]: хорошо, я заключу союз с тобою, только прошу тебя об одном, именно — ты не увидишь лица моего, если не приведешь с собою Мелхолы, дочери Саула, когда придешь увидеться со мною. 14 И отправил Давид послов к Иевосфею, сыну Саулову, сказать: отдай жену мою Мелхолу, которую я получил за сто краеобрезаний Филистимских. 15 И послал Иевосфей и взял ее от мужа, от Фалтия, сына Лаишева. 16 Пошел с нею и муж ее и с плачем провожал ее до Бахурима; но Авенир сказал ему: ступай назад. И он возвратился. 17 И обратился Авенир к старейшинам Израильским, говоря: и вчера и третьего дня вы желали, чтобы Давид был царем над вами, 18 теперь сделайте это , ибо Господь сказал Давиду: «рукою раба Моего Давида Я спасу народ Мой Израиля от руки Филистимлян и от руки всех врагов его». 19 То же говорил Авенир и Вениамитянам. И пошел Авенир в Хеврон, чтобы пересказать Давиду все, чего желали Израиль и весь дом Вениаминов. 20 И пришел Авенир к Давиду в Хеврон и с ним двадцать человек, и сделал Давид пир для Авенира и людей, бывших с ним. 21 И сказал Авенир Давиду: я встану и пойду и соберу к господину моему царю весь народ Израильский, и они вступят в завет с тобою, и будешь царствовать над всеми, как желает душа твоя. И отпустил Давид Авенира, и он ушел с миром. 22 И вот, слуги Давидовы с Иоавом пришли из похода и принесли с собою много добычи; но Авенира уже не было с Давидом в Хевроне, ибо Давид отпустил его, и он ушел с миром. 23 Когда Иоав и все войско, ходившее с ним, пришли, то Иоаву рассказали: приходил Авенир, сын Ниров, к царю, и тот отпустил его, и он ушел с миром. 24 И пришел Иоав к царю и сказал: что ты сделал? Вот, приходил к тебе Авенир; зачем ты отпустил его, и он ушел? 25 Ты знаешь Авенира, сына Нирова: он приходил обмануть тебя, узнать выход твой и вход твой и разведать все, что ты делаешь. 26 И вышел Иоав от Давида и послал гонцов вслед за Авениром; и возвратили они его от колодезя Сира, без ведома Давида. 27 Когда Авенир возвратился в Хеврон, то Иоав отвел его внутрь ворот, как будто для того, чтобы поговорить с ним тайно, и там поразил его в живот. И умер Авенир за кровь Асаила, брата Иоавова. 28 И услышал после Давид об этом и сказал: невинен я и царство мое вовек пред Господом в крови Авенира, сына Нирова; 29 пусть падет она на голову Иоава и на весь дом отца его; пусть никогда не остается дом Иоава без семеноточивого, или прокаженного, или опирающегося на посох, или падающего от меча, или нуждающегося в хлебе. 30 Иоав же и брат его Авесса убили Авенира за то, что он умертвил брата их Асаила в сражении у Гаваона. 31 И сказал Давид Иоаву и всем людям, бывшим с ним: раздерите одежды ваши и оденьтесь во вретища и плачьте над Авениром. И царь Давид шел за гробом его . 32 Когда погребали Авенира в Хевроне, то царь громко плакал над гробом Авенира; плакал и весь народ. 33 И оплакал царь Авенира, говоря: смертью ли подлого умирать Авениру? 34 Руки твои не были связаны, и ноги твои не в оковах, и ты пал, как падают от разбойников. И весь народ стал еще более плакать над ним. 35 И пришел весь народ предложить Давиду хлеба, когда еще продолжался день; но Давид поклялся, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и еще больше сделает, если я до захождения солнца вкушу хлеба или чего-нибудь. 36 И весь народ узнал это, и понравилось ему это, как и все, что делал царь, нравилось всему народу. 37 И узнал весь народ и весь Израиль в тот день, что не от царя произошло умерщвление Авенира, сына Нирова. 38 И сказал царь слугам своим: знаете ли, что вождь и великий муж пал в этот день в Израиле? 39 Я теперь еще слаб, хотя и помазан на царство, а эти люди, сыновья Саруи, сильнее меня; пусть же воздаст Господь делающему злое по злобе его!
1 Однак, ще довго тривала війна між родом Саула та родом Давида. Проте влада Давида дедалі більше зміцнювалась, а рід Саула поступово слабшав.
Сини Давида
2 У Хевроні в Давида народились сини: його первістком був Амнон від Ахіноами, єзреелітки;
3 його другим сином був Кілеав від Авігеї, колишньої дружини кармелійця Навала; третій – Авесалом, син Маахи, дочки гессурського царя Талмая;
4 четвертий – Адонія, син Хаґґіти; п’ятий – Шефатія, син Авітали,
5 а шостий – Їтреам, від Давидової дружини Еґли. Всі вони народились у Давида в Хевроні.
Союз Давида з Авнером
6 Тим часом, поки точилась війна між родом Саула й між родом Давида, Авнер все більше зміцнював свою владу над родиною Саула.
7 У Саула була наложниця, на ім’я Ріцпа, дочка Айя. Якось Ішбошет дорікнув Авнеру: Як ти посмів увійти в інтимні стосунки з наложницею мого батька?
8 Авнер від цих слів Ішбошета дуже розлютився, й сказав йому: Хіба я – всього лише собача голова серед Юдиних нащадків? У той час коли я чиню добродійство родині твого батька Саула, його братам та його приятелям, й не допускаю, аби ти потрапив у руки Давида, ти сьогодні мене дорікаєш через якусь жінку!?
9 Тож нехай зробить Бог Авнерові це, та ще додасть, якщо я не учиню Давидові того, в чому Господь йому присягнувся, а саме :
10 відняти царство від роду Саула й піднести над Ізраїлем та над Юдою трон Давида від Дана й аж до Вірсавії.
11 Ішбошет не наважився більше суперечити Авнерові, оскільки боявся його.
12 Тим часом Авнер відрядив від себе особисто до Давида послів зі словами: Кому належить край? – і додав: Уклади зі мною союз, і я сприятиму тобі, аби привернути до тебе весь Ізраїль.
13 Добре, – відповівДавид , – я укладу з тобою союз, лише ставлю перед тобою одну умову, а саме: Ти не побачиш мого обличчя, поки не спровадиш до мене дочку Саула, Мелхолу, тоді й ти прийдеш, аби зустрітись зі мною.
14 Після цього Давид направив до Саулового сина Ішбошета посланців з такими словами: Віддай мені мою дружину Мелхолу, яку я собі викупив за сто крайніх обрізань филистимців!
15 Ішбошет послав й відібрав Мелхолу від її чоловіка, Палтіїла, Лаїшового сина.
16 Проводжаючи, її чоловік постійно плакав за нею аж до самого Бахуріма. Там Авнер промовив до нього: Досить, повертайся! І той повернувся.
17 Авнер звернувся також до старійшин Ізраїлю зі словами: Ви вже давно бажали, аби Давид царював над вами.
18 Тому зробіть це зараз, оскільки Господь сказав про Давида такі слова: Рукою мого слуги Давида Я врятую мій народ, Ізраїль, від влади филистимців та від рук всіх інших їхніх ворогів.
19 Розмовляв Авнер також з веніямінцями. Після цього Авнер пішов у Хеврон, щоб розповісти Давидові про все, що було б добрим для всього Ізраїлю, а також для всього племені Веніяміна.
20 Коли ж Авнер, разом із двадцятьма мужами, прийшов до Давида в Хеврон, Давид влаштував для Авнера та людей, які були з ним, бенкет.
21 Тоді Авнер промовив до Давида: Я готовий піти й зібрати до мого володаря царя весь Ізраїль, і нехай вони укладуть з тобою Заповіт, аби ти царював над усіма, чого якраз бажає і твоя душа. Давид відпустив Авнера, і той з миром пішов.
Йоав вбиває Авнера
22 Тим часом повернулись з походу воїни Давида на чолі з Йоавом, й принесли з собою велику здобич. Але Авнера вже не було у Давида в Хевроні, позаяк він відпустив його, і той пішов з миром.
23 Щойно Йоав з усім військом повернулись, як Йоавові повідомили, мовляв: Приходив до царя Авнер, син Нера, а він його відпустив, і той з миром пішов.
24 Тоді Йоав прийшов до царя, і сказав: Що ти наробив? Ось до тебе приходив Авнер, – навіщо ти його відпустив, дозволивши відійти?
25 Адже ти добре знаєш Авнера, сина Нера, – він приходив, аби тебе обманути й дізнатись про твої плани, вивідати, що маєш намір робити!
26 Вийшовши від Давида, Йоав відправив за Авнером посланців, які його завернули від криниці Сіри. Давид же про це не знав.
27 Коли Авнер повернувся в Хеврон, Йоав відізвав його вбік на середині брами, буцімто поговорити з ним наодинці. Там, щоб помститися за кров свого брата Асаїла, вдарив Авнера в живіт, і той помер.
28 Коли пізніше довідався про це Давид, то сказав: Невинуватий ні я, ні моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
29 Нехай вона впаде на голову Йоава та на весь дім його батька; нехай у родині Йоава не переведуться ті, котрі страждають течивістю і проказою, котрі ходять на милицях, котрі гинуть від меча, та вмирають з голоду!
30 Отже, Йоав зі своїм братом Авішаєм убили Авнера за те, що той позбавив життя їхнього брата Асаїла, під час битви в Ґівеоні .
Давид оплакує Авнера
31 Після цього Давид наказав Йоаву і всім воїнам, що були з ним: Розірвіть ваш одяг і вдягніться у веретище, й оплакуйте Авнера! Сам цар Давид йшов за похоронними марами.
32 Коли в Хевроні ховали Авнера, цар плакав, голосно ридаючи над могилою Авнера; його оплакував і весь народ.
33 Ридаючи над Авнером, цар примовляв: Хіба Авнер повинен був померти смертю негідника?
34 Адже твої руки не були зв’язані, твої ноги не були закуті в кайдани. Ти загинув як той, хто падає від нанесеного удару злочинця! Слухаючи це, весь народ плакав ще більше.
35 І коли весь озброєний люд, ще за дня зібрався, вмовляючи Давида, аби він щось з’їв, то Давид присягнувся, говорячи: Нехай так і так учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо я до заходу сонця скуштую хліба або щось інше!
36 А коли весь народ країни про це довідався, то схвалив дії царя; як і все, що робив цар, було до вподоби всіх людей.
37 У той день усе військо, як і весь Ізраїль, зрозуміли, що цар непричетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Звертаючись до своїх воїнів і наближених , цар сказав: Пам’ятайте, що сьогодні в Ізраїлі загинув великий і мужній чоловік!
39 Я сьогодні ще слабкий, хоч і помазаний на царя, а ці мужі, сини Церуї, потужніші за мене. Тож нехай Господь відплатить кожному, хто чинить лихе, як учинив зло Йоав .