1 Когда царь жил в доме своем, и Господь успокоил его от всех окрестных врагов его, 2 тогда сказал царь пророку Нафану: вот, я живу в доме кедровом, а ковчег Божий находится под шатром. 3 И сказал Нафан царю: все, что у тебя на сердце, иди, делай; ибо Господь с тобою. 4 Но в ту же ночь было слово Господа к Нафану: 5 пойди, скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь: ты ли построишь Мне дом для Моего обитания, 6 когда Я не жил в доме с того времени, как вывел сынов Израилевых из Египта, и до сего дня, но переходил в шатре и в скинии? 7 Где Я ни ходил со всеми сынами Израиля, говорил ли Я хотя слово какому-либо из колен, которому Я назначил пасти народ Мой Израиля: «почему не построите Мне кедрового дома»? 8 И теперь так скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь Саваоф: Я взял тебя от стада овец, чтобы ты был вождем народа Моего, Израиля; 9 и был с тобою везде, куда ни ходил ты, и истребил всех врагов твоих пред лицем твоим, и сделал имя твое великим, как имя великих на земле. 10 И Я устрою место для народа Моего, для Израиля, и укореню его, и будет он спокойно жить на месте своем, и не будет тревожиться больше, и люди нечестивые не станут более теснить его, как прежде, 11 с того времени, как Я поставил судей над народом Моим, Израилем; и Я успокою тебя от всех врагов твоих. И Господь возвещает тебе, что Он устроит тебе дом. 12 Когда же исполнятся дни твои, и ты почиешь с отцами твоими, то Я восставлю после тебя семя твое, которое произойдет из чресл твоих, и упрочу царство его. 13 Он построит дом имени Моему, и Я утвержу престол царства его на веки. 14 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном; и если он согрешит, Я накажу его жезлом мужей и ударами сынов человеческих; 15 но милости Моей не отниму от него, как Я отнял от Саула, которого Я отверг пред лицем твоим. 16 И будет непоколебим дом твой и царство твое на веки пред лицем Моим, и престол твой устоит во веки. 17 Все эти слова и все это видение Нафан пересказал Давиду.
18 И пошел царь Давид, и предстал пред лицем Господа, и сказал: кто я, Господи [мой], Господи, и что такое дом мой, что Ты меня так возвеличил! 19 И этого еще мало показалось в очах Твоих, Господи мой, Господи; но Ты возвестил еще о доме раба Твоего вдаль. Это уже по-человечески, Господи мой, Господи! 20 Что еще может сказать Тебе Давид? Ты знаешь раба Твоего, Господи мой, Господи! 21 Ради слова Твоего и по сердцу Твоему Ты делаешь это, открывая все это великое рабу Твоему. 22 По всему велик Ты, Господи мой, Господи! ибо нет подобного Тебе и нет Бога, кроме Тебя, по всему, что слышали мы своими ушами. 23 И кто подобен народу Твоему, Израилю, единственному народу на земле, для которого приходил Бог, чтобы приобрести его Себе в народ и прославить Свое имя и совершить великое и страшное пред народом Твоим, который Ты приобрел Себе от Египтян, изгнав народы и богов их? 24 И Ты укрепил за Собою народ Твой, Израиля, как собственный народ, на веки, и Ты, Господи, сделался его Богом. 25 И ныне, Господи Боже, утверди на веки слово, которое изрек Ты о рабе Твоем и о доме его, и исполни то, что Ты изрек. 26 И да возвеличится имя Твое во веки, чтобы говорили: «Господь Саваоф — Бог над Израилем». И дом раба Твоего Давида да будет тверд пред лицем Твоим. 27 Так как ты, Господи Саваоф, Боже Израилев, открыл рабу Твоему, говоря: «устрою тебе дом», то раб Твой уготовал сердце свое, чтобы молиться Тебе такою молитвою. 28 Итак, Господи мой, Господи! Ты Бог, и слова Твои непреложны, и Ты возвестил рабу Твоему такое благо! 29 И ныне начни и благослови дом раба Твоего, чтоб он был вечно пред лицем Твоим, ибо Ты, Господи мой, Господи, возвестил это, и благословением Твоим соделается дом раба Твоего благословенным, [чтоб быть ему пред Тобою] во веки.
Божа обітниця Давидові
1 Якось, коли цар оселився у власному палаці, й Господь дав йому відпочинок від усіх його довколишніх ворогів, то
2 цар сказав до пророка Натана: Дивись, я мешкаю в кедровому палаці, а Божий Ковчег знаходиться посеред Намету…
3 Тоді Натан відповів цареві: Все, що маєш на серці, роби, адже Господь з тобою!
4 Але сталося так, що тієї ночі до Натана звернувся Господь з такими словами:
5 Йди та перекажи Моєму слузі Давидові, що говорить Господь: Хіба це ти мав би збудувати Мені Храм, аби Я там перебував?
6 Адже Я не мешкав у Храмі з того часу, як вивів Я Ізраїльських дітей з Єгипту, й до сьогодні, але Я мандрував, перебуваючи в Наметі.
7 Протягом усього часу, коли Я подорожував разом з усіма Ізраїлевими нащадками, хіба Я питав хоча б одного з провідників племен Ізраїлю, котрим Я доручав пасти Мій народ Ізраїль, говорячи: Чому це ви не спорудите Мені кедрового Дому?
8 А тепер скажи Моєму слузі Давидові: Так говорить Господь Саваот! Я взяв тебе з пасовиська від отар, щоб ти був провідником Мого народу Ізраїлю.
9 Я був з тобою скрізь, куди ти ходив; Я нищив перед тобою усіх твоїх ворогів, і Я учинив славетним твоє ім’я, на рівні великих імен на землі.
10 Я визначу місце Моєму народові Ізраїлю; наче сад, насаджу його, аби він там безпечно мешкав, так що ніхто більше не турбуватиме його, а злочинці надалі не гнобитимуть його, як було раніше, –
11 у ті часи, коли Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем. Я дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. Господь провіщає тобі, що саме Господь збудує тобі дім.
12 А коли сповняться твої дні, й ти спочинеш разом зі своїми батьками, то Я підійму після тебе твого нащадка, який походитиме з твого лона, й закріплю його царство.
13 Він збудує Храм для Мого Імені, а Я зміцню престол його царства навіки.
14 Я буду йому Отцем, а він буде Мені сином; а якщо він провиниться, то покараю його лозиною, як заведено серед людей, або стусанами людських дітей,
15 але Свого милосердя не відійму від нього, як Я відняв його від Саула, якого Я відкинув перед тобою.
16 А твій рід, і твоє царство буде непорушним переді Мною навіки; твій престол стоятиме вічно.
17 Коли Натан переказав Давидові докладно всі почуті ним слова у своєму видінні,
Молитва Давида
18 то цар Давид пішов, сів перед Господом, і сказав: Хто я такий, мій Владико Господи, і що таке мій рід, що Ти провадив мене аж досі?
19 Але й цього видалось у твоїх очах, мій Владико Господи, замало; адже Ти простягнув також Свої обітниці на дім (рід ) Свого слуги в далекому майбутньому. Такий у Тебе, мій Владико Господи, задум щодо людини!
20 То що міг би ще додати слуга Давид, адже Ти краще знаєш Свого слугу, мій Владико Господи!
21 Ти вчинив за Своїм словом, і за бажанням Свого серця Ти відкрив усю цю велич Твоєму слузі.
22 Дійсно, Ти величний, мій Владико Господи, адже більше немає такого, як Ти, бо немає Бога, окрім Тебе, серед усіх, про кого ми чули власними вухами!
23 Хіба є якийсь інший народ на землі такий, як Твій народ, Ізраїль, – єдиний народ , до якого прийшов Бог, аби його викупити Собі, як народ, й прославити тим Своє Ім’я. Ти учинив задля Свого краю величні та страшні речі, прогнавши інші народи з їхніми богами з-перед Твого народу, котрий Ти Собі викупив (визволив ) з Єгипту.
24 Ти Собі визначив Свій народ Ізраїль, як Твій народ навіки, і Ти, Господи, є їхнім Богом!
25 Тепер же, Господи Боже, затверди навіки слово, яке Ти сказав про Свого слугу та про його рід (дім ), і зроби, як Ти сказав!
26 Нехай Твоє Ім’я буде великим повіки, щоб говорили: Господь Саваот – Бог над Ізраїлем! А рід (дім ) Твого слуги Давида буде твердо стояти перед Тобою.
27 Оскільки Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, дозволив почути Твоєму слузі, мовляв: Збудую тобі дім, тому Твій слуга набрався сміливості, й звернувся до Тебе з цією молитвою.
28 Отже, мій Владико Господи, Ти є Бог, і Твої слова – істина! Ти все це сказав Своєму слузі йому на добро.
29 Тепер же, за Своїм благоволінням, почни благословляти дім (рід ) Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою! Адже Ти, мій Владико Господи, сказав це, і якщо Ти благословиш, то буде благословенним дім Твого слуги повіки!