1 И сказал Давид: не остался ли еще кто-нибудь из дома Саулова? я оказал бы ему милость ради Ионафана. 2 В доме Саула был раб, по имени Сива; и позвали его к Давиду, и сказал ему царь: ты ли Сива? И тот сказал: я, раб твой. 3 И сказал царь: нет ли еще кого-нибудь из дома Саулова? я оказал бы ему милость Божию. И сказал Сива царю: есть сын Ионафана, хромой ногами. 4 И сказал ему царь: где он? И сказал Сива царю: вот, он в доме Махира, сына Аммиэлова, в Лодеваре. 5 И послал царь Давид, и взяли его из дома Махира, сына Аммиэлова, из Лодевара. 6 И пришел Мемфивосфей, сын Ионафана, сына Саулова, к Давиду, и пал на лице свое, и поклонился [царю]. И сказал Давид: Мемфивосфей! И сказал тот: вот раб твой. 7 И сказал ему Давид: не бойся; я окажу тебе милость ради отца твоего Ионафана и возвращу тебе все поля Саула, отца твоего, и ты всегда будешь есть хлеб за моим столом. 8 И поклонился [Мемфивосфей] и сказал: что такое раб твой, что ты призрел на такого мертвого пса, как я? 9 И призвал царь Сиву, слугу Саула, и сказал ему: все, что принадлежало Саулу и всему дому его, я отдаю сыну господина твоего; 10 итак обрабатывай для него землю ты и сыновья твои и рабы твои, и доставляй плоды ее , чтобы у сына господина твоего был хлеб для пропитания; Мемфивосфей же, сын господина твоего, всегда будет есть за моим столом. У Сивы было пятнадцать сыновей и двадцать рабов. 11 И сказал Сива царю: все, что приказывает господин мой царь рабу своему, исполнит раб твой. Мемфивосфей ел за столом [Давида], как один из сыновей царя. 12 У Мемфивосфея был малолетний сын, по имени Миха. Все живущие в доме Сивы были рабами Мемфивосфея. 13 И жил Мемфивосфей в Иерусалиме, ибо он ел всегда за царским столом. Он был хром на обе ноги.
Милосердя Давида до Мефівошету, сина Йонатана
1 Якось Давид запитав: Чи хтось ще залишився з родини Саула, щоб я міг виявити до нього милосердя заради Йонатана?
2 В родині Саула був слуга на ім’я Ціва, – тож його покликали до Давида. І цар його запитав: Чи то ти є Ціва? Він відповів: Так, я – твій слуга!
3 Далі цар запитав: Чи ще хтось залишився з дому Саула, щоб я міг виявити до нього Боже милосердя! І Ціва відповів цареві: Є ще син Йонатана, кривий на ноги.
4 Тоді цар запитав його: А де він? Ціва відповів царю: Він мешкає в домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі!
5 Цар Давид послав, і забрав його з Ло-Девара, з дому Махіра, Амміїлового сина.
6 І коли Мефівошет, син Йонатана і внук Саула, прибув до Давида, то впав долілиць і поклонився. А Давид запитав: Ти Мефівошет? І той відповів: Так, я – твій слуга!
7 Тоді промовив до нього Давид: Не бійся! Адже я справді хочу виявити до тебе милосердя заради твого батька Йонатана. Я хочу повернути тобі всі поля твого дідуся Саула. Що ж до тебе, то ти постійно харчуватимешся за моїм столом.
8 Той ще раз поклонився і сказав: Хто я такий, твій слуга, що ти звернув увагу на такого мертвого пса, яким є я?
9 Після цього цар покликав Ціву, Саулового слугу, й сказав йому: Усе, що належало Саулові та всій його родині, я передав внукові твого володаря.
10 А ти, разом зі своїми дітьми і своїми слугами, будете обробляти ту землю, – будете збирати врожаї хліба для твого господаря, аби ви всі мали що їсти. А Мефівошет, внук твого володаря, постійно харчуватиметься з мого столу. Що ж до Ціви, то він мав п’ятнадцять синів і двадцять слуг.
11 Ціва відповів цареві: Все, що звелів мій володар цар, своєму слузі, так твій слуга учинить! З того часу Мефівошет харчувався зі столу царя, як один із царських синів.
12 У Мефівошета був ще малолітній син на ім’я Міха, тоді як усі мешканці дому Ціви, були слугами Мефівошета.
13 Сам Мефівошет мешкав у Єрусалимі, оскільки постійно харчувався зі столу царя. До того ж він був кульгавим на обидві свої ноги.