1 Внимай, небо, я буду говорить; и слушай, земля, слова уст моих. 2 Польется как дождь учение мое, как роса, речь моя, как мелкий дождь на зелень, как ливень на траву. 3 Имя Господа прославляю; воздайте славу Богу нашему. 4 Он твердыня; совершенны дела Его, и все пути Его праведны; Бог верен, и нет неправды [в Нем]; Он праведен и истинен; 5 но они развратились пред Ним, они не дети Его по своим порокам, род строптивый и развращенный. 6 Сие ли воздаете вы Господу, народ глупый и несмысленный? не Он ли Отец твой, Который усвоил тебя, создал тебя и устроил тебя? 7 Вспомни дни древние, помысли о летах прежних родов; спроси отца твоего, и он возвестит тебе, старцев твоих, и они скажут тебе. 8 Когда Всевышний давал уделы народам и расселял сынов человеческих, тогда поставил пределы народов по числу сынов Израилевых ; 9 ибо часть Господа народ Его, Иаков наследственный удел Его. 10 Он нашел его в пустыне, в степи печальной и дикой, ограждал его, смотрел за ним, хранил его, как зеницу ока Своего; 11 как орел вызывает гнездо свое, носится над птенцами своими, распростирает крылья свои, берет их и носит их на перьях своих, 12 так Господь один водил его, и не было с Ним чужого бога. 13 Он вознес его на высоту земли и кормил произведениями полей, и питал его медом из камня и елеем из твердой скалы, 14 маслом коровьим и молоком овечьим, и туком агнцев и овнов Васанских и козлов, и тучною пшеницею, и ты пил вино, кровь виноградных ягод. 15 И [ел Иаков, и] утучнел Израиль, и стал упрям; утучнел, отолстел и разжирел; и оставил он Бога, создавшего его, и презрел твердыню спасения своего. 16 Богами чуждыми они раздражили Его и мерзостями [своими] разгневали Его: 17 приносили жертвы бесам, а не Богу, богам, которых они не знали, новым, которые пришли от соседей и о которых не помышляли отцы ваши. 18 А Заступника, родившего тебя, ты забыл, и не помнил Бога, создавшего тебя. 19 Господь увидел [и вознегодовал], и в негодовании пренебрег сынов Своих и дочерей Своих, 20 и сказал: сокрою лице Мое от них [и] увижу, какой будет конец их; ибо они род развращенный; дети, в которых нет верности; 21 они раздражили Меня не богом, суетными своими огорчили Меня: и Я раздражу их не народом, народом бессмысленным огорчу их; 22 ибо огонь возгорелся во гневе Моем, жжет до ада преисподнего, и поядает землю и произведения ее, и попаляет основания гор; 23 соберу на них бедствия и истощу на них стрелы Мои: 24 будут истощены голодом, истреблены горячкою и лютою заразою; и пошлю на них зубы зверей и яд ползающих по земле; 25 извне будет губить их меч, а в домах ужас — и юношу, и девицу, и грудного младенца, и покрытого сединою старца. 26 Я сказал бы: рассею их и изглажу из среды людей память о них; 27 но отложил это ради озлобления врагов, чтобы враги его не возомнили и не сказали: наша рука высока, и не Господь сделал все сие. 28 Ибо они народ, потерявший рассудок, и нет в них смысла. 29 О, если бы они рассудили, подумали о сем, уразумели, что с ними будет! 30 Как бы мог один преследовать тысячу и двое прогонять тьму, если бы Заступник их не предал их, и Господь не отдал их! 31 Ибо заступник их не таков, как наш Заступник; сами враги наши судьи в том. 32 Ибо виноград их от виноградной лозы Содомской и с полей Гоморрских; ягоды их ягоды ядовитые, грозды их горькие; 33 вино их яд драконов и гибельная отрава аспидов. 34 Не сокрыто ли это у Меня? не запечатано ли в хранилищах Моих? 35 У Меня отмщение и воздаяние, когда поколеблется нога их; ибо близок день погибели их, скоро наступит уготованное для них. 36 Но Господь будет судить народ Свой и над рабами Своими умилосердится, когда Он увидит, что рука их ослабела, и не стало ни заключенных, ни оставшихся вне . 37 Тогда скажет [Господь]: где боги их, твердыня, на которую они надеялись, 38 которые ели тук жертв их [и] пили вино возлияний их? пусть они восстанут и помогут вам, пусть будут для вас покровом! 39 Видите ныне, [видите,] что это Я, Я — и нет Бога, кроме Меня: Я умерщвляю и оживляю, Я поражаю и Я исцеляю, и никто не избавит от руки Моей. 40 Я подъемлю к небесам руку Мою и [клянусь десницею Моею и] говорю: живу Я вовек! 41 Когда изострю сверкающий меч Мой, и рука Моя приимет суд, то отмщу врагам Моим и ненавидящим Меня воздам; 42 упою стрелы Мои кровью, и меч Мой насытится плотью, кровью убитых и пленных, головами начальников врага. 43 [Веселитесь, небеса, вместе с Ним, и поклонитесь Ему, все Ангелы Божии.] Веселитесь, язычники, с народом Его [и да укрепятся все сыны Божии]! ибо Он отмстит за кровь рабов Своих, и воздаст мщение врагам Своим, [и ненавидящим Его воздаст,] и очистит [Господь] землю Свою и народ Свой!
44 [И написал Моисей песнь сию в тот день, и научил ей сынов Израилевых.] И пришел Моисей [к народу] и изрек все слова песни сей вслух народа, он и Иисус, сын Навин. 45 Когда Моисей изрек все слова сии всему Израилю, 46 тогда сказал им: положите на сердце ваше все слова, которые я объявил вам сегодня, и завещевайте их детям своим, чтобы они старались исполнять все слова закона сего; 47 ибо это не пустое для вас, но это жизнь ваша, и чрез это вы долгое время пробудете на той земле, в которую вы идете чрез Иордан, чтоб овладеть ею.
48 И говорил Господь Моисею в тот же самый день и сказал: 49 взойди на сию гору Аварим, на гору Нево, которая в земле Моавитской, против Иерихона, и посмотри на землю Ханаанскую, которую я даю во владение сынам Израилевым; 50 и умри на горе, на которую ты взойдешь, и приложись к народу твоему, как умер Аарон, брат твой, на горе Ор, и приложился к народу своему, 51 за то, что вы согрешили против Меня среди сынов Израилевых при водах Меривы в Кадесе, в пустыне Син, за то, что не явили святости Моей среди сынов Израилевых; 52 пред собою ты увидишь землю, а не войдешь туда, в землю, которую Я даю сынам Израилевым.
1 Слухайте, небеса, я промовлятиму; земле, послухай слів моїх уст.
2 Нехай крапає немов дощ моє повчання, нехай росою впадуть мої слова, а моя мова як дрібний дощ на зелені сходи й злива на траву.
3 Коли я проголошу Господнє Ім’я, віддайте славу нашому Богу!
4 Він скеля! Його діла досконалі, а всі Його дороги праведні. Бог вірний, у Нього немає омани, Він справедливий і правий!
5 Вони ж зіпсувались перед Ним – у своїй порочності вони чинили не як Його діти, а як лукавий і розбещений рід!
6 Це так ви віддячуєте Господу, нікчемний й нерозумний народе? Хіба Він не є твоїм Отцем, твоїм Творцем, Який придбав тебе й зміцнив тебе?
7 Згадайте дні давні, осмисліть роки минулих поколінь. Запитай у свого батька, і він розповість тобі, запитай людей похилого віку серед себе, і вони розкажуть тобі.
8 Коли Всевишній розподіляв спадщину між народами, коли ділив синів Адама, Він встановив границі народів відповідно до кількості Ізраїльських нащадків.
9 Господньою часткою є Його народ, Яків – наділ Його спадщини.
10 Він знайшов його в пустинній землі, в безлюдній завиваючій пустелі. Він його захищав, турбувався про нього й охороняв його, немов зіницю ока.
11 Як орел спонукає до злету своє гніздо, ширяє над своїми орлятами, простягає свої крила, підхоплює його (маля ) і підносить його вгору на своїх перах,
12 так Господь Сам провадив їх, і з ними не було чужого бога.
13 Він водив їх по неприступних узгір’ях землі, і він (народ ) споживав плоди полів; Він годував його медом зі скелі, й олією з крем’янистих гір,
14 маслом корів та молоком овець, із жиром ягнят, баранів з Башану та козенят, разом з тучною пшеницею і вином із крові винограду.
15 Розжирів Єшурун й почав брикати! Ти потовстів, жирним став та огрядним. Він залишив Бога, Який його створив, зневажив Скелю свого спасіння.
16 Вони викликали Його ревнощі чужими богами , розгнівили Його гидотами.
17 Вони приносили жертви демонам, а не Богові, – богам, яких не знали, новим богам , які недавно з’явились, яких не боялися ваші батьки.
18 А Скелю, Яка тебе породила, ти покинув і забув Бога, Який тебе створив.
19 Господь побачив це і зненавидів їх. У гніві до Своїх синів та Своїх дочок
20 Він сказав: Сховаю від них Своє обличчя і побачу, що з ними буде в майбутньому, оскільки це зіпсутий рід – діти, в яких відсутня вірність.
21 Вони викликали в Мене ревнощі тим, хто не є богом, розпалили в Мені обурення своїм марнославством. Тому і Я викличу в них ревнощі тими, хто не є народом. Нікчемним народом викличу в них обурення!
22 Бо запалав вогонь Мого гніву, і він палатиме аж до підземних глибин; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.
23 Я зберу на них нещастя і витрачу на них Свої стріли.
24 Будуть виснажені голодом, вигублені гарячкою та отруйною заразою. Я пошлю на них зуби звірів разом з отрутою плазуючих по землі.
25 Ззовні робитиме осиротілими дітей меч, а в темних кімнатах ціпенітимуть від страху як юнак і дівчина, так і грудне немовля з посивілою людиною…
26 Я сказав би: Вигублю їх, зітру в людей пам’ять про них,
27 якби не здригався від зневаги ворога. Аби їхні гнобителі не спотворили всього у своєму уявленні та щоб не сказали: Це наша потужна рука, а не Господь здійснив усе це.
28 Адже це народ, який втратив глузд, і немає в них розуміння.
29 Коли б вони були мудрі, то усвідомили б це, зрозуміли би, що їх чекає!
30 Як би один міг гнати тисячу, або двоє могли змусити до втечі десять тисяч; коли б Той, Хто є їхньою Скелею, не видав їх і Господь не залишив їх?
31 Адже їхня скеля не така , як наша Скеля, і наші вороги – самі свідки цього .
32 Тому що їхня лоза – лоза содомська, а їхній виноград – з гоморрських полів; це отруйний виноград, гіркі їхні ягоди.
33 Їхнє вино – зміїна отрута, згубна гадюча отрута.
34 Хіба це не сховане в Мене, не запечатане в Моїх скарбницях?
35 Мені належить помста й відплата, коли спіткнеться їхня нога; тому що день їхньої погибелі близько, і надходить приготовлене на них.
36 Адже Господь судитиме Свій народ і змилосердиться над Своїми рабами, коли побачить, що їхні руки ослаблені й більше немає ні ув’язненого ні вільного.
37 Тоді Він скаже: Де їхні боги, де скеля, на яку вони покладалися,
38 котрі їли тук їхніх жертвоприношень і пили вино їхніх жертв возливань? Нехай устануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас захистом.
39 Подивіться тепер, що це Я, Я Той, що є, й окрім Мене немає Бога. Я позбавляю життя і наділяю життям, Я вражаю і виліковую, із Моєї руки ніхто не зможе врятуватись.
40 Я підношу до неба Свою руку, присягаюсь Своєю правицею і кажу: Я живу вічно!
41 Я нагострю Свій блискучий меч, мов блискавку, і Моя рука почне звершувати суд. Я помщуся Моїм ворогам та відплачу тим, хто Мене ненавидить.
42 Напою Мої стріли кров’ю, а Мій меч насититься тілами, – кров’ю вбитих та полонених, головами ворожих начальників.
43 Веселіться з Його народом, племена, бо Він помститься за кров Своїх слуг, звершить помсту над Своїми ворогами. Він звершить викуплення за Свою землю, за Свій народ!
44 Мойсей прийшов і виголосив усі слова цієї пісні так , щоб чув народ, – він та Ісус, син Навина.
45 А коли Мойсей закінчив проголошувати всі ці слова до всього Ізраїлю,
46 то ще додав: Візьміть до вашого серця всі слова, якими я сьогодні застерігаю вас, аби ви заповіли їх своїм нащадкам, щоб вони пильно виконували всі слова цього Закону.
47 Адже це не повинно бути для вас порожнім словом, бо воно є вашим життям! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, аби заволодіти нею.
48 Того самого дня Господь промовив до Мойсея такі слова:
49 Піднімись на узгір’я Аварім, на вершину Нево, що в моавському краю, навпроти Єрихона, і подивись на ханаанський край, який Я даю Ізраїльським нащадкам у власність.
50 На горі, на яку піднімешся, ти помреш і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Гор твій брат Аарон та приєднався до свого народу,
51 через те, що ви не виявили вірності Мені серед Ізраїльтян біля вод Меріви в Кадеші, в пустелі Сін; за те, що ви не вшанували Моєї святості серед Ізраїльських нащадків.
52 Ти побачиш перед собою той край, але не ввійдеш туди – у край, який Я даю Ізраїльтянам.