1 Слушай, Израиль: ты теперь идешь за Иордан, чтобы пойти овладеть народами, которые больше и сильнее тебя, городами большими, с укреплениями до небес, 2 народом [великим,] многочисленным и великорослым, сынами Енаковыми, о которых ты знаешь и слышал: «кто устоит против сынов Енаковых?» 3 Знай же ныне, что Господь, Бог твой, идет пред тобою, как огонь поядающий; Он будет истреблять их и низлагать их пред тобою, и ты изгонишь их, и погубишь их скоро, как говорил тебе Господь. 4 Когда будет изгонять их Господь, Бог твой, от лица твоего, не говори в сердце твоем, что за праведность мою привел меня Господь овладеть сею [доброю] землею, и что за нечестие народов сих Господь изгоняет их от лица твоего; 5 не за праведность твою и не за правоту сердца твоего идешь ты наследовать землю их, но за нечестие [и беззакония] народов сих Господь, Бог твой, изгоняет их от лица твоего, и дабы исполнить слово, которым клялся Господь отцам твоим Аврааму, Исааку и Иакову; 6 посему знай [ныне], что не за праведность твою Господь, Бог твой, дает тебе овладеть сею доброю землею, ибо ты народ жестоковыйный. 7 Помни, не забудь, сколько ты раздражал Господа, Бога твоего, в пустыне: с самого того дня, как вышел ты из земли Египетской, и до самого прихода вашего на место сие вы противились Господу. 8 И при Хориве вы раздражали Господа, и прогневался на вас Господь, так что хотел истребить вас, 9 когда я взошел на гору, чтобы принять скрижали каменные, скрижали завета, который поставил Господь с вами, и пробыл на горе сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил, 10 и дал мне Господь две скрижали каменные, написанные перстом Божиим, а на них [написаны были] все слова, которые изрек вам Господь на горе из среды огня в день собрания. 11 По окончании же сорока дней и сорока ночей дал мне Господь две скрижали каменные, скрижали завета, 12 и сказал мне Господь: встань, пойди скорее отсюда, ибо развратился народ твой, который ты вывел из Египта; скоро уклонились они от пути, который Я заповедал им; они сделали себе литый истукан. 13 И сказал мне Господь: [Я говорил тебе один и другой раз:] вижу Я народ сей, вот он народ жестоковыйный; 14 не удерживай Меня, и Я истреблю их, и изглажу имя их из поднебесной, а от тебя произведу народ, который будет [больше,] сильнее и многочисленнее их. 15 Я обратился и пошел с горы, гора же горела огнем; две скрижали завета были в обеих руках моих; 16 и видел я, что вы согрешили против Господа, Бога вашего, сделали себе литого тельца, скоро уклонились от пути, которого [держаться] заповедал вам Господь; 17 и взял я обе скрижали, и бросил их из обеих рук своих, и разбил их пред глазами вашими. 18 И [вторично] повергшись пред Господом, молился я, как прежде, сорок дней и сорок ночей, хлеба не ел и воды не пил, за все грехи ваши, которыми вы согрешили, сделав зло в очах Господа [Бога вашего] и раздражив Его; 19 ибо я страшился гнева и ярости, которыми Господь прогневался на вас и хотел погубить вас. И послушал меня Господь и на сей раз. 20 И на Аарона весьма прогневался Господь и хотел погубить его; но я молился и за Аарона в то время. 21 Грех же ваш, который вы сделали, — тельца я взял, сожег его в огне, разбил его и всего истер до того, что он стал мелок, как прах, и я бросил прах сей в поток, текущий с горы. 22 И в Тавере, в Массе и в Киброт-Гаттааве вы раздражили Господа [Бога вашего]. 23 И когда посылал вас Господь из Кадес-Варни, говоря: пойдите, овладейте землею, которую Я даю вам, — то вы воспротивились повелению Господа, Бога вашего, и не поверили Ему, и не послушали гласа Его. 24 Вы были непокорны Господу с того самого дня, как я стал знать вас. 25 И повергшись пред Господом, умолял я сорок дней и сорок ночей, в которые я молился, ибо Господь хотел погубить вас; 26 и молился я Господу и сказал: Владыка Господи, [Царь богов,] не погубляй народа Твоего и удела Твоего, который Ты избавил величием [крепости] Твоей, который вывел Ты из Египта рукою сильною [и мышцею Твоею высокою]; 27 вспомни рабов Твоих, Авраама, Исаака и Иакова, [которым Ты клялся Собою]; не смотри на ожесточение народа сего и на нечестие его и на грехи его, 28 дабы [живущие] в той земле, откуда Ты вывел нас, не сказали: «Господь не мог ввести их в землю, которую обещал им, и, ненавидя их, вывел Он их, чтоб умертвить их в пустыне». 29 А они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел [из земли Египетской] силою Твоею великою и мышцею Твоею высокою.
Земля дається не за праведність народу
1 Слухай, Ізраїлю: Ти тепер переходиш через Йордан, щоб увійти й заволодіти більшими і сильнішими від тебе народами, здобути великі й укріплені аж до небес міста;
2 перемогти великорослий народ, нащадків Енака, яких ти знаєш і про яких ти лише чув: Хто зможе протистояти синам Енака?
3 Але тепер ти дізнаєшся, що Господь, твій Бог, іде попереду тебе як всепоглинаючий вогонь. Він Сам винищить їх і підкорить тобі. Ти швидко їх проженеш, і незабаром знищиш їх, як Господь заповідав тобі.
4 Але коли Господь, твій Бог, виганятиме їх перед тобою, не говори тоді у своєму серці такі слова: Це через мою праведність Господь впровадив мене, аби я заволодів цією землею. Насправді ж, через беззаконня цих народів Господь виганяє їх перед тобою.
5 Отже , не через твою праведність і правоту твого серця ти йдеш, щоб заволодіти їхнім краєм, а через беззаконня тих народів Господь, твій Бог, виганяє їх перед тобою, та щоб дотримати слова, яким Господь присягався твоїм батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову.
6 Усвідом же, що не за твою праведність Господь, твій Бог, дає тобі цю добру землю, аби заволодіти нею, адже ти твердошиїй народ.
Згадування гріхів народу в пустелі
7 Пам’ятай і не забувай, як ти гнівив Господа, твого Бога, в пустелі, – адже з того дня, як ти вийшов з єгипетського краю, і аж поки ви не прийшли на це місце, ви залишались непокірними Господу.
8 Та й під Хоривом ви прогнівили Господа. Господь так розгнівався на вас, що хотів вас знищити.
9 У той час я зійшов на гору, щоб прийняти кам’яні таблиці – Скрижалі Заповіту, який Господь уклав із вами. Я перебував на горі сорок днів і сорок ночей, не їв хліба і не пив води.
10 Господь дав мені дві кам’яні таблиці, написані Божим перстом, і на них були всі слова, які Господь оголосив вам на горі з-посеред вогню у день зборів.
11 А коли минуло сорок днів і сорок ночей, Господь дав мені дві кам’яні таблиці – скрижалі Заповіту.
12 Тоді Господь сказав мені: Вставай, мерщій зійди звідси донизу , бо твій народ, який ти вивів з Єгипту, зіпсувався. Надто швидко звернули вони з дороги, про яку Я їм заповів, зробивши собі литого ідола .
13 І Господь промовив до мене такі слова: Я бачу, що цей народ твердошиїй.
14 Відійди від Мене, і Я знищу їх. Я зітру їхнє ім’я з-під небес, а від тебе Я вчиню більший, потужніший і численніший народ, ніж вони.
15 Обернувшись, я зійшов з гори. Тоді гора палала вогнем, а в обох моїх руках були дві таблиці Заповіту.
16 Я побачив, що ви згрішили перед Господом, вашим Богом, зробивши собі литого ідола . Швидко ви звернули з дороги, про яку Господь вам заповів!
17 Вхопивши обидві скрижалі, я кинув їх з обох своїх рук і розбив їх на ваших очах.
18 І я впав долілиць перед Господом… Як і попереднього разу, я провів сорок днів та сорок ночей, не вживаючи хліба і не п’ючи води, – і це з приводу всіх ваших гріхів, які ви звершили, вчинивши зло в очах Господа, викликаючи Його гнів.
19 Я тоді боявся гніву й обурення, які охопили через вас Господа, готового вас знищити. Але і цього разу Господь вислухав мене.
20 Так само Господь дуже розгнівався на Аарона і хотів його знищити. Молився я тоді також і за Аарона.
21 А предмет вашого гріха – телець, якого ви зробили – я взяв і спалив його у вогні, розтовкши його дощенту, так що він перетворився на порох. Той порох я кинув у потік, що стікав із гори.
22 Так само в Табері, у Массі та у Кіброт-Гаттааві ви гнівили Господа.
23 А коли Господь послав вас із Кадеш-Барнеа, кажучи: Вирушайте і заволодійте землею, яку Я дав вам, ви виявились неслухняними наказові Господа, вашого Бога, не повірили Йому і не послухались Його голосу.
24 Ви були непокірні Господу з того дня, як я вас знаю.
25 Впавши перед Господом, я сорок днів і сорок ночей, припадаючи, молився , тому що Господь сказав, що вигубить вас.
26 Молячись до Господа, я казав: Владико Господи, не губи Свого народу і Своєї спадщини, яку Своєю величчю Ти визволив, та яку Ти потужною рукою вивів з Єгипту.
27 Згадай Своїх слуг: Авраама, Ісаака та Якова. Не зважай на впертість цього народу, на його беззаконня і його гріх,
28 аби у тому краю, з якого Ти нас вивів, не говорили таких слів: Оскільки Господь був неспроможний ввести їх у землю, яку Він обіцяв їм; оскільки зненавидів їх, то Він вивів їх, щоб знищити в пустелі!
29 Адже вони є Твоїм народом і Твоєю спадщиною, яку Ти визволив Своєю силою і Своїм простягнутим раменом!