1 На все это я обратил сердце мое для исследования, что праведные и мудрые и деяния их — в руке Божией, и что человек ни любви, ни ненависти не знает во всем том, что перед ним. 2 Всему и всем — одно: одна участь праведнику и нечестивому, доброму и [злому], чистому и нечистому, приносящему жертву и не приносящему жертвы; как добродетельному, так и грешнику; как клянущемуся, так и боящемуся клятвы. 3 Это-то и худо во всем, что делается под солнцем, что одна участь всем, и сердце сынов человеческих исполнено зла, и безумие в сердце их, в жизни их; а после того они отходят к умершим. 4 Кто находится между живыми, тому есть еще надежда, так как и псу живому лучше, нежели мертвому льву. 5 Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению, 6 и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли, и нет им более части во веки ни в чем, что делается под солнцем. 7 Итак иди, ешь с весельем хлеб твой, и пей в радости сердца вино твое, когда Бог благоволит к делам твоим. 8 Да будут во всякое время одежды твои светлы, и да не оскудевает елей на голове твоей. 9 Наслаждайся жизнью с женою, которую любишь, во все дни суетной жизни твоей, и которую дал тебе Бог под солнцем на все суетные дни твои; потому что это — доля твоя в жизни и в трудах твоих, какими ты трудишься под солнцем. 10 Все, что может рука твоя делать, по силам делай; потому что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
11 И обратился я, и видел под солнцем, что не проворным достается успешный бег, не храбрым — победа, не мудрым — хлеб, и не у разумных — богатство, и не искусным — благорасположение, но время и случай для всех их. 12 Ибо человек не знает своего времени. Как рыбы попадаются в пагубную сеть, и как птицы запутываются в силках, так сыны человеческие уловляются в бедственное время, когда оно неожиданно находит на них.
13 Вот еще какую мудрость видел я под солнцем, и она показалась мне важною: 14 город небольшой, и людей в нем немного; к нему подступил великий царь и обложил его и произвел против него большие осадные работы; 15 но в нем нашелся мудрый бедняк, и он спас своею мудростью этот город; и однако же никто не вспоминал об этом бедном человеке. 16 И сказал я: мудрость лучше силы, и однако же мудрость бедняка пренебрегается, и слов его не слушают. 17 Слова мудрых, высказанные спокойно, выслушиваются лучше , нежели крик властелина между глупыми. 18 Мудрость лучше воинских орудий; но один погрешивший погубит много доброго.
1 Отже, розваживши в своєму серці, я дійшов висновку, що праведні та мудрі, разом з усіма своїми вчинками, в Божій руці, – як і їхня любов чи ненависть, – людина нічого не знає, що її чекає.
2 Однаково усім, як і все, визначено долею як праведнику, так і нечестивому; як чистому, так і нечистому; як тому, хто жертвує, так і тому, хто не жертвує; як доброму, так і грішнику; як тому, що присягається, так і тому, хто від присяги утримується.
3 У тому-то й полягає найбільше лихо, яке має місце під сонцем, що однакову долю можуть очікувати всі, – а тому багато людських сердець сповнені злом, і протягом свого життя їхні серця керуються безумством, після чого вони відходять до мертвих.
4 І все ж, хто належить до спільноти живих, у того є надія, бо навіть живому собаці краще, ніж мертвому левові.
5 Адже живі знають, що помруть, а мертві не знають нічого, і вже немає для них жодної частки, оскільки й пам’ять про них забувається.
6 І їхня любов, як і їхня ненависть та їхні ревнощі, – все минулося, і вже ніколи вони не братимуть участі ні в чому, що діється під сонцем.
7 Тому йди, їж із задоволенням свій хліб і пий у доброму настрої своє вино, адже Бог уже благословив твою діяльність.
8 Проте слідкуй, аби завжди твій одяг був білим, а для твоєї голови нехай ніколи не забракне єлею.
9 Насолоджуйся життям з коханою дружиною протягом усього віку твого швидкоплинного життя, яке тобі Бог дав під сонцем, в усі твої скороминучі дні, – адже це твій уділ у житті та в твоєму труді, який ти звершуєш під сонцем.
10 Усе, що тільки зможеш чинити своїми руками, те в міру своїх сил роби, бо в могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні мислення, ні пізнання, ні мудрості…
11 Я знову придивився, і побачив під сонцем таке: не лише найшвидшим дістається нагорода, і не найхоробрішим – перемога; як і хліб – не лише для мудреців, багатство – не лише для розумних, і переваги – не лише для знавців, – адже всі залежні від часу й випадку.
12 Проте людина свого часу не знає. Наче риби, що потрапляють у згубну сітку, і як птахи заплутуються в сильці, так само і люди бувають захоплені злим випадком, який зненацька стається з ними.
Мудрість краща за силу
13 Бачив я під сонцем ще й таку мудрість, яка видалась мені значущою:
14 Було певне маленьке місто, з невеликою кількістю людей, але проти нього виступив великий цар, – влаштував навколо облогу, насипав великий вал.
15 Та знайшовся в ньому вбогий мудрець, який своєю мудрістю врятував місто. Однак пізніше жодна людина з мешканців міста навіть не згадала про цього бідолаху .
16 І тоді я сказав самому собі: Мудрість усе ж таки краща за силу, – проте мудрістю бідного нехтують, і до його слів не прислухаються.
17 Спокійні слова мудрої людини, сказані тихо, чути краще, ніж крик ватажка нерозумних людей.
18 Мудрість навіть краща за військову зброю, але один грішник може зіпсувати багато доброго.