1 По окончании сего, подошли ко мне начальствующие и сказали: народ Израилев и священники и левиты не отделились от народов иноплеменных с мерзостями их, от Хананеев, Хеттеев, Ферезеев, Иевусеев, Аммонитян, Моавитян, Египтян и Аморреев, 2 потому что взяли дочерей их за себя и за сыновей своих, и смешалось семя святое с народами иноплеменными, и притом рука знатнейших и главнейших была в сем беззаконии первою.
3 Услышав это слово, я разодрал нижнюю и верхнюю одежду мою и рвал волосы на голове моей и на бороде моей, и сидел печальный. 4 Тогда собрались ко мне все, убоявшиеся слов Бога Израилева по причине преступления переселенцев, и я сидел в печали до вечерней жертвы. 5 А во время вечерней жертвы я встал с места сетования моего, и в разодранной нижней и верхней одежде пал на колени мои и простер руки мои к Господу Богу моему, 6 и сказал: Боже мой! стыжусь и боюсь поднять лице мое к Тебе, Боже мой, потому что беззакония наши стали выше головы, и вина наша возросла до небес. 7 Со дней отцов наших мы в великой вине до сего дня, и за беззакония наши преданы были мы, цари наши, священники наши, в руки царей иноземных, под меч, в плен и на разграбление и на посрамление, как это и ныне. 8 И вот, по малом времени, даровано нам помилование от Господа Бога нашего, и Он оставил у нас несколько уцелевших и дал нам утвердиться на месте святыни Его, и просветил глаза наши Бог наш, и дал нам ожить немного в рабстве нашем. 9 Мы — рабы, но и в рабстве нашем не оставил нас Бог наш. И склонил Он к нам милость царей Персидских, чтоб они дали нам ожить, воздвигнуть дом Бога нашего и восстановить его из развалин его, и дали нам ограждение в Иудее и в Иерусалиме. 10 И ныне, что скажем мы, Боже наш, после этого? Ибо мы отступили от заповедей Твоих, 11 которые заповедал Ты чрез рабов Твоих пророков, говоря: земля, в которую идете вы, чтоб овладеть ею, земля нечистая, она осквернена нечистотою иноплеменных народов, их мерзостями, которыми они наполнили ее от края до края в осквернениях своих. 12 Итак дочерей ваших не выдавайте за сыновей их, и дочерей их не берите за сыновей ваших, и не ищите мира их и блага их во веки, чтобы укрепиться вам и питаться благами земли той и передать ее в наследие сыновьям вашим на веки. 13 И после всего, постигшего нас за худые дела наши и за великую вину нашу, — ибо Ты, Боже наш, пощадил нас не по мере беззакония нашего и дал нам такое избавление, — 14 неужели мы опять будем нарушать заповеди Твои и вступать в родство с этими отвратительными народами? Не прогневаешься ли Ты на нас даже до истребления нас , так что не будет уцелевших и не будет спасения? 15 Господи Боже Израилев! праведен Ты. Ибо мы остались уцелевшими до сего дня; и вот мы в беззакониях наших пред лицем Твоим, хотя после этого не надлежало бы нам стоять пред лицем Твоим.
Змішання Ізраїльтян із чужоземними народами
1 Коли все це закінчилось, до мене підійшли керівники Ізраїльтян і сказали: Ізраїльський народ, як і священики з левітами, не відокремились від чужоземних народів з їхніми гидотами, – від ханаанців, хеттейців, періззейців, євусейців, аммонійців, моавійців, єгиптян і аморейців.
2 Адже вони брали їхніх дочок собі та своїм синам за дружин, так що святе насіння змішалось з народами тих країв, і в цьому віроломстві начальники й провідники виявились першими.
3 Коли я про це почув, то роздер на собі одяг, і навіть свій плащ, рвав волосся на своїй голові та зі своєї бороди й сидів сумний та розгублений .
4 Навколо мене зібрались усі, котрі мали страх перед словом Бога Ізраїлю, з причини відступництва переселенців, а я сидів сумуючи, аж до вечірнього жертвоприношення.
Молитва Ездри
5 Але в час вечірньої жертви я ніби прокинувся, й, отямившись, у розірваній одежі й плащі я опустився на свої коліна; простягнувши свої руки до Господа, мого Бога,
6 сказав: Боже мій, від сорому та ганьби я не можу підняти до Тебе, Боже мій, своє обличчя, адже наші численні беззаконня піднялись вище нашої голови, і наші провини досягли небес!
7 З часу наших прабатьків ми перебуваємо у великій провині аж по цей день. Через наші беззаконня ми, разом з нашими царями та нашими священиками, були віддані в руки чужоземних царів: під меч, у полон, на пограбування і на ганьбу аж по сьогодні.
8 Тепер на короткий час до нас виявлено милосердя від Господа, нашого Бога, Котрий зберіг серед нас залишок і дав нам можливість закріпитись на Його святому місці. Наш Бог просвітив наші очі, й дав нам можливість трохи ожити навіть у нашій неволі.
9 І хоч ми були рабами, але і в тій недолі Господь, наш Бог, не залишав нас! Він викликав до нас прихильність перських царів, даючи нам можливість ожити, щоб ми могли відбудувати Храм нашого Бога, піднявши його з руїн, і забезпечити нас захистом у Юдеї та в Єрусалимі.
10 Але, що нам сказати тепер, Боже наш? Адже ми знову порушили Твої Заповіді,
11 які Ти нам заповів через Своїх слуг, пророків, наголошуючи: Край, у який ви йдете, щоб його успадкувати, є забрудненим краєм, опоганеним моральними гидотами тих народів, якими вони його наповнили від краю й до краю.
12 Тому у жодному разі не видавайте ваших дочок за їхніх синів, як і їхніх дочок не беріть за дружин вашим синам! Не турбуйтесь про їхній спокій та їхній добробут повіки, аби ви набули сили й користувались благами землі, яку повіки будете передавати у спадщину вашим нащадкам.
13 Але після всього того, що нас спіткало через наші злочини та нашу велику провину, – адже Ти, наш Боже, зберіг нас від заслуженого покарання за наше беззаконня, і Ти врятував наш залишок, –
14 невже ми знову почнемо порушувати Твої Заповіді, споріднюючись з народами, які творять усі ті гидоти? Невже Ти прогніваєшся на нас настільки, що цілковито нас знищиш, так що не врятується навіть залишок?
15 Господи, Боже Ізраїлю! Ти справедливий, тому й залишився врятованим на цей день залишок. Ось ми стоїмо перед Тобою, заплямовані нашими провинами, хоча й не повинні вже через це стояти перед Тобою…