1 И услышал [Иаков] слова сынов Лавановых, которые говорили: Иаков завладел всем, что было у отца нашего, и из имения отца нашего составил все богатство сие. 2 И увидел Иаков лице Лавана, и вот, оно не таково к нему, как было вчера и третьего дня. 3 И сказал Господь Иакову: возвратись в землю отцов твоих и на родину твою; и Я буду с тобою. 4 И послал Иаков, и призвал Рахиль и Лию в поле, к стаду мелкого скота своего, 5 и сказал им: я вижу лице отца вашего, что оно ко мне не таково, как было вчера и третьего дня; но Бог отца моего был со мною; 6 вы сами знаете, что я всеми силами служил отцу вашему, 7 а отец ваш обманывал меня и раз десять переменял награду мою; но Бог не попустил ему сделать мне зло. 8 Когда сказал он, что скот с крапинами будет тебе в награду, то скот весь родил с крапинами. А когда он сказал: пестрые будут тебе в награду, то скот весь и родил пестрых. 9 И отнял Бог [весь] скот у отца вашего и дал [его] мне. 10 Однажды в такое время, когда скот зачинает, я взглянул и увидел во сне, и вот козлы [и овны], поднявшиеся на скот [на коз и овец], пестрые, с крапинами и пятнами. 11 Ангел Божий сказал мне во сне: Иаков! Я сказал: вот я. 12 Он сказал: возведи очи твои и посмотри: все козлы [и овны], поднявшиеся на скот [на коз и овец], пестрые, с крапинами и с пятнами, ибо Я вижу все, что Лаван делает с тобою; 13 Я Бог [явившийся тебе] в Вефиле, где ты возлил елей на памятник и где ты дал Мне обет; теперь встань, выйди из земли сей и возвратись в землю родины твоей [и Я буду с тобою]. 14 Рахиль и Лия сказали ему в ответ: есть ли еще нам доля и наследство в доме отца нашего? 15 Не за чужих ли он нас почитает? ибо он продал нас и съел даже серебро наше; 16 посему все [имение и] богатство, которое Бог отнял у отца нашего, есть наше и детей наших; итак делай все, что Бог сказал тебе.
17 И встал Иаков, и посадил детей своих и жен своих на верблюдов, 18 и взял с собою весь скот свой и все богатство свое, которое приобрел, скот собственный его, который он приобрел в Месопотамии, [и все свое,] чтобы идти к Исааку, отцу своему, в землю Ханаанскую. 19 И как Лаван пошел стричь скот свой, то Рахиль похитила идолов, которые были у отца ее. 20 Иаков же похитил сердце у Лавана Арамеянина, потому что не известил его, что удаляется. 21 И ушел со всем, что у него было; и, встав, перешел реку и направился к горе Галаад. 22 На третий день сказали Лавану [Арамеянину], что Иаков ушел. 23 Тогда он взял с собою [сынов и] родственников своих, и гнался за ним семь дней, и догнал его на горе Галаад. 24 И пришел Бог к Лавану Арамеянину ночью во сне и сказал ему: берегись, не говори Иакову ни доброго, ни худого. 25 И догнал Лаван Иакова; Иаков же поставил шатер свой на горе, и Лаван со сродниками своими поставил на горе Галаад. 26 И сказал Лаван Иакову: что ты сделал? для чего ты обманул меня и увел дочерей моих, как плененных оружием? 27 зачем ты убежал тайно, и укрылся от меня, и не сказал мне? я отпустил бы тебя с веселием и с песнями, с тимпаном и с гуслями; 28 ты не позволил мне даже поцеловать внуков моих и дочерей моих; безрассудно ты сделал. 29 Есть в руке моей сила сделать вам зло; но Бог отца вашего вчера говорил ко мне и сказал: берегись, не говори Иакову ни хорошего, ни худого. 30 Но пусть бы ты ушел, потому что ты нетерпеливо захотел быть в доме отца твоего, — зачем ты украл богов моих? 31 Иаков отвечал Лавану и сказал: я боялся, ибо я думал, не отнял бы ты у меня дочерей своих [и всего моего]. 32 [И сказал Иаков:] у кого найдешь богов твоих, тот не будет жив; при родственниках наших узнавай, что [есть твоего] у меня, и возьми себе. [Но он ничего у него не узнал.] Иаков не знал, что Рахиль [жена его] украла их. 33 И ходил Лаван в шатер Иакова, и в шатер Лии, и в шатер двух рабынь, [и обыскивал,] но не нашел. И, выйдя из шатра Лии, вошел в шатер Рахили. 34 Рахиль же взяла идолов, и положила их под верблюжье седло и села на них. И обыскал Лаван весь шатер; но не нашел. 35 Она же сказала отцу своему: да не прогневается господин мой, что я не могу встать пред тобою, ибо у меня обыкновенное женское. И [Лаван] искал [во всем шатре], но не нашел идолов. 36 Иаков рассердился и вступил в спор с Лаваном. И начал Иаков говорить и сказал Лавану: какая вина моя, какой грех мой, что ты преследуешь меня? 37 ты осмотрел у меня все вещи [в доме моем], что нашел ты из всех вещей твоего дома? покажи здесь пред родственниками моими и пред родственниками твоими; пусть они рассудят между нами обоими. 38 Вот, двадцать лет я был у тебя; овцы твои и козы твои не выкидывали; овнов стада твоего я не ел; 39 растерзанного зверем я не приносил к тебе, это был мой убыток; ты с меня взыскивал, днем ли что пропадало, ночью ли пропадало; 40 я томился днем от жара, а ночью от стужи, и сон мой убегал от глаз моих. 41 Таковы мои двадцать лет в доме твоем. Я служил тебе четырнадцать лет за двух дочерей твоих и шесть лет за скот твой, а ты десять раз переменял награду мою. 42 Если бы не был со мною Бог отца моего, Бог Авраама и страх Исаака, ты бы теперь отпустил меня ни с чем. Бог увидел бедствие мое и труд рук моих и вступился за меня вчера. 43 И отвечал Лаван и сказал Иакову: дочери — мои дочери; дети — мои дети; скот — мой скот, и все, что ты видишь, это мое: могу ли я что сделать теперь с дочерями моими и с детьми их, которые рождены ими? 44 Теперь заключим союз я и ты, и это будет свидетельством между мною и тобою. [При сем Иаков сказал ему: вот, с нами нет никого; смотри, Бог свидетель между мною и тобою.]
45 И взял Иаков камень и поставил его памятником. 46 И сказал Иаков родственникам своим: наберите камней. Они взяли камни, и сделали холм, и ели [и пили] там на холме. [И сказал ему Лаван: холм сей свидетель сегодня между мною и тобою.] 47 И назвал его Лаван: Иегар-Сагадуфа; а Иаков назвал его Галаадом. 48 И сказал Лаван [Иакову]: сегодня этот холм [и памятник, который я поставил,] между мною и тобою свидетель. Посему и наречено ему имя: Галаад, 49 также : Мицпа, оттого, что Лаван сказал: да надзирает Господь надо мною и над тобою, когда мы скроемся друг от друга; 50 если ты будешь худо поступать с дочерями моими, или если возьмешь жен сверх дочерей моих, то, хотя нет человека между нами, [который бы видел,] но смотри, Бог свидетель между мною и между тобою. 51 И сказал Лаван Иакову: вот холм сей и вот памятник, который я поставил между мною и тобою; 52 этот холм свидетель, и этот памятник свидетель, что ни я не перейду к тебе за этот холм, ни ты не перейдешь ко мне за этот холм и за этот памятник, для зла; 53 Бог Авраамов и Бог Нахоров да судит между нами, Бог отца их. Иаков поклялся страхом отца своего Исаака. 54 И заколол Иаков жертву на горе и позвал родственников своих есть хлеб; и они ели хлеб [и пили] и ночевали на горе. 55 И встал Лаван рано утром и поцеловал внуков своих и дочерей своих, и благословил их. И пошел и возвратился Лаван в свое место.
Втеча Якова від Лавана
1 Якось Яків почув розмову Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, він настільки розбагатів.
2 І зауважив Яків, що Лаванове обличчя стосовно нього стало не таким, як було учора чи три дні тому.
3 Тоді Господь сказав Якову: Повертайся в край своїх батьків і до свого роду, – Я буду з тобою.
4 Тож послав Яків і покликав Лію та Рахиль на рівнину, де були його отари,
5 і сказав їм: Я бачу з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як був учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.
6 Ви знаєте, що я з усіх своїх сил працював на вашого батька.
7 А батько ваш ошукував мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.
8 Коли він скаже: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжуються всі вівці крапчастими; якщо скаже: Смугасті будуть твоєю платнею, – то всі вівці народжуються смугастими.
9 Таким чином Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав мені.
10 Одного разу, коли в отарі парувалися, то я підняв свої очі й побачив уві сні, як козли рябі, смугасті та крапчасті стрибали на кіз.
11 І звернувся до мене тоді Божий ангел уві сні: Якове! Я відповів: Ось я!
12 А він сказав: Підведи свій погляд та подивися: усі козли, що скачуть на кіз, рябі, смугасті та крапчасті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван.
13 Я – Бог Бетеля, де ти поставив і помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отже, тепер вставай і виходь з цього краю і повертайся в землю свого народження.
14 У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Хіба ми ще маємо частку або якусь спадщину в нашому батьківському домі?
15 Чи не за чужинок він почав нас вважати? Адже він продав нас і з’їв, мов страву, наші гроші.
16 Тож усе багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тому роби тепер так, як сказав тобі Бог.
17 Піднявшись, Яків посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів,
18 зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, – усе, що належало йому, – щоб вирушити в ханаанську землю до свого батька Ісаака.
19 Якось, коли Лаван відійшов стригти своїх овець, Рахиль вкрала домашніх божків свого батька.
20 Яків же потайки від Лавана-арамійця, не повідомивши йому, що відходить назавжди ,
21 утік з усім, що було в нього; він зібрався, перейшов ріку і попрямував до гори Гілеад.
22 Лише на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік.
23 Узявши з собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав його на горі Гілеад.
24 Але вночі Бог прийшов до Лавана-арамійця уві сні і сказав йому: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.
25 Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків поставив свій намет на горі. Лаван також зі своїми братами розташувався на горі Гілеад.
26 Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем?
27 Чому ти втік таємно, обманувши мене? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами.
28 Ти навіть не дав мені можливості поцілувати моїх онуків і дочок. Як же нерозумно ти учинив!
29 У моїх руках сила, і я міг би накоїти вам лиха, та Бог вашого батька вчора вночі сказав мені: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.
30 Тож тепер іди, оскільки палко захотів повернутися до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?
31 У відповідь Яків сказав Лаванові: Бо я боявся, щоби ти не відібрав у мене своїх дочок.
32 Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене, і забирай собі. У кого ж знайдеш своїх божків, той не житиме. Та не знав Яків, що то Рахиль їх викрала.
33 Лаван увійшов до намету Якова, а також до намету Лії, і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, пішов до намету Рахилі.
34 Рахиль же взяла тих божків, поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. Тож, обшукавши весь намет, Лаван не знайшов нічого.
35 Вона сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій володар за те, що не можу встати перед тобою, оскільки в мене якраз звичайне жіноче. Тож він, обшукавши все, так і не знайшов своїх божків.
36 Лють охопила Якова, і він почав сваритися з Лаваном. Відповідаючи на звинувачення Лавана, він сказав: У чому моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався?
37 Ти обшукав усі мої речі. Що при цьому ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед нашими родичами, – і нехай вони розсудять нас обох!
38 Я вже двадцять років з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів; овець із твоєї отари я не їв;
39 розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався навіть того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі.
40 Скільки разів так бувало, що вдень мене палила спека, а вночі докучав холод, так що я не міг заснути.
41 Так двадцять років я провів у твоєму домі! Я чотирнадцять років працював на тебе за двох твоїх дочок і шість років – за твоїх овець; ти ж десять разів змінював мою платню.
42 Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, то нині ти відіслав би мене ні з чим. Але Бог бачив моє приниження і важку працю моїх рук, – тому й докорив тобі вчора.
Заповіт Лавана із Яковом
43 Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки – мої дочки, діти – мої діти, отари – мої отари, та й все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я можу заподіяти їм чи їхнім дітям, яких вони народили?
44 Тому давай тепер укладемо Заповіт – я і ти; і нехай він залишиться свідком між мною і тобою.
45 Взявши камінь, Яків поставив його як пам’ятник.
46 А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали горбок ; і там на цьому межовому копці вони пообідали.
47 Лаван назвав його Єґар-Сагадута, тобто Копець Свідчення . Яків же назвав його Ґалеед.
48 Тож Лаван сказав: Цей копець нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано йому назву: Ґалеед,
49 а також Міцпа, мовляв: Хай Бог буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один з одним.
50 Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, пам’ятай; хоч немає між нами нікого, але Бог – свідок між мною і тобою.
51 Продовжуючи, Лаван говорив до Якова: Цей межовий знак і стовп стоять між мною і тобою.
52 Свідок – цей копець, і свідок – цей стовп, що я не перейду за межі цього пагорбу до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цього пагорбу і цього стовпа, щоб заподіяти якесь зло.
53 Бог Авраама і Бог Нахора, Бог батьків їхніх, буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.
54 Після цього Яків на горі приніс жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і там же на горі заночували.