1 В то время Иуда отошел от братьев своих и поселился близ одного Одолламитянина, которому имя: Хира. 2 И увидел там Иуда дочь одного Хананеянина, которому имя: Шуа; и взял ее и вошел к ней. 3 Она зачала и родила сына; и он нарек ему имя: Ир. 4 И зачала опять, и родила сына, и нарекла ему имя: Онан. 5 И еще родила сына [третьего] и нарекла ему имя: Шела. Иуда был в Хезиве, когда она родила его. 6 И взял Иуда жену Иру, первенцу своему; имя ей Фамарь. 7 Ир, первенец Иудин, был неугоден пред очами Господа, и умертвил его Господь. 8 И сказал Иуда Онану: войди к жене брата твоего, женись на ней, как деверь, и восстанови семя брату твоему. 9 Онан знал, что семя будет не ему, и потому, когда входил к жене брата своего, изливал [семя] на землю, чтобы не дать семени брату своему. 10 Зло было пред очами Господа то, что он делал; и Он умертвил и его. 11 И сказал Иуда Фамари, невестке своей [по смерти двух сыновей своих]: живи вдовою в доме отца твоего, пока подрастет Шела, сын мой. Ибо он сказал [в уме своем]: не умер бы и он подобно братьям его. Фамарь пошла и стала жить в доме отца своего.
12 Прошло много времени, и умерла дочь Шуи, жена Иудина. Иуда, утешившись, пошел в Фамну к стригущим скот его, сам и Хира, друг его, Одолламитянин. 13 И уведомили Фамарь, говоря: вот, свекор твой идет в Фамну стричь скот свой. 14 И сняла она с себя одежду вдовства своего, покрыла себя покрывалом и, закрывшись, села у ворот Енаима, что на дороге в Фамну. Ибо видела, что Шела вырос, и она не дана ему в жену. 15 И увидел ее Иуда и почел ее за блудницу, потому что она закрыла лице свое. [И не узнал ее.] 16 Он поворотил к ней и сказал: войду я к тебе. Ибо не знал, что это невестка его. Она сказала: что ты дашь мне, если войдешь ко мне? 17 Он сказал: я пришлю тебе козленка из стада [моего]. Она сказала: дашь ли ты мне залог, пока пришлешь? 18 Он сказал: какой дать тебе залог? Она сказала: печать твою, и перевязь твою, и трость твою, которая в руке твоей. И дал он ей и вошел к ней; и она зачала от него. 19 И, встав, пошла, сняла с себя покрывало свое и оделась в одежду вдовства своего. 20 Иуда же послал козленка чрез друга своего Одолламитянина, чтобы взять залог из руки женщины, но он не нашел ее. 21 И спросил жителей того места, говоря: где блудница, которая была в Енаиме при дороге? Но они сказали: здесь не было блудницы. 22 И возвратился он к Иуде и сказал: я не нашел ее; да и жители места того сказали: здесь не было блудницы. 23 Иуда сказал: пусть она возьмет себе, чтобы только не стали над нами смеяться; вот, я посылал этого козленка, но ты не нашел ее. 24 Прошло около трех месяцев, и сказали Иуде, говоря: Фамарь, невестка твоя, впала в блуд, и вот, она беременна от блуда. Иуда сказал: выведите ее, и пусть она будет сожжена. 25 Но когда повели ее, она послала сказать свекру своему: я беременна от того, чьи эти вещи. И сказала: узнавай, чья эта печать и перевязь и трость. 26 Иуда узнал и сказал: она правее меня, потому что я не дал ее Шеле, сыну моему. И не познавал ее более. 27 Во время родов ее оказалось, что близнецы в утробе ее. 28 И во время родов ее показалась рука [одного]; и взяла повивальная бабка и навязала ему на руку красную нить, сказав: этот вышел первый. 29 Но он возвратил руку свою; и вот, вышел брат его. И она сказала: как ты расторг себе преграду? И наречено ему имя: Фарес. 30 Потом вышел брат его с красной нитью на руке. И наречено ему имя: Зара.
Юда та Тамара
1 Так сталося у той час, що Юда відійшов від своїх братів і завітав до одного чоловіка, адулламійця, на ім’я Хіра.
2 Там Юда побачив дочку одного ханаанця, якого звали Шуа, взяв її собі за дружину і увійшов до неї.
3 Вона завагітніла й народила сина, якого він назвав: Ер.
4 Знову жінка завагітніла, народила сина і назвала його Онаном.
5 Згодом народила ще одного сина і дала йому ім’я: Шела. Це відбувалось, коли Юда жив у Кезиві.
6 І взяв Юда дружину для свого первенця Ера, на ім’я Тамара.
7 Але Ер, Юдин первенець, був лихий в очах Господа, і Господь убив його.
8 Тому Юда сказав Онанові: Увійди до дружини свого брата і, як брат її чоловіка, виконай свій обов’язок щодо неї, – подбай , аби у твого брата були нащадки.
9 Знав Онан, що нащадки будуть не його, тому коли він сходився з дружиною свого брата, випускав сім’я зовні, щоб не дати нащадка своєму братові.
10 Не сподобався Господеві його поганий учинок, тому Він знищив і його.
11 Тоді Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Шела. Сам же думав: Щоби часом не помер і цей, як його брати. Тож пішла Тамара і оселилася в домі свого батька.
12 Минуло багато часу, і померла Юдина дружина, дочка Шуа. Як скінчились дні жалоби і Юда утішився, то пішов разом зі своїм другом Хірою-адулламійцем в Тімну, до тих, що стригли його овець.
13 Про це сповістили Тамарі, кажучи: Твій свекор іде в Тімну стригти своїх овець.
14 Вона ж, скинувши з себе удовиний одяг і покрившись наміткою , сіла при брамі в Енаїмі, що при дорозі до Тімни. Тамара знала, що Шела виріс, але вона не була віддана йому за дружину.
15 Побачивши її, Юда подумав, що це повія, оскільки її обличчя було покрите.
16 Він завернув до неї з дороги, сказавши: Дозволь мені ввійти до тебе. Юда не впізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що ти мені даси за те, що ввійдеш до мене?
17 Він відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: Погоджуюся за умови, що залишиш мені заставу, доки не пришлеш козеняти .
18 Він запитав: Що маю дати тобі в заставу? Вона відповіла: Твою печатку, пояс і палицю, що в твоїй руці. Він усе це дав їй і ввійшов до неї. Вона ж завагітніла від нього.
19 Після цього вона встала, пішла додому , скинула з себе свою намітку і знову покрила себе одягом удівства.
20 Щоб забрати свою заставу, Юда послав до жінки козеня через свого друга-адулламійця, однак той її не знайшов.
21 Він запитав місцевих людей: Де та повія, котра була в Енаїмі при дорозі? Вони ж відповіли: Тут не було жодної повії.
22 Повернувшись до Юди, друг сказав: Не знайшов я її. А місцеві чоловіки сказали, що в них немає жодної повії.
23 А Юда сказав: Нехай собі тримає, аби лише нас не висміяли. Я таки посилав це козеня, але ти її не знайшов.
24 Через якихось три місяці Юді повідомили, стверджуючи: Твоя невістка Тамара впала в блуд і завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Нехай виведуть її і спалять.
25 Коли ж її вели, вона послала до свого свекра сказати: Я завагітніла від чоловіка, якому належать ці речі. Впізнавай, – сказала вона, – чиї то печатка, пояс і палиця?
26 Впізнав усе це Юда і сказав: Тамара виявилася справедливішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Шелі. Та й він уже більше не сходився з нею.
27 Коли надійшов час народжувати, виявилося, що в її лоні близнята.
28 Так сталося, що під час родів перший з них висунув ручку. Тож повитуха взяла та й пов’язала на цю ручку червону нитку, говорячи: Цей мав би вийти першим.
29 Але коли він втягнув свою ручку назад, то з’явився його брат. Вона сказала: Як же ти прорвався попереду? І він отримав ім’я: Перец.
30 Після нього вийшов його брат, який мав на своїй ручці червону нитку. Цей був названий Зерахом.