1 И узнал Иаков, что в Египте есть хлеб, и сказал Иаков сыновьям своим: что вы смотрите? 2 И сказал: вот, я слышал, что есть хлеб в Египте; пойдите туда и купите нам оттуда хлеба, чтобы нам жить и не умереть. 3 Десять братьев Иосифовых пошли купить хлеба в Египте, 4 а Вениамина, брата Иосифова, не послал Иаков с братьями его, ибо сказал: не случилось бы с ним беды. 5 И пришли сыны Израилевы покупать хлеб, вместе с другими пришедшими, ибо в земле Ханаанской был голод. 6 Иосиф же был начальником в земле той; он и продавал хлеб всему народу земли. Братья Иосифа пришли и поклонились ему лицем до земли. 7 И увидел Иосиф братьев своих и узнал их; но показал, будто не знает их, и говорил с ними сурово и сказал им: откуда вы пришли? Они сказали: из земли Ханаанской, купить пищи. 8 Иосиф узнал братьев своих, но они не узнали его. 9 И вспомнил Иосиф сны, которые снились ему о них; и сказал им: вы соглядатаи, вы пришли высмотреть наготу земли сей. 10 Они сказали ему: нет, господин наш; рабы твои пришли купить пищи; 11 мы все дети одного человека; мы люди честные; рабы твои не бывали соглядатаями. 12 Он сказал им: нет, вы пришли высмотреть наготу земли сей. 13 Они сказали: нас, рабов твоих, двенадцать братьев; мы сыновья одного человека в земле Ханаанской, и вот, меньший теперь с отцом нашим, а одного не стало. 14 И сказал им Иосиф: это самое я и говорил вам, сказав: вы соглядатаи; 15 вот как вы будете испытаны: клянусь жизнью фараона, вы не выйдете отсюда, если не придет сюда меньший брат ваш; 16 пошлите одного из вас, и пусть он приведет брата вашего, а вы будете задержаны; и откроется, правда ли у вас; и если нет, то клянусь жизнью фараона, что вы соглядатаи. 17 И отдал их под стражу на три дня. 18 И сказал им Иосиф в третий день: вот что сделайте, и останетесь живы, ибо я боюсь Бога: 19 если вы люди честные, то один брат из вас пусть содержится в доме, где вы заключены; а вы пойдите, отвезите хлеб, ради голода семейств ваших; 20 брата же вашего меньшого приведите ко мне, чтобы оправдались слова ваши и чтобы не умереть вам. Так они и сделали. 21 И говорили они друг другу: точно мы наказываемся за грех против брата нашего; мы видели страдание души его, когда он умолял нас, но не послушали [его]; за то и постигло нас горе сие. 22 Рувим отвечал им и сказал: не говорил ли я вам: не грешите против отрока? Но вы не послушались; вот, кровь его взыскивается. 23 А того не знали они, что Иосиф понимает; ибо между ними был переводчик. 24 И отошел от них [Иосиф] и заплакал. И возвратился к ним, и говорил с ними, и, взяв из них Симеона, связал его пред глазами их. 25 И приказал Иосиф наполнить мешки их хлебом, а серебро их возвратить каждому в мешок его, и дать им запасов на дорогу. Так и сделано с ними. 26 Они положили хлеб свой на ослов своих, и пошли оттуда. 27 И открыл один из них мешок свой, чтобы дать корму ослу своему на ночлеге, и увидел серебро свое в отверстии мешка его, 28 и сказал своим братьям: серебро мое возвращено; вот оно в мешке у меня. И смутилось сердце их, и они с трепетом друг другу говорили: что это Бог сделал с нами? 29 И пришли к Иакову, отцу своему, в землю Ханаанскую и рассказали ему всё случившееся с ними, говоря: 30 начальствующий над тою землею говорил с нами сурово и принял нас за соглядатаев земли той. 31 И сказали мы ему: мы люди честные; мы не бывали соглядатаями; 32 нас двенадцать братьев, сыновей у отца нашего; одного не стало, а меньший теперь с отцом нашим в земле Ханаанской. 33 И сказал нам начальствующий над той землею: вот как узнаю я, честные ли вы люди: оставьте у меня одного брата из вас, а вы возьмите хлеб ради голода семейств ваших и пойдите, 34 и приведите ко мне меньшого брата вашего; и узнаю я, что вы не соглядатаи, но люди честные; отдам вам брата вашего, и вы можете промышлять в этой земле. 35 Когда же они опорожняли мешки свои, вот, у каждого узел серебра его в мешке его. И увидели они узлы серебра своего, они и отец их, и испугались. 36 И сказал им Иаков, отец их: вы лишили меня детей: Иосифа нет, и Симеона нет, и Вениамина взять хотите, — все это на меня! 37 И сказал Рувим отцу своему, говоря: убей двух моих сыновей, если я не приведу его к тебе; отдай его на мои руки; я возвращу его тебе. 38 Он сказал: не пойдет сын мой с вами; потому что брат его умер, и он один остался; если случится с ним несчастье на пути, в который вы пойдете, то сведете вы седину мою с печалью во гроб.
Прибуття братів Йосифа до Єгипту
1 Яків також довідався, що в Єгипті є зерно. Тож сказав Яків своїм синам: Чому ви дивитесь один на одного?
2 Я дізнався, – продовжив він, – що в Єгипті є пшениця. Тож підіть туди й купіть там для нас зерна, щоб ми могли вижити й не повмирати.
3 Так десять Йосифових братів подались у Єгипет купити пшениці.
4 Однак Веніяміна, Йосифового брата, Яків не відпустив з іншими його братами, бо сказав: Щоби часом не спіткало його якесь нещастя.
5 Тож прибули сини Ізраїля разом з іншими, які також йшли для закупівлі зерна , оскільки в ханаанському краю був голод.
6 Йосиф же, фактично , був володарем єгипетського краю; він продавав зерно усім людям тієї землі. Прийшовши, Йосифові брати поклонилися йому долілиць.
7 Побачивши своїх братів, Йосиф упізнав їх, але тримався від них на віддалі і розмовляв з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони відповіли: З ханаанської землі, щоб купити їжі.
8 Хоча Йосиф упізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 Пригадав Йосиф свої сновидіння про них і сказав їм: Ви – шпигуни! Ви прийшли розвідати слабкі місця цього краю.
10 Вони відповіли йому: Ні, пане, твої слуги прийшли купити хліба.
11 Всі ми сини одного чоловіка; ми чесні! Твої слуги не шпигуни!
12 Та він наполягав: Ні, ви таки прийшли вивідати слабкі місця цього краю.
13 Вони ж знову стверджували: Ми, твої слуги, – сини одного чоловіка; нас дванадцятеро братів у ханаанській землі. Наш молодший брат сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає.
14 Йосиф продовжував стверджувати: Як я вже сказав, так воно і є; безумовно, ви – шпигуни!
15 Отже, ви будете перевірені! Присягаюсь фараоном: ви не вийдете звідси, доки не прибуде сюди ваш молодший брат!
16 Пошліть одного з-поміж вас, аби припровадив вашого брата; ви ж будете сидіти у в’язниці, доки не будуть доведені ваші слова, – говорите ви правду чи ні . Якщо ж ні, то присягаюсь життям фараона, що ви – шпигуни.
17 І посадив їх на три дні до в’язниці.
18 А третього дня Йосиф їм запропонував: Зробіть так, як я скажу, і житимете, адже я боюся Бога.
19 Якщо ви чесні, то нехай один з ваших братів залишиться в цій в’язниці, а всі інші ідіть і віднесіть вашим родичам пшеницю, щоб вони не голодували.
20 Вашого ж молодшого брата приведіть до мене: таким чином ваші слова підтвердяться, і ви не помрете. Вони так і зробили.
21 І говорили брати між собою: Дійсно, ми провинились перед нашим братом, адже ми бачили біль його душі, коли благав нас, проте не прислухалися. Ось чому спіткало нас це нещастя.
22 Рувим у відповідь промовив до них: Хіба не говорив я вам, стверджуючи: Не чиніть зла юнакові. Але ви не послухали мене . І ось домагаються від нас його крові.
23 Вони не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки він у розмові користувався послугами перекладача.
24 Почувши це, Йосиф відійшов від них і заплакав. Потім знову повернувся до них, порозмовляв з ними, забрав від них Симеона і перед їхніми очима звелів його ув’язнити.
Повернення братів до Ханаану без Симеона
25 Їхні мішки Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчі на дорогу. Так з ними все і було зроблено.
26 Нав’ючивши своїх ослів пшеницею, брати звідти пішли.
27 А на місці, де зупинилися на ночівлю , один із них, розв’язавши свій мішок, щоб нагодувати осла, побачив свої гроші, які були в мішку зверху.
28 Він сказав своїм братам: Мені повернули мої гроші – ось вони тут, у моєму мішку. Їхні серця охопив жах. Злякавшись, брати говорили один одному: Що це Бог нам зробив?
29 Нарешті прибули вони в ханаанський край до свого батька Якова і розповіли йому все, що з ними трапилося.
30 Говорив з нами суворо той чоловік, господар краю, – казали вони, – і назвав нас шпигунами країни.
31 Ми ж йому говорили: Ми – люди чесні, не шпигуни;
32 нас є дванадцять братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший нині з нашим батьком у ханаанській землі.
33 Але той чоловік, господар краю, сказав нам: От з чого довідаюся, що ви чесні: одного з ваших братів залиште у мене і, через голод у ваших родинах, візьміть пшеницю та йдіть.
34 Але приведіть вашого молодшого брата до мене, і тоді переконаюсь, що ви не шпигуни, а чесні люди . Я віддам вам вашого брата, і будете приходити в цей край для купівлі.
35 Коли ж вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони і їхній батько, побачивши вузлики зі своїми грішми, перелякалися.
36 Тоді сказав їм їхній батько Яків: Ви позбавили мене дітей. Йосифа нема, Симеона нема, а тепер хочете забрати Веніяміна! Все це падає на мене.
37 Тоді Рувим сказав своєму батькові: Вб’єш моїх двох синів, якщо не поверну Веніяміна до тебе! Доручи його мені, і я поверну його тобі.
38 Він же відповів: Мій син не піде з вами, оскільки його брат помер, і він залишився один. Якщо ж спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу.