1 Иосиф пал на лице отца своего, и плакал над ним, и целовал его. 2 И повелел Иосиф слугам своим — врачам, бальзамировать отца его; и врачи набальзамировали Израиля. 3 И исполнилось ему сорок дней, ибо столько дней употребляется на бальзамирование, и оплакивали его Египтяне семьдесят дней. 4 Когда же прошли дни плача по нем, Иосиф сказал придворным фараона, говоря: если я обрел благоволение в очах ваших, то скажите фараону так: 5 отец мой заклял меня, сказав: вот, я умираю; во гробе моем, который я выкопал себе в земле Ханаанской, там похорони меня. И теперь хотел бы я пойти и похоронить отца моего и возвратиться. [Слова Иосифа пересказали фараону.] 6 И сказал фараон: пойди и похорони отца твоего, как он заклял тебя. 7 И пошел Иосиф хоронить отца своего. И пошли с ним все слуги фараона, старейшины дома его и все старейшины земли Египетской, 8 и весь дом Иосифа, и братья его, и дом отца его. Только детей своих и мелкий и крупный скот свой оставили в земле Гесем. 9 С ним отправились также колесницы и всадники, так что сонм был весьма велик. 10 И дошли они до Горен-гаатада при Иордане и плакали там плачем великим и весьма сильным; и сделал Иосиф плач по отце своем семь дней. 11 И видели жители земли той, Хананеи, плач в Горен-гаатаде, и сказали: велик плач этот у Египтян! Посему наречено имя [месту] тому: плач Египтян, что при Иордане. 12 И сделали сыновья Иакова с ним, как он заповедал им; 13 и отнесли его сыновья его в землю Ханаанскую и похоронили его в пещере на поле Махпела, которую купил Авраам с полем в собственность для погребения у Ефрона Хеттеянина, пред Мамре.
14 И возвратился Иосиф в Египет, сам и братья его и все, ходившие с ним хоронить отца его, после погребения им отца своего. 15 И увидели братья Иосифовы, что умер отец их, и сказали: что, если Иосиф возненавидит нас и захочет отомстить нам за всё зло, которое мы ему сделали? 16 И послали они сказать Иосифу: отец твой пред смертью своею завещал, говоря: 17 так скажите Иосифу: прости братьям твоим вину и грех их, так как они сделали тебе зло. И ныне прости вины рабов Бога отца твоего. Иосиф плакал, когда ему говорили это. 18 Пришли и сами братья его, и пали пред лицем его, и сказали: вот, мы рабы тебе. 19 И сказал Иосиф: не бойтесь, ибо я боюсь Бога; 20 вот, вы умышляли против меня зло; но Бог обратил это в добро, чтобы сделать то, что теперь есть: сохранить жизнь великому числу людей; 21 итак не бойтесь: я буду питать вас и детей ваших. И успокоил их, и говорил по сердцу их.
22 И жил Иосиф в Египте сам и дом отца его; жил же Иосиф всего сто десять лет. 23 И видел Иосиф детей у Ефрема до третьего рода, также и сыновья Махира, сына Манассиина, родились на колени Иосифа. 24 И сказал Иосиф братьям своим: я умираю, но Бог посетит вас и выведет вас из земли сей в землю, о которой клялся Аврааму, Исааку и Иакову. 25 И заклял Иосиф сынов Израилевых, говоря: Бог посетит вас, и вынесите кости мои отсюда. 26 И умер Иосиф ста десяти лет. И набальзамировали его и положили в ковчег в Египте.
1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, плакав над ним і поцілував його.
2 Потім Йосиф звелів своїм слугам-лікарям забальзамувати тіло свого батька, і лікарі забальзамували Ізраїля.
3 На це пішло сорок днів, бо саме стільки часу триває бальзамування. Єгиптяни оплакували Якова сімдесят днів.
4 Як скінчились дні його жалоби, Йосиф звернувся до придворних фараона зі словами: Якщо я знайшов милість у ваших очах, передайте фараонові мої слова:
5 Мій батько взяв з мене присягу, говорячи: Ось я вмираю. Поховай мене в гробниці, яку я собі приготував у ханаанському краї. Тому дозволь мені піти й поховати мого батька, і я повернуся.
6 Фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як він тебе заприсягнув.
7 І пішов Йосиф, щоб поховати свого батька. З ним також пішли усі придворні фараона, вельможі його дому та всі вельможі єгипетського краю.
8 Пішли й усі домашні Йосифа та його брати, – уся родина його батька. Лише своїх дітей, а також своїх овець і своїх волів залишили в ґошенській землі.
9 Їх також супроводжували колісниці та вершники, так що утворилася дуже велика процесія.
10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і там оплакували Якова дуже великим і сильним голосінням. Там справив Йосиф за своїм батьком семиденну жалобу.
11 Коли ж побачили мешканці ханаанського краю жалобу на току Атада, то сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Саме тому темісце за Йорданом названо: Авел-Міцраїм, тобто Жалоба Єгипту .
12 Отож, сини Якова зробили йому так, як він їм заповів.
13 Його сини перенесли батька до ханаанського краю і поховали його в печері на полі Махпела, що навпроти Мамре, – на полі яке придбав у власність Авраам у Ефрона-хеттейця.
14 Після похорону свого батька Йосиф повернувся до Єгипту. Повернулися він і його брати та всі, що ходили з ним ховати його батька.
Йосиф заспокоює та запевняє своїх братів
15 Як же брати Йосифа усвідомили, що їхній батько помер, то сказали: А що як Йосиф затаїв на нас зло і захоче відплатити нам за все лихо, яке ми йому заподіяли?!
16 Тому вони послали сказати Йосифові: Твій батько перед своєю смертю заповів, кажучи:
17 Так скажіть Йосифові: Прости злочин твоїх братів та їхній гріх, оскільки вони дійсно заподіяли тобі зло. Тому тепер прости провину слуг Бога твого батька. Йосиф плакав, коли йому це говорили.
18 Тож його брати особисто підійшли до Йосифа , впали перед ним долілиць і сказали: Ось ми – твої слуги.
19 Та Йосиф промовив до них: Не бійтеся! Хіба ж я можу бути замість Бога?
20 Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ.
21 Тому не бійтесь, – я утримуватиму вас і ваших дітей. Він потішив їх, розмовляючи з ними доброзичливо .
Смерть та поховання Йосифа
22 Йосиф і вся родина його батька залишилися в Єгипті. Всього Йосиф прожив сто десять років.
23 Йосиф побачив Єфремових дітей аж до третього покоління. Також і діти Махіра, Манассіїного сина, народилися на коліна Йосифа.
24 Прийшов час , і Йосиф сказав своїм братам: Я вмираю, але Бог неодмінно відвідає вас, і виведе вас з цієї землі у край, який Бог з клятвою пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову.
25 І Йосиф взяв від синів Ізраїля клятву, кажучи: Бог неодмінно відвідає вас, а ви заберете звідси мої кості.
26 Йосиф помер у віці ста десяти років. Його забальзамували і поклали в труну в Єгипті.