1 И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, [и о всех птицах, и о всех гадах пресмыкающихся,] бывших с ним в ковчеге; и навел Бог ветер на землю, и воды остановились. 2 И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба. 3 Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней. 4 И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских. 5 Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
6 По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега 7 и выпустил ворона, [чтобы видеть, убыла ли вода с земли,] который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды. 8 Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли, 9 но голубь не нашел места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была еще на поверхности всей земли; и он простер руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег. 10 И помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега. 11 Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли. 12 Он помедлил еще семь дней других и [опять] выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
13 Шестьсот первого года [жизни Ноевой] к первому [дню] первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли. 14 И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
15 И сказал [Господь] Бог Ною: 16 выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жены сынов твоих с тобою; 17 выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле. 18 И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жены сынов его с ним; 19 все звери, и [весь скот, и] все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
20 И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принес во всесожжение на жертвеннике. 21 И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь [Бог] в сердце Своем: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого — зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал: 22 впредь во все дни земли сеяние и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь не прекратятся.
Закінчення потопу
1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів та інших тварин, що були з ним у ковчезі. І навів Бог вітер на землю, і зупинився рух води.
2 Джерела безодні й отвори небесні закрились, і дощ переставпадати з неба.
3 Вода почала спадати й сходити з-над землі. По закінченні ста п’ятдесяти днів вода почала відступати.
4 Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.
5 Відступаючи, вода сходила аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця показалися вершини гір.
6 По закінченні сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке колись зробив,
7 і випустив крука. Той відлітав і прилітав, доки не висохла вода наповерхні землі.
8 Тоді випустив голубку, щоби дізнатись, чи зійшла вода з поверхні землі.
9 Та голубка, не знайшовши місця для спочинку, повернулася до ковчега, бо вода ще вкривала поверхню усієї землі. Ной, простягнувши руку, узяв її і впустив до себе в ковчег.
10 Почекавши ще сім наступних днів, він знову послав голубку з ковчега.
11 Під вечір голубка повернулася до нього, – і ось у її дзьобі молоденький оливковий листочок. Таким чином Ной дізнався, що вода з-над землі зійшла.
12 І, почекавши ще сім днів, знову послав голубку. Вона вже більше до нього не повернулася.
13 На шістсот першому році, першого дня першого місяця зійшла вода з-над землі. Тож, розібравши покрівлю ковчега, Ной побачив, що вже підсохла поверхня землі.
14 А другого місяця, двадцять сьомого дня земля висохла.
15 Тоді промовив Бог до Ноя:
16 Вийдіть з ковчега ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів!
17 І все живе, що з тобою, кожну істоту – з птахів, тварин, усіх плазунів, що повзають по землі, – виведи з собою. Тож наповнюйте землю: намножуйтеся і ставайте численними на землі.
18 І вийшов Ной, а з ним його сини, дружина та дружини його синів.
19 Вийшли також усі живі істоти: всі тварини, плазуни, птахи, – все, що рухається по землі за своїми родами – всі вийшли з ковчега.
Божий Заповіт із Ноєм
20 Після цього збудував Ной жертовник Господеві. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику.
21 І відчув Господь приємний запах, і сказав Господь Сам Собі: Не проклинатиму більше землю через людину, бо з раннього віку серце людини має нахил до зла; тому більше не знищуватиму все живе так, як Я вчинив.
22 Надалі, у всі дні землі, сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч – не припиняться!