1 Когда Я врачевал Израиля, открылась неправда Ефрема и злодейство Самарии: ибо они поступают лживо; и входит вор, и разбойник грабит по улицам. 2 Не помышляют они в сердце своем, что Я помню все злодеяния их; теперь окружают их дела их; они пред лицем Моим. 3 Злодейством своим они увеселяют царя и обманами своими — князей. 4 Все они пылают прелюбодейством, как печь, растопленная пекарем, который перестает поджигать ее, когда замесит тесто и оно вскиснет. 5 «День нашего царя!» говорят князья, разгоряченные до болезни вином, а он протягивает руку свою к кощунам. 6 Ибо они коварством своим делают сердце свое подобным печи: пекарь их спит всю ночь, а утром она горит, как пылающий огонь. 7 Все они распалены, как печь, и пожирают судей своих; все цари их падают, и никто из них не взывает ко Мне. 8 Ефрем смешался с народами, Ефрем стал как неповороченный хлеб. 9 Чужие пожирали силу его, и он не замечал; седина покрыла его, а он не знает. 10 И гордость Израиля унижена в глазах их, и при всем том они не обратились к Господу Богу своему и не взыскали Его. 11 И стал Ефрем, как глупый голубь, без сердца: зовут Египтян, идут в Ассирию. 12 Когда они пойдут, Я закину на них сеть Мою; как птиц небесных низвергну их; накажу их, как слышало собрание их. 13 Горе им, что они удалились от Меня; гибель им, что они отпали от Меня! Я спасал их, а они ложь говорили на Меня. 14 И не взывали ко Мне сердцем своим, когда вопили на ложах своих; собираются из-за хлеба и вина, а от Меня удаляются. 15 Я вразумлял их и укреплял мышцы их, а они умышляли злое против Меня. 16 Они обращались, но не к Всевышнему, стали — как неверный лук; падут от меча князья их за дерзость языка своего; это будет посмеянием над ними в земле Египетской.
1 Як тільки Я починаю лікувати Ізраїль, так зразу виявляється беззаконня Єфрема й злочин Самарії, оскільки вони звикли до шахрайства. Злодії вдираються в будинки, а на вулицях орудують розбійники.
2 Ніхто з них не хоче й думати, що Я знаю про всі їхні злочини. Адже вони обгорнуті своїми злими вчинками, які постійно переді Мною.
3 Своїми лиходійствами вони веселять царя, – своїм шахрайством – можновладців.
4 Усі вони палають перелюбством – як піч пекаря, вогонь якої вже не потрібно підтримувати, поки зійде замішане ним тісто.
5 У святковий день нашого царя його можновладці до знесилення впиваються міцним вином, а разом з ними й він (цар ) приєднується до глузування.
6 Всі вони наближаються до нього розгарячені, наче піч, – нишком, як тліючий у печі вогонь, замишляють протягом ночі підступ, а вранці спалахують, як потужне полум’я.
7 Усі вони розпечені, як піч, й у злості пожирають своїх суддів. Один за другим падають їхні царі, але жоден з них не кликав до Мене по допомогу .
Ізраїль звертається за допомогою не до Бога, а до інших народів
8 Єфрем змішався з народами, – Єфрем став недопеченим коржем, якого вчасно не перевернули.
9 Чужі пожирають його силу, а він про це не відає. Його вже припорошила сивина, а він і не усвідомлює цього.
10 Хоча зарозумілість Ізраїлю свідчить проти нього, вони (Ізраїльтяни ) не навертаються до Господа, свого Бога, – не шукають Його, щоби з ними не відбувалось.
11 Єфрем став, як наївний і нерозумний голуб, – то кличе Єгипет, то йде в Ассирію.
12 Тому, коли вони (єфремляни ) йдуть, Я накидаю на них Мою сітку. Притягаю їх до дому , як птахів небесних, й караю всю громаду, згідно зі злом, яке приносять їхні угоди.
13 Горе їм, оскільки вони відвернулись від Мене! Їм загрожує загибель, оскільки вони збунтувались супроти Мене. Я їх рятував, а вони говорили щодо Мене неправду.
14 Вони не волають до Мене щирим серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Караються через пшеницю та вино і відступають від Мене.
15 Я їх навчав, зміцнював їхні руки, в той час як вони замишляли проти Мене зло.
16 Навертаються, але не до Всевишнього, стали, наче зрадливий лук. Їхні можновладці поляжуть від меча, – через свої зухвалі промови перетворяться на посміховисько в єгипетському краї.