1 И было в четырнадцатый год царя Езекии, пошел Сеннахирим, царь Ассирийский, против всех укрепленных городов Иудеи и взял их. 2 И послал царь Ассирийский из Лахиса в Иерусалим к царю Езекии Рабсака с большим войском; и он остановился у водопровода верхнего пруда на дороге поля белильничьего. 3 И вышел к нему Елиаким, сын Хелкиин, начальник дворца, и Севна писец, и Иоах, сын Асафов, дееписатель. 4 И сказал им Рабсак: скажите Езекии: так говорит царь великий, царь Ассирийский: что это за упование, на которое ты уповаешь? 5 Я думаю, что это одни пустые слова, а для войны нужны совет и сила: итак на кого ты уповаешь, что отложился от меня? 6 Вот, ты думаешь опереться на Египет, на эту трость надломленную, которая, если кто опрется на нее, войдет тому в руку и проколет ее! Таков фараон, царь Египетский, для всех уповающих на него. 7 А если скажешь мне: «на Господа Бога нашего мы уповаем», то на того ли, которого высоты и жертвенники отменил Езекия и сказал Иуде и Иерусалиму: «пред сим только жертвенником поклоняйтесь»? 8 Итак вступи в союз с господином моим, царем Ассирийским; я дам тебе две тысячи коней; можешь ли достать себе всадников на них? 9 И как ты хочешь заставить отступить вождя, одного из малейших рабов господина моего, надеясь на Египет, ради колесниц и коней? 10 Да разве я без воли Господней пошел на землю сию, чтобы разорить ее? Господь сказал мне: пойди на землю сию и разори ее.
11 И сказал Елиаким и Севна и Иоах Рабсаку: говори рабам твоим по-арамейски, потому что мы понимаем, а не говори с нами по-иудейски, вслух народа, который на стене. 12 И сказал Рабсак: разве только к господину твоему и к тебе послал меня господин мой сказать слова сии? Нет, также и к людям, которые сидят на стене, чтобы есть помет свой и пить мочу свою с вами. 13 И встал Рабсак, и возгласил громким голосом по-иудейски, и сказал: слушайте слово царя великого, царя Ассирийского! 14 Так говорит царь: пусть не обольщает вас Езекия, ибо он не может спасти вас; 15 и пусть не обнадеживает вас Езекия Господом, говоря: «спасет нас Господь; не будет город сей отдан в руки царя Ассирийского». 16 Не слушайте Езекии, ибо так говорит царь Ассирийский: примиритесь со мною и выйдите ко мне, и пусть каждый ест плоды виноградной лозы своей и смоковницы своей, и пусть каждый пьет воду из своего колодезя, 17 доколе я не приду и не возьму вас в землю такую же, как и ваша земля, в землю хлеба и вина, в землю плодов и виноградников. 18 Итак да не обольщает вас Езекия, говоря: «Господь спасет нас». Спасли ли боги народов, каждый свою землю, от руки царя Ассирийского? 19 Где боги Емафа и Арпада? Где боги Сепарваима? Спасли ли они Самарию от руки моей? 20 Который из всех богов земель сих спас землю свою от руки моей? Так неужели спасет Господь Иерусалим от руки моей? 21 Но они молчали и не отвечали ему ни слова, потому что от царя дано было приказание: не отвечайте ему. 22 И пришел Елиаким, сын Хелкиин, начальник дворца, и Севна писец, и Иоах, сын Асафов, дееписатель, к Езекии в разодранных одеждах и пересказали ему слова Рабсака.
Сеннахерів погрожує царю Єзекії
1 Чотирнадцятого року царювання царя Єзекії ассирійський цар Сеннахерів напав на всі укріплені міста Юдеї і захопив їх.
2 Ассирійський цар послав з Лахішу в Єрусалим, до царя Єзекії Рабшака , з потужною армією. Той зупинився біля водогону горішнього ставу на шляху через Поля Білильників (Валяльників ).
3 Назустріч йому вийшли Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа – літописець.
4 І сказав їм Рабшак: Перекажіть Єзекії слова великого царя – царя ассирійського: На що ти надієшся?
5 Невже вважаєш, що у війні порожні слова можуть замінити радників і силу? На кого ти надієшся, збунтувавшись проти мене?
6 Адже ти покладаєшся на Єгипет – оту надломлену палицю з тростини, яка проколює долоню кожного, хто лише обіпреться на неї. Таким є фараон, єгипетський цар, для кожного, хто на нього розраховує.
7 А якщо мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, нашого Бога, то хіба Він не Той, заради Якого Єзекія позносив святі узвишшя та жертовники, звелівши Юді та Єрусалимові, мовляв: Перед цим одним жертовником будете молитися?!
8 Тому краще домовся з моїм володарем, царем Ассирії. Я дав би тобі дві тисячі коней, але хіба ти знайдеш для них вершників?
9 Як же ти збираєшся прогнати хоча б одного з найменших намісників мого володаря? Може надієшся на Єгипет, – на його колісниці й вершників?!
10 До того ж, хіба не без волі Господа я вирушив проти цієї країни, щоб її знищити? Це ж Господь сказав мені: Іди в цю країну і спустош її!
11 Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали Рабшаку: Будь ласка, розмовляй з твоїми слугами арамійською, оскільки цю мову ми розуміємо, і не говори до нас юдейською, щоб чули люди, котрі на стінах міста .
12 Але Рабшак заперечив: Хіба лише до вашого володаря і до вас послав мене мій владика сказати ці слова, а не до всіх людей, які знаходяться на стіні, та яким доведеться разом з вами їсти свій кал і пити свою сечу?
13 Рабшак підвівся, і почав ще голосніше кричати юдейською мовою гукаючи: Послухайте слів великого царя, – царя ассирійського.
14 Так говорить цар: Нехай не обманює вас Єзекія, адже він неспроможний вас врятувати!
15 І нехай Єзекія не обнадіює вас Господом, запевняючи: Господь обов’язково врятує, – це місто не буде віддане в руки царя ассирійського!
16 Не слухайте Єзекії! Адже так говорить ассирійський цар: Зробіть мені ласку та вийдіть назустріч, – тоді кожен з вас споживатиме плоди зі свого виноградника і свого фігового дерева та питиме воду зі своєї криниці,
17 аж поки не прийду і не заберу вас у таку країну, як ваша, – в землю пшениці та вина, хліба і виноградників.
18 Нехай Єзекія вас не обманює, запевняючи: Господь нас врятує! – Хіба врятували боги інших народів свої країни від царя ассирійського?
19 Де боги Хамата та Арфада? Де бог Сефарваїма? Зрештою, хіба змогли вони врятувати Самарію з моєї руки?
20 Котрий з усіх богів тих народів захистив свою країну від моєї руки? Тож хіба врятує Господь Єрусалим від моєї руки?
21 Але вони всі мовчали, не відповідаючи йому жодного слова, бо таким був наказ царя: Не відповідайте йому!
22 І прийшли Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафів, літописець, до Єзекії в роздертих шатах і розповіли йому слова Рабшака.