1 Когда услышал это царь Езекия, то разодрал одежды свои и покрылся вретищем, и пошел в дом Господень; 2 и послал Елиакима, начальника дворца, и Севну писца, и старших священников, покрытых вретищами, к пророку Исаии, сыну Амосову. 3 И они сказали ему: так говорит Езекия: день скорби и наказания и посрамления день сей, ибо младенцы дошли до отверстия утробы матерней, а силы нет родить. 4 Может быть, услышит Господь Бог твой слова Рабсака, которого послал царь Ассирийский, господин его, хулить Бога живаго и поносить словами, какие слышал Господь, Бог твой; вознеси же молитву об оставшихся, которые находятся еще в живых.
5 И пришли слуги царя Езекии к Исаии. 6 И сказал им Исаия: так скажите господину вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые слышал ты, которыми поносили Меня слуги царя Ассирийского. 7 Вот, Я пошлю в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и Я поражу его мечом в земле его.
8 И возвратился Рабсак и нашел царя Ассирийского воюющим против Ливны; ибо он слышал, что тот отошел от Лахиса. 9 И услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском; ему сказали: вот, он вышел сразиться с тобою. Услышав это, он послал послов к Езекии, сказав: 10 так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты уповаешь, думая: «не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского». 11 Вот, ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие; ты ли уцелеешь? 12 Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их, спасли ли Гозан и Харан, и Рецеф, и сынов Едена, что в Фалассаре? 13 Где царь Емафа и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?
14 И взял Езекия письмо из руки послов и прочитал его, и пошел в дом Господень, и развернул его Езекия пред лицем Господним; 15 и молился Езекия пред лицем Господним и говорил: 16 Господи Саваоф, Боже Израилев, сидящий на херувимах! Ты один Бог всех царств земли; Ты сотворил небо и землю. 17 Приклони, Господи, ухо Твое и услышь; открой, Господи, очи Твои и воззри, и услышь слова Сеннахирима, который послал поносить Тебя, Бога живаго. 18 Правда, о, Господи! цари Ассирийские опустошили все страны и земли их 19 и побросали богов их в огонь; но это были не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень, потому и истребили их. 20 И ныне, Господи Боже наш, спаси нас от руки его; и узнают все царства земли, что Ты, Господи, Бог один.
21 И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь, Бог Израилев: о чем ты молился Мне против Сеннахирима, царя Ассирийского, — 22 вот слово, которое Господь изрек о нем: презрит тебя, посмеется над тобою девствующая дочь Сиона, покачает вслед тебя головою дочь Иерусалима. 23 Кого ты порицал и поносил? и на кого возвысил голос и поднял так высоко глаза твои? на Святаго Израилева. 24 Чрез рабов твоих ты порицал Господа и сказал: «со множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана, и срубил рослые кедры его, отличные кипарисы его, и пришел на самую вершину его, в рощу сада его; 25 и откапывал я, и пил воду; и осушу ступнями ног моих все реки Египетские». 26 Разве не слышал ты, что Я издавна сделал это, в древние дни предначертал это, а ныне выполнил тем, что ты опустошаешь крепкие города, превращая их в груды развалин? 27 И жители их сделались маломощны, трепещут и остаются в стыде; они стали как трава на поле и нежная зелень, как порост на кровлях и опаленный хлеб, прежде нежели выколосился. 28 Сядешь ли ты, выйдешь ли, войдешь ли, Я знаю всё, знаю и дерзость твою против Меня. 29 За твою дерзость против Меня и за то, что надмение твое дошло до ушей Моих, Я вложу кольцо Мое в ноздри твои и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя назад тою же дорогою, которою ты пришел. 30 И вот, тебе, Езекия, знамение: ешьте в этот год выросшее от упавшего зерна, и на другой год — самородное; а на третий год сейте и жните, и садите виноградные сады, и ешьте плоды их. 31 И уцелевший в доме Иудином остаток пустит опять корень внизу и принесет плод вверху, 32 ибо из Иерусалима произойдет остаток, и спасенное — от горы Сиона. Ревность Господа Саваофа соделает это. 33 Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: «не войдет он в этот город и не бросит туда стрелы́, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет против него вала. 34 По той же дороге, по которой пришел, возвратится, а в город сей не войдет, говорит Господь. 35 Я буду охранять город сей, чтобы спасти его ради Себя и ради Давида, раба Моего». 36 И вышел Ангел Господень и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч человек. И встали поутру, и вот, всё тела мертвые. 37 И отступил, и пошел, и возвратился Сеннахирим, царь Ассирийский, и жил в Ниневии. 38 И когда он поклонялся в доме Нисроха, бога своего, Адрамелех и Шарецер, сыновья его, убили его мечом, а сами убежали в землю Араратскую. И воцарился Асардан, сын его, вместо него.
Господь через Ісаю обіцяє Свій захист
1 Вислухавши все, цар Єзекія роздер свої шати, і, зодягнувшись у веретище, пішов до Господнього Храму.
2 Урядника ж над палацом Еліякима та писаря Шевну, разом зі старійшинами від священиків, – усіх , одягнутих у веретища, – він послав до Ісаї, сина Амоса.
3 Прибувши , вони розповіли йому, що сказав Єзекія: Цей день став днем смутку, ганьби і зневаги, оскільки прийшов час народжувати, але немає сили породити.
4 Може, Господь, твій Бог, зверне увагу на мову Рабшака, якого послав ассирійський цар, його володар, щоб зганьбити живого Бога, і покарає за слова, які чув Господь, твій Бог! А ти помолися за тих, котрі ще залишилися живими.
5 Отже, коли прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6 він їм сказав: Передайте вашому володареві те, що говорить Господь. Не бійся слів, які ти почув, і якими Мене ганьбили слуги ассирійського царя.
7 Ось Я зішлю на нього такого духа, що, почувши вістку, він повернеться в свою країну і поляже від меча в своїй землі.
Нові погрози Рабшака
8 Коли Рабшак повернувся, то застав ассирійського царя, який вже воював проти Лівни, і дізнався, що цар залишив Лахіш.
9 Царю повідомили про Тіргаку, ефіопського царя, таке: Він вирушив воювати з тобою. Почувши про це, він все ж послав вісників до Єзекії знову з певним посланням.
10 Передайте юдейському цареві Єзекії мої слова: Нехай не обманює тебе твій Бог, на Якого ти покладаєшся, мовляв: Єрусалим не буде виданий у руки царя Ассирії!
11 Ти, напевно, чув, що зробили ассирійські царі з усіма країнами, яких знищили, як приречених на закляття. Невже врятуєшся ти?
12 Хіба вберегли боги свої народи, яких знищили мої предки, а саме: Ґозана, Харана, Рецефа, як і нащадків Едена, котрі жили в Телассарі?
13 Де цар Хамата та цар Арфада, а також царі міст Сефарваїма, Гени, Ївви?
Молитва Єзекії у Храмі
14 Взявши лист з рук посланців, Єзекія прочитав його і пішов з ним до Господнього Храму. Там Єзекія розгорнув сувій перед Господом.
15 Там Єзекія молився до Господа, говорячи:
16 Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, Який сидиш на херувимах , Ти – єдиний є Богом усіх царств світу, адже Ти створив небо і землю.
17 Схились, Господи, й вислухай! Відкрий, Господи, Свої очі й подивися! Почуй всі слова Сеннахеріва, який через послів зневажав живого Бога!
18 Та й насправді, Господи, ассирійські царі вигубили всі народи і їхні землі,
19 вони повкидали їхніх божків у вогонь, оскільки ті не були богами, а просто творивом людських рук – дерево і камінь, тому й знищили їх.
20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас з його руки, аби всі царства землі дізнались, що Ти єдиний є Господом!
Божа відповідь відносно Сеннахеріва
21 Після цього Ісая, син Амоса, звелів передати Єзекії, що говорить Господь, Бог Ізраїлю щодо його молитви до Нього відносно Сеннахеріва, царя Ассирії.
22 Ось слова, які про нього каже Господь: Зневажає тебе і глузує над тобою діва, дочка Сіону, – хитає вслід тобі головою дочка Єрусалима!
23 Кого ти зневажав і ображав? На кого ти підвищував голос і в зарозумілості піднімав догори свої очі? Проти Святого Ізраїлевого!
24 Адже через своїх послів ти ганьбив Владику, вихваляючись: Безліччю моїх колісниць я покорив високі гори, досяг узгір’я Лівану, зрубував найвищі кедри та його добірні кипариси; я навіть піднявся на найвищу вершину, – до його саду-лісу.
25 Я викопував джерела і пив з них воду, осушував стопами моїх ніг усі ріки Єгипту!
26 Хіба ти не чув, що віддавна створив усе це Я? Від прадавніх часів замислив те, що потім здійснив. Тому ти й спустошуєш укріплені міста, перетворюючи їх на купи руїн.
27 Їхні мешканці безсилі в своїй розгубленості й збентеженні і уподібнились до зілля на полі, до зеленої трави, – вони як трава на дахах і як спалене сонцем збіжжя, що пожовкли раніше, ніж доспіли.
28 Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і входиш; знаю і шалену твою лють на Мене.
29 Оскільки ти оскаженів на Мене, і твоє зухвальство дійшло до Мого слуху, то Я вправлю Моє кільце у твої ніздрі, – Мою вуздечку у твій рот та поверну тебе назад дорогою, якою ти прийшов.
30 Для тебе ж, Єзекія, така ознака: Їж цього року те, що саме посіялось, а наступного року – те, що саме виросло, а вже на третій рік будете сіяти й збирати врожай, насаджувати виноградники та споживати їхні плоди!
31 А врятоване з Юдиного дому, що залишилось, глибоко пустить коріння і принесе для Неба плоди.
32 Адже з Єрусалима вийде залишок, і з гори Сіон – спасіння. Ревністю Господа Саваота це буде зроблене!
33 Стосовно ж ассирійського царя, то так говорить Господь: Він не вступить у це місто, і навіть не пустить туди стрілу; Він не стане проти нього зі щитом, і не насипле навколо нього валу, –
34 дорогою, якою прийшов, нею він і повернеться, – а до цього міста не вступить! – так каже Господь!
35 Я захищу це місто, збережу його заради Себе і задля Мого слуги Давида!
Поразка ассирійців та смерть Сеннахеріва
36 Після цього вийшов Господній ангел, і знищив у таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч мужів . Вранці наступного дня декотрі піднялися, аж ось – усі були мертві.
37 Тож Сеннахерів, цар Ассирії, зняв залишки табору , і, вирушивши, повернувся в свій край і замешкав у Ніневії.
38 Одного разу так сталося, що коли він поклонявся в храмі свого бога Нісроха, його сини, Адраммелех і Сарецер, убили його мечем, після чого втекли в Араратський край. Замість нього зацарював його син Есархаддон.