1 Послушайте Меня, стремящиеся к правде, ищущие Господа! Взгляните на скалу, из которой вы иссечены, в глубину рва, из которого вы извлечены. 2 Посмотрите на Авраама, отца вашего, и на Сарру, родившую вас: ибо Я призвал его одного и благословил его, и размножил его. 3 Так, Господь утешит Сион, утешит все развалины его и сделает пустыни его, как рай, и степь его, как сад Господа; радость и веселие будет в нем, славословие и песнопение. 4 Послушайте Меня, народ Мой, и племя Мое, приклоните ухо ко Мне! ибо от Меня произойдет закон, и суд Мой поставлю во свет для народов. 5 Правда Моя близка; спасение Мое восходит, и мышца Моя будет судить народы; острова будут уповать на Меня и надеяться на мышцу Мою. 6 Поднимите глаза ваши к небесам, и посмотрите на землю вниз: ибо небеса исчезнут, как дым, и земля обветшает, как одежда, и жители ее также вымрут; а Мое спасение пребудет вечным, и правда Моя не престанет. 7 Послушайте Меня, знающие правду, народ, у которого в сердце закон Мой! Не бойтесь поношения от людей, и злословия их не страшитесь. 8 Ибо, как одежду, съест их моль и, как во́лну, съест их червь; а правда Моя пребудет вовек, и спасение Мое — в роды родов. 9 Восстань, восстань, облекись крепостью, мышца Господня! Восстань, как в дни древние, в роды давние! Не ты ли сразила Раава, поразила крокодила? 10 Не ты ли иссушила море, воды великой бездны, превратила глубины моря в дорогу, чтобы прошли искупленные? 11 И возвратятся избавленные Господом и придут на Сион с пением, и радость вечная над головою их; они найдут радость и веселье: печаль и вздохи удалятся. 12 Я, Я Сам — Утешитель ваш. Кто ты, что боишься человека, который умирает, и сына человеческого, который то же, что трава, 13 и забываешь Господа, Творца своего, распростершего небеса и основавшего землю; и непрестанно, всякий день страшишься ярости притеснителя, как бы он готов был истребить? Но где ярость притеснителя? 14 Скоро освобожден будет пленный, и не умрет в яме и не будет нуждаться в хлебе. 15 Я Господь, Бог твой, возмущающий море, так что волны его ревут: Господь Саваоф — имя Его. 16 И Я вложу слова Мои в уста твои, и тенью руки Моей покрою тебя, чтобы устроить небеса и утвердить землю и сказать Сиону: «ты Мой народ». 17 Воспряни, воспряни, восстань, Иерусалим, ты, который из руки Господа выпил чашу ярости Его, выпил до дна чашу опьянения, осушил. 18 Некому было вести его из всех сыновей, рожденных им, и некому было поддержать его за руку из всех сыновей, которых он возрастил. 19 Тебя постигли два бедствия , кто пожалеет о тебе? — опустошение и истребление, голод и меч: кем я утешу тебя? 20 Сыновья твои изнемогли, лежат по углам всех улиц, как серна в тенетах, исполненные гнева Господа, прещения Бога твоего. 21 Итак выслушайте это, страдалец и опьяневший, но не от вина. 22 Так говорит Господь твой, Господь и Бог твой, отмщающий за Свой народ: вот, Я беру из руки твоей чашу опьянения, дрожжи из чаши ярости Моей: ты не будешь уже пить их, 23 и подам ее в руки мучителям твоим, которые говорили тебе: «пади ниц, чтобы нам пройти по тебе»; и ты хребет твой делал как бы землею и улицею для проходящих.
Господь потішить Сіон
1 Послухайте Мене, ви, що прагнете праведності й шукаєте Господа! Подивіться на скелю, з якої ви висічені, і на яму каменоломні, з якої вас видобуто.
2 Зверніть увагу на вашого батька Авраама і на Сарру, яка вас народила! Адже лише його одного Я покликав, поблагословив його і розмножив.
3 А Господь неодмінно потішить Сіон, – Він потішить і всі його руїни; Він перетворить його пустелі на Еден, а степи – на Господній сад! Радість і веселощі запанують у ньому (в Сіоні ), – звучатимуть хваління й мелодії пісень.
4 Тож послухай Мене, Мій народе, – плем’я Моє, нахили до Мене своє вухо! Адже від Мене вийде Закон, і Моє правосуддя стане світлом народів.
5 Вже близько Моя справедливість, – Моє спасіння не забариться; Мої руки вершитимуть правосуддя серед народів. Мене очікують острови, сподіваючись на Мою силу.
6 Підійміть ваші очі до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть, як дим, а земля зітліє, як старий одяг, а її мешканці загинуть, як комарі, – але Моє спасіння триватиме вічно, і Моя справедливість не зникне ніколи.
7 Послухайте Мене, ті, котрі знають, що таке справедливість, – народе, в серці якого Мій Закон! Не бійтеся наруги з боку людей, і їхнього лихослів’я не жахайтесь.
8 Поточить їх міль як одяг, і, як вовну, їх буде гризти черва. Моя ж праведність перебуватиме повіки, – як і Моє спасіння – з роду в рід!
9 Пробудись і підіймись, – зодягнися в силу, Господня правице! Встань, як у давні дні, – як у колишні часи. Хіба не Ти (Господня рука ) розбила Регава (Єгипет ), пронизавши морську потвору?
10 Хіба не Ти, Господи , Той, Котрий висушив море, – води великої безодні? Котрий проклав дорогу через морські глибини, по якій пройшли визволені?
11 Викуплені Господом повернуться, – прийдуть на Сіон з радістю і веселими вигуками. Вічна радість, як корона, буде на їхніх головах. Вони успадкують радість і веселий настрій, а біль і зітхання зникнуть.
12 Я, Я – Той, Котрий тебе потішає! Чому ж ти боїшся смертної людини, – людського сина, який в’яне , наче трава?
13 Чому ж ти забуваєш Господа, Свого Творця, Котрий розпростер небеса й влаштував землю, а постійно, день у день, тремтиш перед жорстокістю гнобителя, котрий має намір тебе знищити. Але де тепер той лютий гнобитель?
14 Незабаром невільник буде звільнений, – він не загине в могилі, й хліба йому не забракне.
15 Адже Я – Господь, твій Бог, Котрий збурює море, так що його хвилі ревуть, – Господь Саваот – Моє Ім’я!
16 Я вклав Свої слова в твої уста і тінню Своєї руки вкриваю тебе, – Я Той, що розпростер небеса і встановив землю, сказав Сіонові: Ти – Мій народ!
Чаша Божого гніву
17 Пробудись і підіймися, повстань, Єрусалиме, – ти, котрий з Господньої руки випив чашу Його гніву – вихилив сповна запаморочливий напій, випорожнивши до дна гіркий келих.
18 Адже з усіх народжених тобою дітей не було на кого покластись, – з усіх, кого ти виховав і зростив, нікому було взяти тебе за руку, і попровадити.
19 Так, подвійне лихо спіткало тебе, – хто тобі поспівчуває? Спустошення і розруха, голод і меч, – хто тебе потішить?
20 Твої знесилені діти лежали на кожному розі вулиць, як олені в тенетах, – вони зазнали Господнього гніву – докору твого Бога.
21 Тому-то послухай, нещасний і сп’янілий, хоч не від вина!
22 Так говорить твій Владика, Господь і твій Бог, Котрий вступається за Свій народ: Ось Я забираю з твоєї руки чашу запаморочливого напою, – й тобі вже не доведеться пити з чаші Мого гніву.
23 Я вкладу її (чашу гніву ) в руки твоїх гнобителів, котрі казали тобі: Лягай на землю, аби ми по тобі пройшлися, – ти підставляв свою спину на рівні з землею, робив її (спину ) вулицею для перехожих.