1 В те дни, когда не было царя у Израиля, жил один левит на склоне горы Ефремовой. Он взял себе наложницу из Вифлеема Иудейского. 2 Наложница его поссорилась с ним и ушла от него в дом отца своего в Вифлеем Иудейский и была там четыре месяца. 3 Муж ее встал и пошел за нею, чтобы поговорить к сердцу ее и возвратить ее к себе. С ним был слуга его и пара ослов. Она ввела его в дом отца своего. 4 Отец этой молодой женщины, увидев его, с радостью встретил его, и удержал его тесть его, отец молодой женщины. И пробыл он у него три дня; они ели и пили и ночевали там. 5 В четвертый день встали они рано, и он встал, чтоб идти. И сказал отец молодой женщины зятю своему: подкрепи сердце твое куском хлеба, и потом пойдете. 6 Они остались, и оба вместе ели и пили. И сказал отец молодой женщины человеку тому: останься еще на ночь, и пусть повеселится сердце твое. 7 Человек тот встал было, чтоб идти, но тесть его упросил его, и он опять ночевал там. 8 На пятый день встал он поутру, чтоб идти. И сказал отец молодой женщины той: подкрепи сердце твое [хлебом], и помедлите, доколе преклонится день. И ели оба они [и пили]. 9 И встал тот человек, чтоб идти, сам он, наложница его и слуга его. И сказал ему тесть его, отец молодой женщины: вот, день преклонился к вечеру, ночуйте, пожалуйте; вот, дню скоро конец, ночуй здесь, пусть повеселится сердце твое; завтра пораньше встанете в путь ваш, и пойдешь в дом твой. 10 Но муж не согласился ночевать, встал и пошел; и пришел к Иевусу, что ныне Иерусалим; с ним пара навьюченных ослов и наложница его с ним. 11 Когда они были близ Иевуса, день уже очень преклонился. И сказал слуга господину своему: зайдем в этот город Иевусеев и ночуем в нем. 12 Господин его сказал ему: нет, не пойдем в город иноплеменников, которые не из сынов Израилевых, но дойдем до Гивы. 13 И сказал слуге своему: дойдем до одного из сих мест и ночуем в Гиве, или в Раме. 14 И пошли, и шли, и закатилось солнце подле Гивы Вениаминовой. 15 И повернули они туда, чтобы пойти ночевать в Гиве. И пришел он и сел на улице в городе; но никто не приглашал их в дом для ночлега. 16 И вот, идет один старик с работы своей с поля вечером; он родом был с горы Ефремовой и жил в Гиве. Жители же места сего были сыны Вениаминовы. 17 Он, подняв глаза свои, увидел прохожего на улице городской. И сказал старик: куда идешь? и откуда ты пришел? 18 Он сказал ему: мы идем из Вифлеема Иудейского к горе Ефремовой, откуда я; я ходил в Вифлеем Иудейский, а теперь иду к дому Господа; и никто не приглашает меня в дом; 19 у нас есть и солома и корм для ослов наших; также хлеб и вино для меня и для рабы твоей и для сего слуги есть у рабов твоих; ни в чем нет недостатка. 20 Старик сказал ему: будь спокоен: весь недостаток твой на мне, только не ночуй на улице. 21 И ввел его в дом свой и дал корму ослам [его], а сами они омыли ноги свои и ели и пили. 22 Тогда как они развеселили сердца свои, вот, жители города, люди развратные, окружили дом, стучались в двери и говорили старику, хозяину дома: выведи человека, вошедшего в дом твой, мы познаем его. 23 Хозяин дома вышел к ним и сказал им: нет, братья мои, не делайте зла, когда человек сей вошел в дом мой, не делайте этого безумия; 24 вот у меня дочь девица, и у него наложница, выведу я их, смирите их и делайте с ними, что вам угодно; а с человеком сим не делайте этого безумия. 25 Но они не хотели слушать его. Тогда муж взял свою наложницу и вывел к ним на улицу. Они познали ее, и ругались над нею всю ночь до утра. И отпустили ее при появлении зари. 26 И пришла женщина пред появлением зари, и упала у дверей дома того человека, у которого был господин ее, и лежала до света. 27 Господин ее встал поутру, отворил двери дома и вышел, чтоб идти в путь свой: и вот, наложница его лежит у дверей дома, и руки ее на пороге. 28 Он сказал ей: вставай, пойдем. Но ответа не было, [потому что она умерла]. Он положил ее на осла, встал и пошел в свое место. 29 Придя в дом свой, взял нож и, взяв наложницу свою, разрезал ее по членам ее на двенадцать частей и послал во все пределы Израилевы. 30 Всякий, видевший это, говорил: не бывало и не видано было подобного сему от дня исшествия сынов Израилевых из земли Египетской до сего дня. [Посланным же от себя людям он дал приказание и сказал: так говорите всему Израилю: бывало ли когда подобное сему?] Обратите внимание на это, посоветуйтесь и скажите.
Левіт та його наложниця
1 Подальші події відбувались у той час, коли ще не було в Ізраїлі царя. На краю Єфремового нагір’я жив один чоловік, левіт, котрий взяв собі, наложницею, жінку з Юдейського Вифлеєма.
2 Ця наложниця перестала його кохати і, залишивши його, повернулась у дім свого батька, до Вифлеєма Юдейського. Там вона перебувала впродовж чотирьох місяців.
3 Але її чоловік зібрався і, взявши з собою слугу та пару ослів, пішов за нею, аби знову прихилити її серце до себе і повернути назад. Коли вона ввела його у дім свого батька, то батько молодиці, побачивши його, з радістю пішов йому назустріч.
4 Його тесть, батько молодиці, умовив його затриматись, і той левіт провів з ним три дні; вони їли, пили та ночували в нього.
5 Так сталося, що коли на четвертий день вони вранці встали, і левіт піднявся, аби вирушити, то батько молодиці сказав своєму зятю: Спочатку підкріпись шматком хліба, а тоді вже підете.
6 Тож вони посідали й обидва разом їли та пили. Батько молодиці сказав чоловікові: Залишись ще на ніч, і нехай натішиться твоє серце.
7 Проте той чоловік піднявся, щоб іти, але його тесть наполягав, аби залишився, тому він заночував знову.
8 Рано-вранці п’ятого дня він (левіт ) встав, щоб вирушити, але батько молодиці знову сказав: Підкріпися хлібом! Так вони зволікали, аж поки день не почав схилятися на вечір. Вони знову сіли їсти.
9 Нарешті левіт разом зі своєю наложницею і своїм слугою зібрались у дорогу, тоді як його тесть, батько молодиці, знову вмовляв його: Ось день вже схиляється до вечора, залишайся ще на одну ніч. Як бачиш , день закінчується, переночуй тут, ще порадіємо разом, а тоді якомога раніше завтра встанете й вирушите у вашу подорож до вашого дому.
10 Але левіт вже не захотів ночувати, – він піднявся й пішов. Рухаючись, незабаром він опинився неподалік Євуса, тобто Єрусалима. З ним була його наложниця та пара навантажених ослів.
11 І коли вони вже були біля Євуса, то день майже скінчився, тому слуга сказав своєму господареві: Ходімо, завітаємо до міста євусейців і переночуємо в ньому.
12 Але його господар йому відповів: Не будемо повертати до міста чужинців, які не є Ізраїльтянами, а підемо до Гіви.
13 Далі він сказав до свого слуги: Спробуємо дійти до якогось з найближчих міст, – заночуємо в Гіві або в Рамі.
14 Тож вони пішли далі, й коли сонце вже заходило, вони були неподалік Гіви Веніямінової.
15 Вони повернули, аби ввійти й заночувати в Гіві. Прибувши туди, вони зупинились на площі міста, оскільки не знайшлось людини, яка би їх прийняла в свій дім на ночівлю.
16 Але пізно ввечері якраз повертався зі своєї праці на полі похилого віку чоловік. Хоч цей муж походив з Єфремового нагір’я, проте мешкав він у Гіві, де місцевими мешканцями були веніямінці.
17 Піднявши свої очі, чоловік побачив на площі міста подорожніх, і цей похилого віку чоловік запитав: Звідкіля мандруєте і куди направляєтесь?
18 Левіт відповів йому: Ми подорожуємо з Вифлеєма Юдейського а йдемо на край Єфремового нагір’я. Адже я сам звідти, а ходив до Вифлеєма Юдейського, тепер же повертаюсь до Господнього Дому , але жодна людина не запросила мене на нічліг.
19 хоч у нас, твоїх слуг , є солома і корм для ослів; маю також хліб і вино для себе, як і для твоєї слугині, та для свого слуги, що з твоїми слугами, – ми не потребуємо нічого.
20 Але цей літній чоловік сказав: Мир тобі! У мене є все, в чому будете мати потребу, лише не ночуйте на площі!
21 Він привів його до свого дому, й нагодував ослів; помивши свої ноги, вони їли та пили.
22 Але щойно вони насолодились гостинністю, як декотрі мешканці міста, чоловіки-негідники, оточили дім й почали грюкати у двері, обзиваючи сивочолого чоловіка, господаря дому, й вимагаючи: Виведи чоловіка, котрий перебуває у твоєму домі, аби ми могли з ним злягтися!
23 Та цей чоловік, господар дому, вийшовши до них сказав їм: Ні, мої брати, не робіть такого злочину! Адже цей чоловік зайшов (є гостем ) у мій дім, – не чиніть з ним такої гидоти.
24 Ось моя дочка-дівиця, а також його наложниця, – я виведу їх, тож чиніть над ними наругу, як захочеться, лише з цим чоловіком не робіть такого безумства!
25 Але ці люди не хотіли й слухати його. Тоді левіт вхопив свою наложницю і вивів її до них у двір; вони ж ґвалтували її та глумилися над нею цілу ніч до самого ранку. Відпустили її, лише на світанку.
26 Удосвіта прийшла та жінка до господи чоловіка, де був її господар, впала під дверима й лежала , поки не розвиднілося.
27 Вранці її господар встав, відкрив двері дому й вийшов, аби продовжити свою подорож, – і от жінка, його наложниця, лежить під дверима дому з простягнутими до порогу руками…
28 Він сказав до неї: Вставай, підемо! Але жодної відповіді не почув. Левіт поклав її мертве тіло на осла, й вирушив до своєї місцевості.
29 Дійшовши до свого дому, він вхопив ножа, взяв свою наложницю й розчленував її по суглобах на дванадцять частин, та розіслав їх у всі околиці Ізраїлю.
30 Отже, кожен, хто це бачив, говорив: Чогось подібного досі в Ізраїлі ще не бачили з того часу, як Ізраїльські нащадки вийшли з єгипетського краю, й до цього дня! Тому подумайте, порадьтеся і скажіть, що маємо робити.