1 И вышли все сыны Израилевы, и собралось все общество, как один человек, от Дана до Вирсавии, и земля Галаадская пред Господа в Массифу. 2 И собрались [пред Господа] начальники всего народа, все колена Израилевы, в собрание народа Божия, четыреста тысяч пеших, обнажающих меч. 3 И сыны Вениаминовы услышали, что сыны Израилевы пришли в Массифу. И сказали сыны Израилевы: скажите, как происходило это зло? 4 Левит, муж оной убитой женщины, отвечал и сказал: я с наложницею моею пришел ночевать в Гиву Вениаминову; 5 и восстали на меня жители Гивы и окружили из-за меня дом ночью; меня намеревались убить, и наложницу мою замучили, [надругавшись над нею,] так что она умерла; 6 я взял наложницу мою, разрезал ее и послал ее во все области владения Израилева, ибо они сделали беззаконное и срамное дело в Израиле; 7 вот все вы, сыны Израилевы, рассмотрите это дело и решите здесь. 8 И восстал весь народ, как один человек, и сказал: не пойдем никто в шатер свой и не возвратимся никто в дом свой; 9 и вот что мы сделаем ныне с Гивою: [пойдем] на нее по жребию; 10 и возьмем по десяти человек из ста от всех колен Израилевых, по сто от тысячи и по тысяче от тьмы, чтоб они принесли съестных припасов для народа, который пойдет против Гивы Вениаминовой, наказать ее за срамное дело, которое она сделала в Израиле. 11 И собрались все Израильтяне против города единодушно, как один человек. 12 И послали колена Израилевы во все колено Вениаминово сказать: какое это гнусное дело сделано у вас! 13 Выдайте развращенных оных людей, которые в Гиве; мы умертвим их и искореним зло из Израиля. Но сыны Вениаминовы не хотели послушать голоса братьев своих, сынов Израилевых; 14 а собрались сыны Вениаминовы из городов в Гиву, чтобы пойти войною против сынов Израилевых. 15 И насчиталось в тот день сынов Вениаминовых, собравшихся из городов, двадцать шесть тысяч человек, обнажающих меч; кроме того, из жителей Гивы насчитано семьсот отборных; 16 из всего народа сего было семьсот человек отборных, которые были левши, и все сии, бросая из пращей камни в волос, не бросали мимо. 17 Израильтян же, кроме сынов Вениаминовых, насчиталось четыреста тысяч человек, обнажающих меч; все они были способны к войне. 18 И встали и пошли в дом Божий, и вопрошали Бога и сказали сыны Израилевы: кто из нас прежде пойдет на войну с сынами Вениамина? И сказал Господь: Иуда [пойдет] впереди. 19 И встали сыны Израилевы поутру и расположились станом подле Гивы; 20 и выступили Израильтяне на войну против Вениамина, и стали сыны Израилевы в боевой порядок близ Гивы. 21 И вышли сыны Вениаминовы из Гивы и положили в тот день двадцать две тысячи Израильтян на землю. 22 Но народ Израильский ободрился, и опять стали в боевой порядок на том месте, где стояли в прежний день. 23 И пошли сыны Израилевы, и плакали пред Господом до вечера, и вопрошали Господа: вступать ли мне еще в сражение с сынами Вениамина, брата моего? Господь сказал: идите против него. 24 И подступили сыны Израилевы к сынам Вениамина во второй день. 25 Вениамин вышел против них из Гивы во второй день, и еще положили на землю из сынов Израилевых восемнадцать тысяч человек, обнажающих меч.
26 Тогда все сыны Израилевы и весь народ пошли и пришли в дом Божий и, сидя там, плакали пред Господом, и постились в тот день до вечера, и вознесли всесожжения и мирные жертвы пред Господом. 27 И вопрошали сыны Израилевы Господа [в то время ковчег завета Божия находился там, 28 и Финеес, сын Елеазара, сына Ааронова, предстоял пред ним]: выходить ли мне еще на сражение с сынами Вениамина, брата моего, или нет? Господь сказал: идите; Я завтра предам его в руки ваши.
29 И поставил Израиль засаду вокруг Гивы. 30 И пошли сыны Израилевы на сынов Вениамина в третий день и стали в боевой порядок пред Гивою, как прежде. 31 Сыны Вениаминовы выступили против народа и отдалились от города, и начали, как прежде, убивать из народа на дорогах, из которых одна идет к Вефилю, а другая к Гиве полем, и убили до тридцати человек из Израильтян. 32 И сказали сыны Вениаминовы: они падают пред нами, как и прежде. А сыны Израилевы сказали: побежим от них и отвлечем их от города на дороги. [И сделали так.] 33 И все Израильтяне встали с своего места и выстроились в Ваал-Фамаре. И засада Израилева устремилась из своего места, с западной стороны Гивы. 34 И пришли пред Гиву десять тысяч человек отборных из всего Израиля, и началось жестокое сражение; но сыны Вениамина не знали, что предстоит им беда. 35 И поразил Господь Вениамина пред Израильтянами, и положили в тот день Израильтяне из сынов Вениамина двадцать пять тысяч сто человек, обнажавших меч. 36 Когда сыны Вениамина увидели, что они поражены, тогда Израильтяне уступили место сынам Вениамина, ибо надеялись на засаду, которую они поставили близ Гивы. 37 Засада же поспешила и устремилась к Гиве, и вступила и поразила весь город мечом. 38 Израильтяне поставили с засадою условленным знаком к нападению поднимающийся дым из города. 39 Итак, когда Израильтяне отступили с места сражения, и Вениамин начал поражать и поверг Израильтян до тридцати человек и говорил: «опять падают они пред нами, как и в прежние сражения»; 40 тогда начал подниматься из города дым столбом. Вениамин оглянулся назад, и вот, дым от всего города восходит к небу. 41 Израильтяне воротились, а Вениамин оробел, ибо увидел, что постигла его беда. 42 И побежали они от Израильтян по дороге к пустыне; но сеча преследовала их, и выходившие из городов побивали их там; 43 окружили Вениамина, и преследовали его до Менухи и поражали до самой восточной стороны Гивы. 44 И пало из сынов Вениамина восемнадцать тысяч человек, людей сильных. 45 [Оставшиеся] оборотились и побежали к пустыне, к скале Риммону, и побили еще [Израильтяне] на дорогах пять тысяч человек; и гнались за ними до Гидома и еще убили из них две тысячи человек. 46 Всех же сынов Вениаминовых, павших в тот день, было двадцать пять тысяч человек, обнажавших меч, и все они были мужи сильные. 47 И обратились [оставшиеся] и убежали в пустыню, к скале Риммону, шестьсот человек, и оставались там в каменной горе Риммоне четыре месяца. 48 Израильтяне же опять пошли к сынам Вениаминовым и поразили их мечом, и людей в городе, и скот, и все, что ни встречалось [во всех городах], и все находившиеся на пути города сожгли огнем.
Ізраїль воює проти веніямінців
1 І обурився весь Ізраїль; зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана й до Вірсавії, а також весь Гілеадський край до Господа, в Міцпу.
2 Прийшли начальники всього народу; від усіх Ізраїльських племен зібрався Божий народ – чотириста тисяч воїнів-піхотинців, озброєних мечами.
3 Веніямінці також дізнались, що Ізраїльтяни зібрались у Міцпі. Отже, Ізраїльтяни сказали: Нехай хтось розкаже, як міг статись такий ганебний злочин?
4 Тоді левіт, чоловік замученої жінки, сказав: Я з моєю наложницею зайшов у Гіву Веніямінову переночувати.
5 Але проти мене повстали мешканці Гіви й уночі оточили довкола дім, де я ночував, з метою вбити мене. Над моєю наложницею вони чинили наругу, доки вона не померла.
6 Тому я взяв тіло моєї наложниці, порізав його на частини, й розіслав у всі околиці Ізраїльського володіння, адже вони вчинили в Ізраїлі ганебний і огидний злочин.
7 Тепер же всі ви, Ізраїльтяни, розсудіть і порадьте, що маємо далі робити.
8 І повстав увесь народ, як один чоловік, заявивши: Жоден з нас не піде до свого намету, і ніхто не повернеться до свого дому!
9 Щодо Гіви, то вчинимо ось що: Виступимо проти неї жеребкуванням!
10 Визначимо десять мужів із сотні – з усіх Ізраїлевих племен, сто – з тисячі й тисячу – з десяти тисяч, котрі постачали би харчі для військових людей, що вирушать на Гіву Веніямінову, аби учинити відповідно з тим огидним злочином, який вона (Гіва ) скоїла в Ізраїлі!
11 Отже, воїни Ізраїлевих племен, – всі, як один, – зібрались навпроти того міста.
12 Після цього Ізраїльські племена розіслали спеціальних людей до всіх родин племені Веніяміна зі словами: Що це за мерзенний злочин стався серед вас?
13 Тому негайно видайте тих негідних чоловіків-злочинців із Гіви, – ми їх стратимо й таким чином викоренимо зло в Ізраїлі! Але веніямінці не захотіли прислухатись до поради своїх братів-ізраїльтян,
14 а всупереч їм веніямінці зібралися з усіх своїх міст у Гіву, аби воювати з іншими Ізраїльтянами.
15 Того ж дня веніямінці нарахували з усіх своїх міст двадцять шість тисяч чоловіків, озброєних мечами, крім мешканців Гіви, серед яких було нараховано ще сімсот добірних чоловіків-воїнів.
16 З усього цього війська виявилось сімсот добірних мужів, які були лівшами, проте кожен з них влучав камінцем, випущеним з пращі , у волосину, й не хибив.
17 Що ж до Ізраїльтян, то їх, окрім веніямінців, налічувалось чотириста тисяч, озброєних мечами мужів. Усі вони були досвідченими військовими людьми.
18 Ізраїльтяни відправились у Бетель, аби запитати Бога. Вони говорили: Хто з нас мав би виступити першим аби воювати з веніямінцями? І Господь відповів: Юда піде вперед!
19 Тож уранці Ізраїльтяни вирушили й отаборились навпроти Гіви.
20 Отже, Ізраїльські мужі оголосили війну веніямінцям, і вишикувались бойовими лавами неподалік Гіви.
21 Проте воїни племені Веніяміна, вийшовши з Гіви, напали на них і поклали того дня на землю вбитими двадцять дві тисячі Ізраїльтян.
22 Але народ, – Ізраїльські воїни, – зібравшись із силами, знову вишикувались для битви на тому ж місці, де стояли першого дня.
23 Адже після поразки , коли до самого вечора Ізраїльтяни плакали перед Господом, звертаючись до Господа з питанням: Чи варто далі продовжувати битву з поколінням Веніяміна, – нашими братами? – то Господь відповів: Виступайте проти них!
24 Тож Ізраїльтяни вишикувались проти веніямінців і другого дня.
25 Але веніямінці, виступивши проти них з Гіви на другий день, знову поклали вбитими на землю ще вісімнадцять тисяч озброєних мечами Ізраїльських воїнів.
26 Тоді всі Ізраїльтяни, разом з усім військом, пішли в Бетель і там, перебуваючи перед Господом, вони плакали й постили того дня до самого вечора. Після того вони принесли перед Господом всепалення і мирні жертви.
27 Оскільки в той час там знаходився Ковчег Божого Заповіту, то Ізраїльтяни саме там і шукали поради в Господа.
28 Пінхас, син Елеазара, внук Аарона, в той час звершував перед ним (Ковчегом ) служіння, запитуючи: Чи йти нам знову в бій з нашими братами веніямінцями, чи припинити війну? І Господь відповів: Йдіть, адже завтра Я віддам їх у ваші руки!
29 Тоді Ізраїльтяни влаштували довкола Гіви засідку.
30 На третій день знову виступили Ізраїльтяни проти веніямінців, – вишикувались до бою проти Гіви, як і в попередні рази.
31 Коли ж веніямінці кинулись проти війська Ізраїльтян , віддаляючись від міста, й почали знову вбивати Ізраїльських мужів, як і в попередні рази, на роздоріжжі двох доріг, з яких одна провадила в Бетель, а друга – до Гіви та її околиць і вже вбили близько тридцяти мужів з-поміж Ізраїльтян,
32 то веніямінці почали кричати: Вони падають перед нами, як і раніше! Ізраїльтяни ж говорили: Втікаймо, аби відтягнути їх з міста на дороги!
33 Таким чином всі передові Ізраїльські загони війська піднялись зі своїх позицій і вишикувались до бою в Баал-Тамарі, а в той час Ізраїльська засідка піднялась з місця свого перебування західніше від Гіви , –
34 десять тисяч добірних воїнів з усього Ізраїлю, – й кинулась з боєм на Гіву. Зав’язалась тяжка й запекла битва, хоч веніямінці ще не усвідомлювали, яке лихо на них чекає.
35 Того дня Господь завдав поразки веніямінцям від Ізраїлю, так що Ізраїльтяни знищили двадцять п’ять тисяч сто веніямінців, – мужів всіх, озброєних мечами.
36 Лише тоді веніямінці зрозуміли, що вони розгромлені, адже Ізраїльські воїни відступили перед веніямінцями, оскільки вони розраховували на засідку, яка була влаштована неподалік Гіви.
37 Воїни, що були в засідці піднялись, несподівано увірвались у Гіву й знищили мечем усіх мешканців міста.
38 Між основним Ізраїльським військом і загоном воїнів, що були в засідці, існувала домовленість: коли над містом з’явиться ознака, – великий дим, –
39 то військо Ізраїльтян повернеться і вступить у битву знову. І от, коли веніямінці почали знову вбивати Ізраїльських воїнів, і вже полягло близько тридцяти чоловік, а вони почали говорити: І цього разу Ізраїльтяни падають перед нами, як і під час попередньої битви, –
40 над містом почав здійматись вгору стовп диму. Озирнувшись назад, веніямінці побачили, що дим від палаючого міста підноситься до самих небес.
41 Тоді Ізраїльське військо обернулось й пішло в наступ , а перелякані воїни Веніяміна усвідомили, що їх чекає лихо цілковитої поразки .
42 Втікаючи від Ізраїльських воїнів, вони повернули на дорогу в пустелю, але й там їх наздоганяли переслідувачі. Втікачів знищували також і ті, що виходили з міста.
43 Вони з усіх боків оточили веніямінців, наздоганяли та знищували до самої Менухи, що на схід від Гіви.
44 Тож полягло тоді веніямінців вісімнадцять тисяч чоловік, з яких усі були відважними воїнами.
45 Уцілілі повернули вбік й утікали в пустелю до скелі Ріммона, але по дорозі таких виловлювали, й ще загинуло п’ять тисяч чоловік. Переслідуючи їх далі аж до Ґідеома, знищили з них знову дві тисячі чоловік.
46 Усіх полеглих у той день веніямінців було двадцять п’ять тисяч озброєних мечами чоловіків, – могутніх і відважних воїнів.
47 І все ж шістсот чоловіків, які повернули в пустелю, в напрямку скелі Ріммона, втікли й перебували в ущелинах скелі Ріммона чотири місяці.
48 Що ж до Ізраїльських воїнів, то вони, повернувшись від переслідування до веніямінців, знищили всіх мешканців міста мечем, і навіть худобу, – всіх поголовно, хто ще залишався. А всі міста, що зустрічали по дорозі, спалили вогнем.