1 Вот те народы, которых оставил Господь, чтобы искушать ими Израильтян, всех, которые не знали о всех войнах Ханаанских, — 2 для того только, чтобы знали и учились войне последующие роды сынов Израилевых, которые прежде не знали ее: 3 пять владельцев Филистимских, все Хананеи, Сидоняне и Евеи, живущие на горе Ливане, от горы Ваал-Ермона до входа в Емаф. 4 Они были оставлены , чтобы искушать ими Израильтян и узнать, повинуются ли они заповедям Господним, которые Он заповедал отцам их чрез Моисея. 5 И жили сыны Израилевы среди Хананеев, Хеттеев, Аморреев, Ферезеев, Евеев, [Гергесеев] и Иевусеев, 6 и брали дочерей их себе в жены, и своих дочерей отдавали за сыновей их, и служили богам их. 7 И сделали сыны Израилевы злое пред очами Господа, и забыли Господа Бога своего, и служили Ваалам и Астартам. 8 И воспылал гнев Господень на Израиля, и предал их в руки Хусарсафема, царя Месопотамского, и служили сыны Израилевы Хусарсафему восемь лет. 9 Тогда возопили сыны Израилевы к Господу, и воздвигнул Господь спасителя сынам Израилевым, который спас их, Гофониила, сына Кеназа, младшего брата Халевова. 10 На нем был Дух Господень, и был он судьею Израиля. Он вышел на войну [против Хусарсафема], и предал Господь в руки его Хусарсафема, царя Месопотамского, и преодолела рука его Хусарсафема. 11 И покоилась земля сорок лет. И умер Гофониил, сын Кеназа.
12 Сыны Израилевы опять стали делать злое пред очами Господа, и укрепил Господь Еглона, царя Моавитского, против Израильтян, за то, что они делали злое пред очами Господа. 13 Он собрал к себе [всех] Аммонитян и Амаликитян, и пошел и поразил Израиля, и овладели они городом Пальм. 14 И служили сыны Израилевы Еглону, царю Моавитскому, восемнадцать лет. 15 Тогда возопили сыны Израилевы к Господу, и Господь воздвигнул им спасителя Аода, сына Геры, сына Иеминиева, который был левша. И послали сыны Израилевы с ним дары Еглону, царю Моавитскому. 16 Аод сделал себе меч с двумя остриями, длиною в локоть, и припоясал его под плащом своим к правому бедру, 17 [и пришел,] и поднес дары Еглону, царю Моавитскому; Еглон же был человек очень тучный. 18 Когда поднес Аод все дары и проводил людей, принесших дары, 19 то сам возвратился от истуканов, которые в Галгале, и сказал: у меня есть тайное слово до тебя, царь. Он сказал: тише! И вышли от него все стоявшие при нем. 20 Аод вошел к нему: он сидел в прохладной горнице, которая была у него отдельно. И сказал Аод: у меня есть до тебя [царь,] слово Божие. [Еглон] встал со стула [пред ним]. 21 [Когда он встал,] Аод простер левую руку свою и взял меч с правого бедра своего и вонзил его в чрево его, 22 так что вошла за острием и рукоять, и тук закрыл острие, ибо Аод не вынул меча из чрева его, и он прошел в задние части. 23 И вышел Аод в преддверие, и затворил за собою двери горницы, и замкнул. 24 Когда он вышел, рабы Еглона пришли и видят, вот, двери горницы замкнуты, и говорят: верно, он для нужды в прохладной комнате. 25 Ждали довольно долго, но видя, что никто не отпирает дверей горницы, взяли ключ и отперли, и вот, господин их лежит на земле мертвый. 26 Пока они недоумевали, Аод между тем ушел, [и никто о нем не думал,] прошел мимо истуканов и спасся в Сеираф. 27 Придя же [в землю Израилеву, Аод] вострубил трубою на горе Ефремовой, и сошли с ним сыны Израилевы с горы, и он шел впереди их. 28 И сказал им: идите за мною, ибо предал Господь [Бог] врагов ваших Моавитян в руки ваши. И пошли за ним, и перехватили переправу через Иордан к Моаву, и не давали никому переходить. 29 И побили в то время Моавитян около десяти тысяч человек, всё здоровых и сильных, и никто не убежал. 30 Так смирились в тот день Моавитяне пред Израилем, и покоилась земля восемьдесят лет. [И был Аод судьею их до самой смерти.] 31 После него был Самегар, сын Анафов, который шестьсот человек Филистимлян побил воловьим рожном; и он также спас Израиля.
Залишені Богом народи для випробування Ізраїля
1 А оце ті народи, які залишив Господь в ханаанському краю, аби через них випробувати Ізраїль, – усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані,
2 і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було.
3 Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть у нагірному Лівані, – від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат.
4 Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись Господніх Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея.
5 Тому Ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців.
6 Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
Суддя Отніїл
7 Таким чином Ізраїльтяни творили злочин перед Господом, – забувши про Господа, свого Бога, вони служили Ваалам і Астартам.
8 Тоді запалав Господній гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, месопотамського царя Арам-Нагараїма . Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років.
9 Коли ж Ізраїльтяни заголосили до Господа про допомогу , Господь підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, – Отніїла, сина Кеназа, – молодшого брата Халева.
10 На ньому був Господній Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й Господь віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл ) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом.
11 Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
Суддя Егуд
12 і діти Ізраїля продовжували робити зло перед Господом. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед Господом, то Господь дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем.
13 Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон ).
14 Після цього Ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15 Тоді Ізраїльтяни знову заголосили до Господа про допомогу , й Господь дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, – чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша ). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону.
16 Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем з правого боку.
17 Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною.
18 Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину,
19 а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону : Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо ! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього.
20 Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього особисто. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. У відповідь той підвівся зі свого трону.
21 Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був з правого боку, і встромив йому в живіт,
22 так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця.
23 Тоді Егуд вийшов до передпокою, закривши за собою двері горішньої світлиці, й замкнув їх.
24 Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої кімнати замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби.
25 Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому цар так довго не відкриває дверей горішньої кімнати. Тоді вони взяли ключ і відчинили, – аж ось їхній володар лежить на землі мертвий!
26 За той час , поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі .
27 Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд , затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі цілого Ізраїльського війська.
28 Він (Егуд ) видав клич: Поспішайте за мною, адже Господь видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити.
29 За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, – усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік.
30 Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
Суддя Шамрар
31 Після нього (Егуда ) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.