1 Так говорит Господь: вот, Я подниму на Вавилон и на живущих среди него противников Моих. 2 И пошлю на Вавилон веятелей, и развеют его, и опустошат землю его; ибо в день бедствия нападут на него со всех сторон. 3 Пусть стрелец напрягает лук против напрягающего лук и на величающегося бронею своею; и не щадите юношей его, истребите все войско его. 4 Пораженные пусть падут на земле Халдейской, и пронзенные — на дорогах ее. 5 Ибо не овдовел Израиль и Иуда от Бога своего, Господа Саваофа; хотя земля их полна грехами пред Святым Израилевым. 6 Бегите из среды Вавилона и спасайте каждый душу свою, чтобы не погибнуть от беззакония его, ибо это время отмщения у Господа, Он воздает ему воздаяние. 7 Вавилон был золотою чашею в руке Господа, опьянявшею всю землю; народы пили из нее вино и безумствовали. 8 Внезапно пал Вавилон и разбился; рыдайте о нем, возьмите бальзама для раны его: может быть, он исцелеет. 9 Врачевали мы Вавилон, но не исцелился; оставьте его, и пойдем каждый в свою землю, потому что приговор о нем достиг до небес и поднялся до облаков. 10 Господь вывел на свет правду нашу; пойдем и возвестим на Сионе дело Господа Бога нашего. 11 Острите стрелы, наполняйте колчаны; Господь возбудил дух царей Мидийских, потому что у Него есть намерение против Вавилона, чтобы истребить его, ибо это есть отмщение Господа, отмщение за храм Его. 12 Против стен Вавилона поднимите знамя, усильте надзор, расставьте сторожей, приготовьте засады, ибо, как Господь помыслил, так и сделает, что изрек на жителей Вавилона. 13 О, ты, живущий при водах великих, изобилующий сокровищами! пришел конец твой, мера жадности твоей. 14 Господь Саваоф поклялся Самим Собою: истинно говорю, что наполню тебя людьми, как саранчою, и поднимут крик против тебя. 15 Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростер небеса. 16 По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краев земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих. 17 Безумствует всякий человек в своем знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом своим, ибо истукан его есть ложь, и нет в нем духа. 18 Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут. 19 Не такова, как их, доля Иакова, ибо Бог его есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его, имя Его — Господь Саваоф. 20 Ты у Меня — молот, оружие воинское; тобою Я поражал народы и тобою разорял царства; 21 тобою поражал коня и всадника его и тобою поражал колесницу и возницу ее; 22 тобою поражал мужа и жену, тобою поражал и старого и молодого, тобою поражал и юношу и девицу; 23 и тобою поражал пастуха и стадо его, тобою поражал земледельца и рабочий скот его, тобою поражал и областеначальников и градоправителей. 24 И воздам Вавилону и всем жителям Халдеи за все то зло, какое они делали на Сионе в глазах ваших, говорит Господь. 25 Вот, Я — на тебя, гора губительная, говорит Господь, разоряющая всю землю, и простру на тебя руку Мою, и низрину тебя со скал, и сделаю тебя горою обгорелою. 26 И не возьмут из тебя камня для углов и камня для основания, но вечно будешь запустением, говорит Господь. 27 Поднимите знамя на земле, трубите трубою среди народов, вооружите против него народы, созовите на него царства Араратские, Минийские и Аскеназские, поставьте вождя против него, наведите коней, как страшную саранчу. 28 Вооружите против него народы, царей Мидии, областеначальников ее и всех градоправителей ее, и всю землю, подвластную ей. 29 Трясется земля и трепещет, ибо исполняются над Вавилоном намерения Господа сделать землю Вавилонскую пустынею, без жителей. 30 Перестали сражаться сильные Вавилонские, сидят в укреплениях своих; истощилась сила их, сделались как женщины, жилища их сожжены, затворы их сокрушены. 31 Гонец бежит навстречу гонцу, и вестник навстречу вестнику, чтобы возвестить царю Вавилонскому, что город его взят со всех концов, 32 и броды захвачены, и ограды сожжены огнем, и воины поражены страхом. 33 Ибо так говорит Господь Саваоф, Бог Израилев: дочь Вавилона подобна гумну во время молотьбы на нем; еще немного, и наступит время жатвы ее. 34 Пожирал меня и грыз меня Навуходоносор, царь Вавилонский; сделал меня пустым сосудом; поглощал меня, как дракон; наполнял чрево свое сластями моими, извергал меня. 35 Обида моя и плоть моя — на Вавилоне, скажет обитательница Сиона, и кровь моя — на жителях Халдеи, скажет Иерусалим. 36 Посему так говорит Господь: вот, Я вступлюсь в твое дело и отмщу за тебя, и осушу море его, и иссушу каналы его. 37 И Вавилон будет грудою развалин, жилищем шакалов, ужасом и посмеянием, без жителей. 38 Как львы зарыкают все они, и заревут как щенки львиные. 39 Во время разгорячения их сделаю им пир и упою их, чтобы они повеселились и заснули вечным сном, и не пробуждались, говорит Господь. 40 Сведу их как ягнят на заклание, как овнов с козлами. 41 Как взят Сесах, и завоевана слава всей земли! Как сделался Вавилон ужасом между народами! 42 Устремилось на Вавилон море; он покрыт множеством волн его. 43 Города его сделались пустыми, землею сухою, степью, землею, где не живет ни один человек и где не проходит сын человеческий. 44 И посещу Вила в Вавилоне, и исторгну из уст его проглоченное им, и народы не будут более стекаться к нему, даже и стены Вавилонские падут. 45 Выходи из среды его, народ Мой, и спасайте каждый душу свою от пламенного гнева Господа. 46 Да не ослабевает сердце ваше, и не бойтесь слуха, который будет слышен на земле; слух придет в один год и потом в другой год, и на земле будет насилие, властелин восстанет на властелина. 47 Посему вот, приходят дни, когда Я посещу идолов Вавилона, и вся земля его будет посрамлена, и все пораженные его падут среди него. 48 И восторжествуют над Вавилоном небо и земля и всё, что на них; ибо от севера придут к нему опустошители, говорит Господь. 49 Как Вавилон повергал пораженных Израильтян, так в Вавилоне будут повержены пораженные всей страны. 50 Спасшиеся от меча, уходите, не останавливайтесь, вспомните издали о Господе, и да взойдет Иерусалим на сердце ваше. 51 Стыдно нам было, когда мы слышали ругательство: бесчестие покрывало лица наши, когда чужеземцы пришли во святилище дома Господня. 52 За то вот, приходят дни, говорит Господь, когда Я посещу истуканов его, и по всей земле его будут стонать раненые. 53 Хотя бы Вавилон возвысился до небес, и хотя бы он на высоте укрепил твердыню свою; но от Меня придут к нему опустошители, говорит Господь. 54 Пронесется гул вопля от Вавилона и великое разрушение — от земли Халдейской, 55 ибо Господь опустошит Вавилон и положит конец горделивому голосу в нем. Зашумят волны их как большие воды, раздастся шумный голос их. 56 Ибо придет на него, на Вавилон, опустошитель, и взяты будут ратоборцы его, сокрушены будут луки их; ибо Господь, Бог воздаяний, воздаст воздаяние. 57 И напою допьяна князей его и мудрецов его, областеначальников его, и градоправителей его, и воинов его, и заснут сном вечным, и не пробудятся, говорит Царь — Господь Саваоф имя Его. 58 Так говорит Господь Саваоф: толстые стены Вавилона до основания будут разрушены, и высокие ворота его будут сожжены огнем; итак напрасно трудились народы, и племена мучили себя для огня.
59 Слово, которое пророк Иеремия заповедал Сераии, сыну Нирии, сыну Масеи, когда он отправлялся в Вавилон с Седекиею, царем Иудейским, в четвертый год его царствования; Сераия был главный постельничий. 60 Иеремия вписал в одну книгу все бедствия, какие должны были придти на Вавилон, все сии речи, написанные на Вавилон. 61 И сказал Иеремия Сераии: когда ты придешь в Вавилон, то смотри, прочитай все сии речи, 62 и скажи: «Господи! Ты изрек о месте сем, что истребишь его так, что не останется в нем ни человека, ни скота, но оно будет вечною пустынею». 63 И когда окончишь чтение сей книги, привяжи к ней камень и брось ее в средину Евфрата, 64 и скажи: «так погрузится Вавилон и не восстанет от того бедствия, которое Я наведу на него, и они совершенно изнемогут». Доселе — речи Иеремии.
1 Так говорить Господь: Ось Я здійму проти Вавилона й проти мешканців Халдеї нищівний вітер.
2 І пошлю проти міста Вавилона чужинців, на зразок віяльників, які пустять його за вітром і спустошать його край, нападаючи на нього в час недолі з усіх боків.
3 Тож нехай лучник тугіше натягує свою тятиву, і нехай одягне свою кольчугу! Не щадіть його юнаків, – знищіть усе його військо!
4 Нехай вони падають ураженими на халдейську землю, – прошитими стрілами на майданах Вавилона .
5 Хоч земля Ізраїлю та Юди сповнена беззаконням проти Святого Ізраїлевого, проте вона все ж не залишалася овдовілою відносно свого Бога, Господа Саваота!
6 Втікайте з-посеред Вавилона, і кожен нехай рятує своє життя, аби вам не загинути за його провини, оскільки настав час Господньої помсти. Він відплатить йому за його вчинками .
7 Золотою чашею в руках Господа був Вавилон, від якої впивалася вся земля. Від його (Вавилона ) вина п’яніли народи, чому й божеволіли.
8 Але зненацька Вавилон упав, перетворившись на руїни. Сумуйте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може якось вдасться його вилікувати!?
9 Ми лікували Вавилон, але він невиліковний. Залишіть його, і давайте вирушимо кожен у свій край, адже над ним звершується виголошений Небом вирок і сягає аж до хмар.
10 Господь довів на суді справедливість нашої справи. Підемо ж і сповістимо на Сіоні, що учинив Господь, наш Бог!
11 Гостріть стріли, наповнюйте ними сагайдаки. Господь збудив дух у мідійських царів, адже Його задум спрямований проти Вавилона, аби його знищити. Це Господня відплата, помста за Його Храм.
12 Підніміть стяг проти стін Вавилона! Зміцніть дозір спостерігачів , поставте вартових, підготуйте засідку, тому що Господь виконає все, що задумав, і що провістив стосовно мешканців Вавилона.
13 Ти, що мешкаєш понад великими водами та володієш незліченними скарбами, – пам’ятай : наближається твій кінець, – міра твоєї жадібності наповнилась !
14 Господь Саваот присягнувся Собою: Безумовно, Я сповню тебе людьми, наче сараною, й над тобою пролунає їхній переможний клич.
15 Коли Той, Котрий створив землю Своєю силою й облаштував Всесвіт Своєю мудрістю, і Своїм розумом розпростер небеса,
16 загримить Своїм голосом, – негайно зашумлять у небі води, – піднімуться від країв землі хмари, і разом зі зливою заіскряться блискавки, – з невідомих для людей Його сховищ виривається вітер.
17 Нерозумною стає кожна людина у своїй мудрості, якщо не усвідомлює , що кожен золотар на сором собі робить ідола, оскільки вилита ним статуя – обман, позаяк в собі не має життя.
18 Всі вони – марнота, виготовлені хіба що на осміяння, бо в час відплати вони загинуть.
19 Не такою є доля Якова, адже його частка – Творець усього, а Ізраїль – плем’я його спадщини, – Господь Саваот Його Ім’я.
20 Вавилон же – Мій молот, знаряддя війни, – ним Я караю народи й ним знищую царства.
21 Тобою, Вавилоне , Я вражаю коня та його вершника, – тобою розбиваю колісницю та її візника;
22 тобою вражаю чоловіка та жінку й тобою знищую старого та молодого, юнака й дівчину;
23 тобою вражаю пастиря та його стадо, й тобою вражаю рільника та його упряжку з волами, – зрештою тобою караю володарів та їхніх вельмож.
24 Але на ваших очах Я відплачу Вавилонові та всім мешканцям Халдеї за всі їхні злочини, які вони учинили на Сіоні, – говорить Господь.
25 Ось Я виступаю проти тебе, нищівна горо, – говорить Господь, – яка нищила всю землю! Я простягаю проти тебе Свою руку, й скину тебе зі скелі, перетворивши тебе на обгорілу гору.
26 Вже не візьмуть (не витешуть ) з тебе наріжного каменя, або каміння на фундамент, адже ти будеш вічною руїною, – говорить Господь.
27 Підійміть військові стяги по всій землі, затрубіть у труби між народами, визначте на війну з ним народи, закличте до боротьби з ним царства Арарату, Мінні й Аскеназу , – призначте проти нього головнокомандуючого, виставіть кінноту, що була б як наїжачена колючками сарана.
28 Крім того, відокремте (освятіть ) проти нього народи, – царів мідійських, – їхніх намісників, усіх його можновладців, а також кожний підвладний їм край.
29 Здригнеться земля, й затремтить, як від болю, тому що Господь виконає Свій задум щодо Вавилона, аби перетворити вавилонський край на пустелю без мешканців.
30 Вавилонські лицарі перестануть воювати й сидітимуть у фортецях, – їхні сили вичерпані, і вони стануть, наче полохливі жінки; його оселі будуть спалені, а його засуви – зламані.
31 Гонець біжить назустріч іншому гінцю, і вісник – назустріч іншому вісникові, аби повідомити вавилонському цареві, що його столиця оточена з усіх боків і здобута ворогами .
32 Всі броди захоплені, болота вкриті тростиною (очеретом ), спалені вогнем, тому його воїнів-захисників охопив жах.
33 Адже так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Вавилонська дочка уподібнилась до току перед молотьбою, – незабаром наступить для неї час жнив!
34 Вавилонський цар Навуходоносор мене пожирав і нищив, відкинув мене, як спорожнілий посуд, – проковтнув мене, як морське чудовисько, наповнивши своє черево моїми ласощами, – і нарешті викинув мене.
35 Насильство, завдане мені, й мої страждання лежать на Вавилоні, – каже колишній мешканець Сіону. Моя кров – на халдейських громадянах, – підтвердить Єрусалим.
36 Тому так говорить Господь: Ось Я заступлюсь у твоїй справі й на суді відплачу за тебе, – і перетворю його море на пустелю, осушу його водні джерела.
37 Вавилон перетвориться на купу руїн, – стане лігвищем шакалів, страхіттям і посміховиськом без мешканців.
38 Заревуть усі разом, як леви, – скиглитимуть, як молоді левенята.
39 Коли вони розгарячаться, Я справлю для них бенкет і впою їх до божевілля. Вони заснуть вічним сном і не прокинуться, – говорить Господь.
40 Я поведу їх, як ягнят, – як баранів з козлами на жертовне заклання.
41 Отже, впаде Вавилон , – буде підкорена гордість всієї землі! Вавилон стане страхіттям між народами.
42 Море підійметься над Вавилоном, – бурхливі хвилі накриють його.
43 Його міста стануть пустелею, – сухою землею і порожнім степом, куди не ступить нога людини, й ніхто ніколи не поселиться.
44 Я покараю вавилонського бога Бела і вихвачу з його пащі те, що він пожирав. Більше ніколи не будуть до нього збиратись народи, а вавилонська стіна впаде.
45 Виходь з-поміж нього, Мій народе, і нехай кожен з вас рятує своє життя від полум’яного гніву Господа.
46 Не падайте духом і не лякайтесь різних чуток, які розпускаються по краю. Адже одного року буде розповсюджуватись одна чутка, а другого – ходитиме інша поголоска. В країні почнеться насильство, коли один вельможа повставатиме на іншого вельможу.
47 Ось чому наближається час, коли Я покараю вавилонських ідолів. Увесь його край вкриється ганьбою, оскільки скрізь лежатимуть вбиті люди .
48 Тоді небеса, земля і все, що на них, зрадіють, дізнавшись про кінець Вавилону, тому що з півночі вирушать на нього руйнівники, – говорить Господь.
49 Вавилон мусить впасти за вбитих у Ізраїлі, як за панування Вавилону падали вбиті по всій землі.
50 Ви, врятовані від меча, йдіть і не зупиняйтесь! Ті, що опинились далеко на чужині, не забувайте Господа, і нехай думка про Єрусалим зберігається у вашому серці.
51 Нам було соромно, коли ми слухали про знущання над нами , – ганьбою вкривались наші обличчя, коли чужинці вдерлись у святий Господній Храм.
52 Тому надходить час, – говорить Господь, – коли Я знищу його (Вавилона ) бовванів, а по всьому його краю стогнатимуть поранені.
53 Адже хоча б Вавилон піднявся на небо, і хоч би укріпився своєю силою на височині, то й тоді нагрянуть на нього від Мене спустошувачі, – говорить Господь.
54 З Вавилону доноситься голосіння, – звуки великого руйнування з халдейського краю!
55 Незабаром Господь знищить Вавилон і тоді стихне його невмовкаючий гамір. Хоча би буруни халдеїв вирували, як великі води, утворюючи гучне клекотіння,
56 на Вавилон прийде руйнівник, – його (Вавилону ) воїни будуть захоплені в полон , а їхні луки будуть поламані, позаяк Господь є Богом відплати. Він карає по заслузі.
57 Я до сп’яніння напою його можновладців, – його мудреців, його намісників, його урядовців і його воїнів. Вони заснуть вічним сном і вже не прокинуться, – говорить Цар, на Ім’я Господь Саваот!
58 Так говорить Господь Саваот: Широкі стіни Вавилона таки будуть зруйновані, а його високі брами будуть спалені вогнем, так що надаремно працювали цілі народи, а племена виснажувались, будуючи для вогню…
59 А ось слова, які заповів пророк Єремія Серайї, синові Нерія, онукові Махсеї, коли Серайя, начальник царських постельників , вирушав разом з Юдейським царем Седекією, в четвертому році його царювання, до Вавилона.
60 Єремія на одному сувої записав про всі лиха, які мають спіткати Вавилон, тобто усі слова, які до цього вже були провіщені й записані щодо майбутнього Вавилона.
61 І сказав Єремія Серайї: Коли прийдеш до Вавилона, то прослідкуй за тим, аби були прочитані усі ці слова,
62 після чого помолись: Господи, Ти сказав про це місце, що знищиш його, так що не буде в ньому мешкати ані людина, ані скотина, – воно стане вічною пустелею.
63 Потім, щойно закінчиш читати цей сувій, то прив’яжи до нього камінь і кинь його в ріку Євфрат.
64 При цьому оголоси: Так потоне Вавилон і вже не підійметься від усіх тих нещасть, які Я на нього наведу, оскільки не буде в нього сили. (На цьому закінчилось доручення Єремії).