1 И отвечал Иов и сказал: 2 слышал я много такого; жалкие утешители все вы! 3 Будет ли конец ветреным словам? и что побудило тебя так отвечать? 4 И я мог бы так же говорить, как вы, если бы душа ваша была на месте души моей; ополчался бы на вас словами и кивал бы на вас головою моею; 5 подкреплял бы вас языком моим и движением губ утешал бы. 6 Говорю ли я, не утоляется скорбь моя; перестаю ли, что отходит от меня? 7 Но ныне Он изнурил меня. Ты разрушил всю семью мою. 8 Ты покрыл меня морщинами во свидетельство против меня; восстает на меня изможденность моя, в лице укоряет меня. 9 Гнев Его терзает и враждует против меня, скрежещет на меня зубами своими; неприятель мой острит на меня глаза свои. 10 Разинули на меня пасть свою; ругаясь бьют меня по щекам: все сговорились против меня. 11 Предал меня Бог беззаконнику и в руки нечестивым бросил меня. 12 Я был спокоен, но Он потряс меня; взял меня за шею и избил меня и поставил меня целью для Себя. 13 Окружили меня стрельцы Его; Он рассекает внутренности мои и не щадит, пролил на землю желчь мою, 14 пробивает во мне пролом за проломом, бежит на меня, как ратоборец. 15 Вретище сшил я на кожу мою и в прах положил голову мою. 16 Лицо мое побагровело от плача, и на веждах моих тень смерти, 17 при всем том, что нет хищения в руках моих, и молитва моя чиста. 18 Земля! не закрой моей крови, и да не будет места воплю моему. 19 И ныне вот на небесах Свидетель мой, и Заступник мой в вышних! 20 Многоречивые друзья мои! К Богу слезит око мое. 21 О, если бы человек мог иметь состязание с Богом, как сын человеческий с ближним своим! 22 Ибо летам моим приходит конец, и я отхожу в путь невозвратный.
Йов: Ви – нікчемні розрадники в горі
1 У відповідь Йов промовив:
2 Я чув усе це багато разів. Усі ви – нікчемні розрадники в горі.
3 Чи буде, врешті, кінець словам, кинутим на вітер? Що вас спонукає так відповідати?
4 Можливо, і я говорив би, як ви, якби ви були на моєму місці. Я розмірковував би про вас і так само хитав би над вами своєю головою.
5 Але, чи міг би я своєю промовою зміцнити вас, а рухаючи губами, чи зменшив би я тим ваш біль?
6 Адже, хоч я говорю, мої болі не втихають; мої страждання не зменшуються, навіть коли я мовчу.
7 От і тепер Він (Бог ) вичерпав усі мої сили, – Ти розпорошив усю мою родину…
8 Ти мене схопив, – що й стало свідченням моєї провини; моя неміч повстала проти мене, – навіть моє обличчя оскаржує мене.
9 У Своєму гніві Він розриває мене на шматки; Він ненавидить мене, скрегоче на мене своїми зубами; наче мій ворог, Він цілиться у мене вістрям своїх очей.
10 Люди також роззявляють на мене свої пащі й, згуртувавшись навколо мене і докоряючи, б’ють мене по щоках.
11 Бог видав мене злочинцям, і в руки нечестивих кинув мене.
12 Я жив спокійно, але Він трусонув мене, схопив мене за шию й ущент розбив мене, поставив мене Своєю мішенню.
13 Мене оточили Його лучники, Він безжально пробиває мої нутрощі, проливаючи на землю мою жовч;
14 Він наносить мені рану за раною , накидається на мене, як потужний воїн.
15 Я прив’язав до мого тіла веретище й занурив у порох своє чоло .
16 Моє обличчя почервоніло від плачу, а на моїх повіках нависла тінь смерті.
17 Але ж мої руки не заплямовані насильством, і моя молитва була щирою.
18 О, земле, не прикривай моєї крові, і нехай не буде місця для мого зойку!‥
19 І все ж тепер є у мене на небі Свідок, – мій Заступник спостерігає з висоти.
20 І хоч мої друзі глузують з мене, мої очі в сльозах звернені до Бога,
21 аби здійснилось судочинство й була вирішена справа людини з Богом, як вирішується справа смертної людини зі своїм ближнім.
22 Мені ж залишились лічені роки, і я піду в дорогу, з якої не повернуся…