1 Дыхание мое ослабело; дни мои угасают; гробы предо мною. 2 Если бы не насмешки их, то и среди споров их око мое пребывало бы спокойно. 3 Заступись, поручись Сам за меня пред Собою! иначе кто поручится за меня? 4 Ибо Ты закрыл сердце их от разумения, и потому не дашь восторжествовать им . 5 Кто обрекает друзей своих в добычу, у детей того глаза истают. 6 Он поставил меня притчею для народа и посмешищем для него. 7 Помутилось от горести око мое, и все члены мои, как тень. 8 Изумятся о сем праведные, и невинный вознегодует на лицемера. 9 Но праведник будет крепко держаться пути своего, и чистый руками будет больше и больше утверждаться. 10 Выступайте, все вы, — и подойдите; не найду я мудрого между вами. 11 Дни мои прошли; думы мои — достояние сердца моего — разбиты. 12 А они ночь хотят превратить в день, свет приблизить к лицу тьмы. 13 Если бы я и ожидать стал, то преисподняя — дом мой; во тьме постелю я постель мою; 14 гробу скажу: ты отец мой, червю: ты мать моя и сестра моя. 15 Где же после этого надежда моя? и ожидаемое мною кто увидит? 16 В преисподнюю сойдет она и будет покоиться со мною в прахе.
Йов: Де є моя надія?
1 Мій дух виснажений, а мої дні згасають, – мені залишається хіба що могила…
2 Моєю долею стали глузування – не можу стулити очей від їхніх знущань.
3 Будь же Ти, Господи , моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?
4 Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.
5 Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.
6 Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.
7 Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.
8 Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого .
9 Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.
10 Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.
11 Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.
12 Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.
13 На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане домом, коли в темряві я постелю собі постіль.
14 Могилу я назву своїм батьком, а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15 Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?
16 Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?