1 И продолжал Иов возвышенную речь свою и сказал: 2 о, если бы я был, как в прежние месяцы, как в те дни, когда Бог хранил меня, 3 когда светильник Его светил над головою моею, и я при свете Его ходил среди тьмы; 4 как был я во дни молодости моей, когда милость Божия была над шатром моим, 5 когда еще Вседержитель был со мною, и дети мои вокруг меня, 6 когда пути мои обливались молоком, и скала источала для меня ручьи елея! 7 когда я выходил к воротам города и на площади ставил седалище свое, — 8 юноши, увидев меня, прятались, а старцы вставали и стояли; 9 князья удерживались от речи и персты полагали на уста свои; 10 голос знатных умолкал, и язык их прилипал к гортани их. 11 Ухо, слышавшее меня, ублажало меня; око видевшее восхваляло меня, 12 потому что я спасал страдальца вопиющего и сироту беспомощного. 13 Благословение погибавшего приходило на меня, и сердцу вдовы доставлял я радость. 14 Я облекался в правду, и суд мой одевал меня, как мантия и увясло. 15 Я был глазами слепому и ногами хромому; 16 отцом был я для нищих и тяжбу, которой я не знал, разбирал внимательно. 17 Сокрушал я беззаконному челюсти и из зубов его исторгал похищенное. 18 И говорил я: в гнезде моем скончаюсь, и дни мои будут многи, как песок; 19 корень мой открыт для воды, и роса ночует на ветвях моих; 20 слава моя не стареет, лук мой крепок в руке моей. 21 Внимали мне и ожидали, и безмолвствовали при совете моем. 22 После слов моих уже не рассуждали; речь моя капала на них. 23 Ждали меня, как дождя, и, как дождю позднему, открывали уста свои. 24 Бывало, улыбнусь им — они не верят; и света лица моего они не помрачали. 25 Я назначал пути им и сидел во главе и жил как царь в кругу воинов, как утешитель плачущих.
Йов: Якби мені стати таким, як я був за тих днів, коли мене оберігав Бог
1 Продовжуючи далі свою промову, Йов сказав:
2 О, якби мені стати таким, як я був за давніх місяців, – як за тих днів, коли мене оберігав Бог!
3 Коли Його світильник сяяв над моєю головою, і коли я при Його світлі йшов крізь темряву, –
4 таким, як я був за днів своєї молодості, коли Божа милість сяяла над моїм наметом.
5 Коли Всемогутній ще був зі мною, а навколо мене юрмились мої діти.
6 Коли мої ноги купались у молоці, а зі скелі витікали для мене потоки олії.
7 Коли я виходив до міської брами, щоб зайняти на площі своє місце,
8 то юнаки, побачивши мене, ховались, а сивоголові вставали й стояли.
9 Вельможі на півслові зупиняли розмову, кладучи руку на свої уста.
10 Голос можновладців замовкав, як ніби їхній язик прилипав їм до піднебіння,
11 адже кожен, хто мене чув, благословляв мене, і хто мене бачив, звеличував мене,
12 бо я рятував убогого, що волав про допомогу, а також сироту та безпомічного.
13 Благословення гинучого сходило на мене, а серцю вдовиці доставляв я радість.
14 Я одягався в праведність, і вона була, наче моїм одягом, а справедливість була моєю короною.
15 Сліпому я був очима, а кульгавому – ногами.
16 Я був батьком для знедолених, а тяжбу, якої я не знав, ретельно досліджував.
17 Я трощив челюсті злочинцеві, вириваючи з його зубів здобич.
18 Я думав: Буду жити довго, – моїх днів буде так багато, як піску, і помру в родиннім гніздечку.
19 Моє коріння сягає до води, і роса ночує на моєму галуззі.
20 Адже моя слава постійно зростатиме, і мій лук у моїй руці завжди як новий.
21 Мене уважно слухали та мовчки чекали моєї поради.
22 Після моїх слів вже не було що додати, – моя мова зрошувала всіх освіжаючими краплями.
23 На мене чекали, як на дощ, і відкривали свої уста, як для весняної зливи.
24 Моя усмішка всіх підбадьорювала у вірі, й люди чекали мого ласкавого погляду.
25 Я обирав для них подальшу дорогу, й головував серед них; я жив, наче цар серед свого війська, стараючись потішити засмучених.