1 Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице. 2 Какая же участь мне от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес? 3 Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть? 4 Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов? 5 Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, — 6 пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность. 7 Если стопы мои уклонялись от пути и сердце мое следовало за глазами моими, и если что-либо нечистое пристало к рукам моим, 8 то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут. 9 Если сердце мое прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, — 10 пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею, 11 потому что это — преступление, это — беззаконие, подлежащее суду; 12 это — огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы все добро мое. 13 Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною, 14 то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему? 15 Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе? 16 Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы? 17 Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота? 18 Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил вдову . 19 Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, — 20 не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих? 21 Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот, 22 то пусть плечо мое отпадет от спины, и рука моя пусть отломится от локтя, 23 ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я. 24 Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: ты — надежда моя? 25 Радовался ли я, что богатство мое было велико, и что рука моя приобрела много? 26 Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует, 27 прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою? 28 Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрекся бы тогда от Бога Всевышнего. 29 Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его? 30 Не позволял я устам моим грешить проклятием души его. 31 Не говорили ли люди шатра моего: о, если бы мы от мяс его не насытились? 32 Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему. 33 Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои, 34 то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери. 35 О, если бы кто выслушал меня! Вот мое желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись. 36 Я носил бы ее на плечах моих и возлагал бы ее, как венец; 37 объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем. 38 Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды ее; 39 если я ел плоды ее без платы и отягощал жизнь земледельцев, 40 то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.
Йов: Я завжди зі страхом думав про відплату від Бога
1 Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2 Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3 Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців – нещастя?
4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?
5 Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,
6 то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.
7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,
8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки ) нехай будуть вирвані з землі з корінням!
9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10 то нехай моя дружина меле (віддається ) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!
11 Бо це була би розпуста, підсудний злочин.
12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.
13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,
14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?
15 Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.
16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?
17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,
18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!
19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,
20 то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!
21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,
22 то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!
23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.
24 Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;
25 якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;
26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27 і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку ,
28 то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.
29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?
30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.
31 Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32 Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.
33 Якщо я, – що переважно чинять люди, – приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,
34 бо мені було би страшно великої громади, – та й сором перед родиною лякав би мене, – тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому .
35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком, прикрасив би ним свою голову.
37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.
38 І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту
39 через те, що я споживав його (поля ) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих ,
40 що землю обробляли , – то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю – бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…