1 Когда те три мужа перестали отвечать Иову, потому что он был прав в глазах своих, 2 тогда воспылал гнев Елиуя, сына Варахиилова, Вузитянина из племени Рамова: воспылал гнев его на Иова за то, что он оправдывал себя больше, нежели Бога, 3 а на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова. 4 Елиуй ждал, пока Иов говорил, потому что они летами были старше его. 5 Когда же Елиуй увидел, что нет ответа в устах тех трех мужей, тогда воспылал гнев его. 6 И отвечал Елиуй, сын Варахиилов, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы — старцы; поэтому я робел и боялся объявлять вам мое мнение. 7 Я говорил сам себе: пусть говорят дни, и многолетие поучает мудрости. 8 Но дух в человеке и дыхание Вседержителя дает ему разумение. 9 Не многолетние только мудры, и не старики разумеют правду. 10 Поэтому я говорю: выслушайте меня, объявлю вам мое мнение и я. 11 Вот, я ожидал слов ваших, — вслушивался в суждения ваши, доколе вы придумывали, что сказать. 12 Я пристально смотрел на вас, и вот никто из вас не обличает Иова и не отвечает на слова его. 13 Не скажите: мы нашли мудрость: Бог опровергнет его, а не человек. 14 Если бы он обращал слова свои ко мне, то я не вашими речами отвечал бы ему. 15 Испугались, не отвечают более; перестали говорить. 16 И как я ждал, а они не говорят, остановились и не отвечают более, 17 то и я отвечу с моей стороны, объявлю мое мнение и я, 18 ибо я полон речами, и дух во мне теснит меня. 19 Вот, утроба моя, как вино неоткрытое: она готова прорваться, подобно новым мехам. 20 Поговорю, и будет легче мне; открою уста мои и отвечу. 21 На лице человека смотреть не буду и никакому человеку льстить не стану, 22 потому что я не умею льстить: сейчас убей меня, Творец мой.
Гнів Елігу на Йова та його трьох друзів
1 Троє друзів Йова також перестали протирічити, оскільки бачили, що, згідно з його промовами, він вважав себе правим.
2 Тоді запалав гнівом Елігу, син Баракела, бузієць з Рамового роду. Він розгнівався на Йова через те, що той, виправдовуючись, вважав себе справедливішим навіть за Бога.
3 Він запалився гнівом також і на трьох його друзів за те, що вони не змогли переконати Йова, хоча й вважали його винуватим.
4 Досі Елігу не встрявав у їхню розмову з Йовом, з поваги, оскільки всі вони були віком старші за нього.
5 Але, побачивши, що ці троє мужів уже не мають що відповісти, Елігу запалав гнівом.
6 Отже, тепер цей бузієць Елігу, син Баракела, озвався й сказав: Я наймолодший за віком, а ви всі старші, тому я вагався, побоюючись висловити вам свою думку.
7 Я вважав: Нехай веде розмову вік, – похилі роки хай висловлюють мудрість.
8 Насправді ж у людині є Дух , і натхнення Всемогутнього, що наділяє її розумом.
9 Не завжди люди похилого віку є мудрими, і не лише старість здатна зрозуміти правоту.
10 Тому я кажу: Послухайте мене, і я також сповіщу те, що знаю.
11 Ось я постійно очікував на ваші чергові промови, прислухався до ваших міркувань. Поки ви шукали належних слів,
12 я уважно приглядався до вас, проте не було серед вас жодного, хто переконав би Йова, хто відповів би на його переконання.
13 Тому не варто стверджувати, мовляв: ми знайшли мудрість, – Бог нас навчає, а не людина…
14 Не до мене він скеровував свої промови, тому і я не відповідатиму йому вашими словами!
15 Розгублені, ви більше не відповідали, – вам забракло слів.
16 Невже я мав би чекати тільки тому, що ви мовчали і більше не відповідали?
17 Отже, я також зі свого боку хочу відповісти, – й по можливості висловити те, що знаю.
18 Адже я переповнений словами, – мій внутрішній дух спонукає до цього.
19 Я став, наче закритий бурдюк з молодим вином, що готовий тріснути.
20 Оце я висловлюсь, і мені стане легше, відкрию свої уста й промовлю.
21 Адже я не зважатиму на особу, і не догоджуватиму нікому,
22 бо підлещуватись не вмію, і коли щось не так, нехай мене покарає мій Творець.