1 И продолжал Елиуй и сказал: 2 выслушайте, мудрые, речь мою, и приклоните ко мне ухо, рассудительные! 3 Ибо ухо разбирает слова, как гортань различает вкус в пище. 4 Установим между собою рассуждение и распознаем, что хорошо. 5 Вот, Иов сказал: я прав, но Бог лишил меня суда. 6 Должен ли я лгать на правду мою? Моя рана неисцелима без вины. 7 Есть ли такой человек, как Иов, который пьет глумление, как воду, 8 вступает в сообщество с делающими беззаконие и ходит с людьми нечестивыми? 9 Потому что он сказал: нет пользы для человека в благоугождении Богу. 10 Итак послушайте меня, мужи мудрые! Не может быть у Бога неправда или у Вседержителя неправосудие, 11 ибо Он по делам человека поступает с ним и по путям мужа воздает ему. 12 Истинно, Бог не делает неправды и Вседержитель не извращает суда. 13 Кто кроме Его промышляет о земле? И кто управляет всею вселенною? 14 Если бы Он обратил сердце Свое к Себе и взял к Себе дух ее и дыхание ее, — 15 вдруг погибла бы всякая плоть, и человек возвратился бы в прах. 16 Итак, если ты имеешь разум, то слушай это и внимай словам моим. 17 Ненавидящий правду может ли владычествовать? И можешь ли ты обвинить Всеправедного? 18 Можно ли сказать царю: ты — нечестивец, и князьям: вы — беззаконники? 19 Но Он не смотрит и на лица князей и не предпочитает богатого бедному, потому что все они дело рук Его. 20 Внезапно они умирают; среди ночи народ возмутится, и они исчезают; и сильных изгоняют не силою. 21 Ибо очи Его над путями человека, и Он видит все шаги его. 22 Нет тьмы, ни тени смертной, где могли бы укрыться делающие беззаконие. 23 Потому Он уже не требует от человека, чтобы шел на суд с Богом. 24 Он сокрушает сильных без исследования и поставляет других на их места; 25 потому что Он делает известными дела их и низлагает их ночью, и они истребляются. 26 Он поражает их, как беззаконных людей, пред глазами других, 27 за то, что они отвратились от Него и не уразумели всех путей Его, 28 так что дошел до Него вопль бедных, и Он услышал стенание угнетенных. 29 Дарует ли Он тишину, кто может возмутить? скрывает ли Он лице Свое, кто может увидеть Его? Будет ли это для народа, или для одного человека, 30 чтобы не царствовал лицемер к соблазну народа. 31 К Богу должно говорить: я потерпел, больше не буду грешить. 32 А чего я не знаю, Ты научи меня; и если я сделал беззаконие, больше не буду. 33 По твоему ли рассуждению Он должен воздавать? И как ты отвергаешь, то тебе следует избирать, а не мне; говори, что знаешь. 34 Люди разумные скажут мне, и муж мудрый, слушающий меня: 35 Иов не умно говорит, и слова его не со смыслом. 36 Я желал бы, чтобы Иов вполне был испытан, по ответам его, свойственным людям нечестивым. 37 Иначе он ко греху своему прибавит отступление, будет рукоплескать между нами и еще больше наговорит против Бога.
Елігу: Бог далекий від усякого зла, і немає у Всемогутнього несправедливості
1 Отже, продовжуючи промову, Елігу сказав:
2 Послухайте, мудреці, моїх слів! Зверніть увагу ті, що мають знання.
3 Адже вухо розрізняє слова, як піднебіння (язик ) смакує їжу.
4 Давайте разом визначимо, що таке істина, й визнаємо, що добре.
5 Ось Йов сказав: Я праведний, Бог відмовив мені в правосудді.
6 Чи мав би я, всупереч справедливості, казати про себе неправду, адже моя рана невиліковна, хоч я невинуватий…
7 Чи є ще такий чоловік, як Йов, котрий пив би глузування, наче воду;
8 котрий так товаришував би зі злочинцями і спілкувався б з нечестивими?
9 Адже він сказав: Немає жодної користі з того, щоб догоджати Богові…
10 Тому послухайте мене, розумні мужі: Бог далекий від усякого зла, і немає у Всемогутнього несправедливості.
11 Безумовно, Він відплачує людині за її вчинками, й у відповідності зі своїми вчинками вона отримує.
12 Адже Бог і справді не чинить зла, – Всемогутній не викривлює правосуддя!
13 Хто йому довірив владу над землею і хто доручив усесвіт?‥
14 І якби Він вирішив повернути Свого Духа назад, – тобто забрати до Себе дихання, яке дав,
15 то в одну мить загинуло б усе живе, і людина повернулася б у порох землі…
16 Якщо у тебе є розум, усвідом це, й прислухайся до змісту моїх слів.
17 Хіба міг би правити той, хто ненавидить правосуддя? Як же ти можеш звинувачувати Праведного й Всемогутнього?‥
18 Хіба може хтось сказати цареві, що він негідник, а можновладця назвати нечестивцем?
19 Адже Він неупереджено ставиться до князів, і не робить жодної різниці між убогим і багатим, оскільки всі вони є ділом Його рук.
20 Умирають однаково, як оком змигнути, посеред ночі; Він доторкнеться – і їх немає. Він без жодного руху руки усуває наймогутніших.
21 Адже Його очі над усіма дорогами людини, і Він бачить кожен її крок.
22 Немає такої темряви, ані густого мороку, де могли би заховатись злочинці.
23 Він не визначає людині жодного терміну, коли їй потрібно було би з’явитись на Божий суд.
24 Він наймогутніших розтрощує без допиту, і замість них ставить інших, –
25 адже Він і так добре знає їхні вчинки, – і в одну ніч усе може змінити, так що вони безслідно зникають.
26 За їхні злочини Він їх карає на очах у всіх, особливо
27 за те, що відвернулися від Нього, і знехтували Його дорогами.
28 Він виявляє, що до Нього дійшов зойк убогих і Він почув волання знедолених.
29 Якщо ж Він перебуває в спокої, то хто посміє Його потривожити, і якщо Він закриє Своє обличчя, то хто Його побачить, – тоді як перед Ним однаково відкриті як цілі народи, так і окремі люди,
30 аби негідник не владарював, знущаючись з народу.
31 Чому би не сказати Богові так: Я покараний, й більше не чинитиму зла;
32 навчи мене того, чого я не знаю, а якщо я вчинив гріх, то більше його не повторюватиму.
33 Невже ти гадаєш , що Бог має тебе винагородити згідно з твоїм бажанням, зважаючи на те, що ти заперечуєш свою провину? Вибирати тобі, а не мені, – скажи, якщо знаєш.
34 Люди розумні зі мною погодяться, – мудра людина, яка мене слухає, погодиться, що
35 Йов говорить нерозважливо, – в його словах відсутній здоровий глузд.
36 О, якби Йов до кінця був викритий за свої відповіді, які більше личать нечестивим людям!
37 Адже він до свого гріха додає ще й блюзнірство, – над нами знущається і примножує висловлювання проти Бога.