1 И отвечал Иов и сказал: 2 правда! знаю, что так; но как оправдается человек пред Богом? 3 Если захочет вступить в прение с Ним, то не ответит Ему ни на одно из тысячи. 4 Премудр сердцем и могущ силою; кто восставал против Него и оставался в покое? 5 Он передвигает горы, и не узнаю́т их: Он превращает их в гневе Своем; 6 сдвигает землю с места ее, и столбы ее дрожат; 7 скажет солнцу, — и не взойдет, и на звезды налагает печать. 8 Он один распростирает небеса и ходит по высотам моря; 9 сотворил Ас, Кесиль и Хима и тайники юга; 10 делает великое, неисследимое и чудное без числа! 11 Вот, Он пройдет предо мною, и не увижу Его; пронесется, и не замечу Его. 12 Возьмет, и кто возбранит Ему? кто скажет Ему: что Ты делаешь? 13 Бог не отвратит гнева Своего; пред Ним падут поборники гордыни. 14 Тем более могу ли я отвечать Ему и приискивать себе слова пред Ним? 15 Хотя бы я и прав был, но не буду отвечать, а буду умолять Судию моего. 16 Если бы я воззвал, и Он ответил мне, — я не поверил бы, что голос мой услышал Тот, 17 Кто в вихре разит меня и умножает безвинно мои раны, 18 не дает мне перевести духа, но пресыщает меня горестями. 19 Если действовать силою, то Он могуществен; если судом, кто сведет меня с Ним? 20 Если я буду оправдываться, то мои же уста обвинят меня; если я невинен, то Он призна́ет меня виновным. 21 Невинен я; не хочу знать души моей, презираю жизнь мою. 22 Все одно; поэтому я сказал, что Он губит и непорочного и виновного. 23 Если этого поражает Он бичом вдруг, то пытке невинных посмевается. 24 Земля отдана в руки нечестивых; лица судей ее Он закрывает. Если не Он, то кто же? 25 Дни мои быстрее гонца — бегут, не видят добра, 26 несутся, как легкие ладьи, как орел стремится на добычу. 27 Если сказать мне: забуду я жалобы мои, отложу мрачный вид свой и ободрюсь; 28 то трепещу всех страданий моих, зная, что Ты не объявишь меня невинным. 29 Если же я виновен, то для чего напрасно томлюсь? 30 Хотя бы я омылся и снежною водою и совершенно очистил руки мои, 31 то и тогда Ты погрузишь меня в грязь, и возгнушаются мною одежды мои. 32 Ибо Он не человек, как я, чтоб я мог отвечать Ему и идти вместе с Ним на суд! 33 Нет между нами посредника, который положил бы руку свою на обоих нас. 34 Да отстранит Он от меня жезл Свой, и страх Его да не ужасает меня, — 35 и тогда я буду говорить и не убоюсь Его, ибо я не таков сам в себе.
Йов: Як смертній людині виправдатися перед Богом?!
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!
3 Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.
4 Адже Він – мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?
5 Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.
6 Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.
7 Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.
8 Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.
9 Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір ,
10 Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.
11 Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.
12 Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?
13 Бог Свого гніву не відвертає, – перед Ним схиляються навіть служителі Рахава .
14 Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?
15 Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування .
16 І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.
17 Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, –
18 не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.
19 Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо – про суд, то хто Його покличе на мій судовий позов?
20 Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.
21 Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!
22 Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.
23 І якщо зненацька бич Божого гніву приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.
24 Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥
25 Мої дні мчать швидше гінця, – пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.
26 Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, – неначе орел, що падає на здобич.
27 А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,
28 то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…
29 Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?
30 Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,
31 то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном , – і мною гидував би навіть мій одяг.
32 Адже Бог – не є людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.
33 Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.
34 Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,
35 тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.