1 Иона сильно огорчился этим и был раздражен. 2 И молился он Господу и сказал: о, Господи! не это ли говорил я, когда еще был в стране моей? Потому я и побежал в Фарсис, ибо знал, что Ты Бог благий и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый и сожалеешь о бедствии. 3 И ныне, Господи, возьми душу мою от меня, ибо лучше мне умереть, нежели жить. 4 И сказал Господь: неужели это огорчило тебя так сильно? 5 И вышел Иона из города, и сел с восточной стороны у города, и сделал себе там кущу, и сел под нею в тени, чтобы увидеть, что будет с городом. 6 И произрастил Господь Бог растение, и оно поднялось над Ионою, чтобы над головою его была тень и чтобы избавить его от огорчения его; Иона весьма обрадовался этому растению. 7 И устроил Бог так, что на другой день при появлении зари червь подточил растение, и оно засохло. 8 Когда же взошло солнце, навел Бог знойный восточный ветер, и солнце стало палить голову Ионы, так что он изнемог и просил себе смерти, и сказал: лучше мне умереть, нежели жить. 9 И сказал Бог Ионе: неужели так сильно огорчился ты за растение? Он сказал: очень огорчился, даже до смерти. 10 Тогда сказал Господь: ты сожалеешь о растении, над которым ты не трудился и которого не растил, которое в одну ночь выросло и в одну же ночь и пропало: 11 Мне ли не пожалеть Ниневии, города великого, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и множество скота?
Обурення та злість Йони
1 Йоні це дуже не сподобалось, він обурився і розлютився.
2 Він заволав до Господа, говорячи: О, Господи, хіба ж я не говорив про це, ще коли був у своїй країні? Тому я спочатку і втікав до Таршішу, оскільки я знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя!
3 Тепер же, Господи, благаю, забери моє життя у мене, адже краще мені померти, аніж далі жити!
4 А Господь промовив: Хіба в тебе є підстави для такої злості?
Господь повчає Йону через рициновий кущ
5 Тож Йона вийшов з міста, зі східного боку міста влаштував собі курінь і сів у його тіні, – він все ж хотів побачити, що станеться з містом.
6 Щоб звільнити Йону від роздратування, Господь Бог виростив рициновий кущ , який виріс над головою Йони і давав тінь. Йона дуже зрадів появі цієї рослини.
7 Але наступного ранку Бог звелів хробакові підточити рицинову рослину, й вона засохла.
8 Сталося так, що коли зійшло сонце, Бог послав гарячий східний вітер. Сонце так припекло голову Йони, що він занеміг, і просив собі смерті, говорячи: Краще вже мені померти, ніж так жити!
9 Тоді Бог промовив до Йони: Невже тобі так прикро через рослину? Він же відповів: Так, я дуже засмучений, – аж до смерті!
10 Тоді Господь сказав: Ти жалкуєш за рослиною, над якою ти не трудився і не вирощував. Вона сама в одну ніч виросла, й в одну ніч загинула.
11 Тож хіба Я міг не змилуватись над цілим великим містом, Ніневією, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити своєї правиці від своєї лівиці, й чимало худоби?