1 Вот что получили в удел сыны Израилевы в земле Ханаанской, что разделили им в удел Елеазар священник и Иисус, сын Навин, и начальники поколений в коленах сынов Израилевых; 2 по жребию делили они, как повелел Господь чрез Моисея, девяти коленам и половине колена [Манассиина], 3 ибо двум коленам и половине колена [Манассиина] Моисей дал удел за Иорданом, левитам же не дал удела между ними; 4 ибо от сынов Иосифовых произошли два колена: Манассиино и Ефремово; посему они и не дали левитам части в земле, [а только] города для жительства с предместьями их для скота их и для других выгод их. 5 Как повелел Господь Моисею, так и сделали сыны Израилевы, когда делили на уделы землю. 6 Сыны Иудины пришли в Галгал к Иисусу. И сказал ему Халев, сын Иефоннии, Кенезеянин: ты знаешь, что говорил Господь Моисею, человеку Божию, о мне и о тебе в Кадес-Варне; 7 я был сорока лет, когда Моисей, раб Господень, посылал меня из Кадес-Варни осмотреть землю, и я принес ему в ответ, что было у меня на сердце: 8 братья мои, которые ходили со мною, привели в робость сердце народа, а я в точности следовал Господу Богу моему; 9 и клялся Моисей в тот день и сказал: «земля, по которой ходила нога твоя, будет уделом тебе и детям твоим на век, ибо ты в точности последовал Господу, Богу моему»; 10 итак, вот, Господь сохранил меня в живых, как Он говорил; уже сорок пять лет прошло от того времени, когда Господь сказал Моисею слово сие, и Израиль ходил по пустыне; теперь, вот, мне восемьдесят пять лет; 11 но и ныне я столько же крепок, как и тогда, когда посылал меня Моисей: сколько тогда было у меня силы, столько и теперь есть для того, чтобы воевать и выходить и входить; 12 итак дай мне сию гору, о которой говорил Господь в тот день; ибо ты слышал в тот день, что там [живут] сыны Енаковы, и города у них большие и укрепленные; может быть, Господь [будет] со мною, и я изгоню их, как говорил Господь. 13 Иисус благословил его и дал в удел Халеву, сыну Иефонниину, [Кенезеянину,] Хеврон. 14 Таким образом Хеврон остался уделом Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, до сего дня, за то, что он в точности последовал [повелению] Господа Бога Израилева. 15 Имя Хеврону прежде было Кириаф-Арбы, как назывался между сынами Енака один человек великий. И земля успокоилась от войны.
Поділ землі на заході від Йордану
1 А ось володіння Ізраїльтян, які вони успадкували в ханаанському краю, і якими їх наділили священик Елеазар та Ісус Навин, разом із начальниками Ізраїлевих племен, за батьківськими (патріархів) іменами.
2 Вони розподілили наділи дев’яти племенам і другій половині племені Манассії жеребкуванням, як і заповів Господь через Мойсея,
3 оскільки Мойсей двом племенам і половині племені вже дав спадщину з іншого боку Йордану. Левіти спадщини між ними також не отримали,
4 тоді як сини Йосифа, Манассія і Єфрем, утворили два племені. Хоча левітам і не дали окремого земельного наділу, їм визначили певні міста для проживання та прилеглі до міст ділянки як пасовиська для їхньої худоби та для їхнього господарства.
5 Як Господь заповів Мойсеєві, так Ізраїльтяни і вчинили, коли ділили землю.
Халев наслідує Хеврон
6 В Ґілґалі нащадки Юди підійшли до Ісуса, й Халев, син Єфунея, кенезеєць, промовив до нього: Ти пам’ятаєш слова, які Господь сказав Мойсеєві, чоловікові Божому, щодо мене і тебе в Кадеш-Барнеа.
7 Мені було сорок років, коли Мойсей, Господній слуга, послав мене з Кадеш-Барнеа розвідати землю, і я приніс йому правдиву вістку за переконанням свого серця.
8 Мої брати, що ходили зі мною, посіяли страх і зневіру в серця людей, тимчасом як я цілковито був слухняним Господу, моєму Богові.
9 Того дня Мойсей, присягнувшись, сказав: Земля, по якій ступали твої ноги, належатиме, як спадщина, тобі й твоїм нащадкам навіки, тому що ти виявив повний послух Господу, моєму Богові.
10 Отже, Господь зберіг мені життя, як і обіцяв. Вже минуло сорок п’ять років, відколи Господь промовив ці слова до Мойсея. Протягом цих років Ізраїль мандрував пустелею, і от тепер мені вісімдесят п’ять років.
11 Але й сьогодні я почуваю себе сповненим сили, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; і яка була моя сила тоді, така моя сила і тепер, – чи то до битви, чи до походу.
12 Тож дай мені ті гори, про які говорив Господь того дня. Адже ти тоді сам чув, що там мешкають енакійці, а їхні міста великі й укріплені. Але сподіваюсь, що Господь буде зі мною, і я вижену їх, як і сказав Господь!
13 Поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфунея, у наділ Хеврон.
14 З того часу Хеврон став належати кенезейцю Халеву, синові Єфунея, як спадщина аж до цього дня, тому що він цілковито був слухняним Господу, Богу Ізраїлю.
15 Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба (місто Арби ), за ім’ям найвидатнішого мужа з енакійців. І край заспокоївся від війни.