1 И послал Иисус, сын Навин, из Ситтима двух соглядатаев тайно и сказал: пойдите, осмотрите землю и Иерихон. [Два юноши] пошли и пришли [в Иерихон и вошли] в дом блудницы, которой имя Раав, и остались ночевать там. 2 И сказано было царю Иерихонскому: вот, какие-то люди из сынов Израилевых пришли сюда в эту ночь, чтобы высмотреть землю. 3 Царь Иерихонский послал сказать Рааве: выдай людей, пришедших к тебе, которые вошли в твой дом [ночью], ибо они пришли высмотреть всю землю. 4 Но женщина взяла двух человек тех и скрыла их и сказала: точно приходили ко мне люди, но я не знала, откуда они; 5 когда же в сумерки надлежало затворять ворота, тогда они ушли; не знаю, куда они пошли; гонитесь скорее за ними, вы догоните их. 6 А сама отвела их на кровлю и скрыла их в снопах льна, разложенных у нее на кровле. 7 Посланные гнались за ними по дороге к Иордану до самой переправы; ворота же тотчас затворили, после того как вышли погнавшиеся за ними. 8 Прежде нежели они легли спать, она взошла к ним на кровлю 9 и сказала им: я знаю, что Господь отдал землю сию вам, ибо вы навели на нас ужас, и все жители земли сей пришли от вас в робость; 10 ибо мы слышали, как Господь [Бог] иссушил пред вами воду Чермного моря, когда вы шли из Египта, и как поступили вы с двумя царями Аморрейскими за Иорданом, с Сигоном и Огом, которых вы истребили; 11 когда мы услышали об этом, ослабело сердце наше, и ни в ком [из нас] не стало духа против вас; ибо Господь Бог ваш есть Бог на небе вверху и на земле внизу; 12 итак поклянитесь мне Господом [Богом вашим], что, как я сделала вам милость, так и вы сделаете милость дому отца моего, и дайте мне верный знак, 13 что вы сохраните в живых отца моего и матерь мою, и братьев моих и сестер моих, и всех, кто есть у них, и избавите души наши от смерти. 14 Эти люди сказали ей: душа наша вместо вас да будет предана смерти, если вы [ныне] не откроете сего дела нашего; когда же Господь предаст нам землю, мы окажем тебе милость и истину. 15 И спустила она их по веревке чрез окно, ибо дом ее был в городской стене, и она жила в стене; 16 и сказала им: идите на гору, чтобы не встретили вас преследующие, и скрывайтесь там три дня, доколе не возвратятся погнавшиеся [за вами]; а после пойдете в путь ваш. 17 И сказали ей те люди: мы свободны будем от твоей клятвы, которою ты нас закляла, если не сделаешь так: 18 вот, когда мы придем в эту землю, ты привяжи червленую веревку к окну, чрез которое ты нас спустила, а отца твоего и матерь твою и братьев твоих, все семейство отца твоего собери к себе в дом твой; 19 и если кто-нибудь выйдет из дверей твоего дома вон, того кровь на голове его, а мы свободны [будем от сей клятвы твоей]; а кто будет с тобою в [твоем] доме, того кровь на голове нашей, если чья рука коснется его; 20 если же [кто нас обидит, или] ты откроешь сие наше дело, то мы также свободны будем от клятвы твоей, которою ты нас закляла. 21 Она сказала: да будет по словам вашим! И отпустила их, и они пошли, а она привязала к окну червленую веревку. 22 Они пошли и пришли на гору, и пробыли там три дня, доколе не возвратились гнавшиеся за ними . Гнавшиеся искали их по всей дороге и не нашли. 23 Таким образом два сии человека пошли назад, сошли с горы, перешли [Иордан] и пришли к Иисусу, сыну Навину, и пересказали ему все, что с ними случилось. 24 И сказали Иисусу: Господь [Бог наш] предал всю землю сию в руки наши, и все жители земли в страхе от нас.
Рахав і розвідники
1 Із Шіттіма Ісус, син Навина таємно послав двох мужів у розвідку, наказуючи: Підіть і огляньте той край, і особливо Єрихон. Вони пішли й зупинились у домі жінки-повії на ім’я Рахав, аби там переночувати.
2 Але єрихонському цареві повідомили, мовляв: Цієї ночі прийшли в місто якісь чоловіки з ізраїльтян, аби розвідати країну.
3 Тому єрихонський цар послав до Рахави слуг з наказом: Виведи чоловіків, які прийшли до тебе, й зупинились у твоєму домі, адже вони прийшли розвідати наш край!
4 Але жінка встигла тих двох чоловіків заховати, а слугам царя сказала: Це правда, що якісь чоловіки приходили до мене, але звідкіля вони я не знала.
5 Але щойно почало смеркати і мала закриватись брама міста , то чоловіки вийшли. Не знаю, куди ті мужі подались, тож швидше біжіть за ними, – може ще наздоженете їх!
6 Вона ж, вивівши їх на дах, заховала їх під в’язанками льону, що були складені у неї на даху.
7 Люди царя кинулись їх наздоганяти по Йорданській дорозі, до бродів. Як тільки переслідувачі, що наздоганяли розвідників вийшли, як браму міста замкнули.
8 Перш ніж вони (розвідники ) лягли спати, вона піднялася до них на дах
9 і сказала цим чоловікам: Я знаю, що Господь дав вам цю землю, через що ми й злякались вас, – тому всі мешканці цього краю тремтять перед вами.
10 Адже ми чули, що Господь висушив перед вами води Червоного моря, коли ви вийшли з Єгипту; нам відомо й те, що ви зробили обом аморейським царям, Сіхону й Оґу, які були з іншого боку Йордану, і яких ви знищили.
11 І коли ми це почули, то занепокоїлось наше серце, і духом люди впали від страху перед вами, тому що Господь, ваш Бог, є Богом на небесах вгорі й на землі внизу!
12 А тепер, прошу, присягніться мені Господом, що за мою доброту до вас, ви також виявите милосердя до родини мого батька; дайте мені належну запоруку,
13 що залишите живими мого батька і мою матір, моїх братів і моїх сестер, а також усіх, котрі до них належать, врятувавши нас від смерті.
14 Тоді ці чоловіки їй відповіли: Нашим життям ручаємось за вас, але якщо ви не розголосите цієї нашої умови! А коли Господь дасть нам це місто, то виявимо до тебе милосердя і дотримаємось вірності.
15 Тоді вона спустила їх на мотузці через вікно, оскільки її житло було вмонтоване у стіну міста, і тут, у стіні, вона мешкала.
16 Вона їм сказала: Ідіть у гори, аби часом не натрапили на вас ті, що переслідують вас; там переховуйтесь три дні, поки не повернуться переслідувачі, після чого можете йти своєю дорогою.
17 На прощання ті мужі її попередили: Ми будемо чисті щодо присяги, якою заприсягнулись тобі,
18 але за умови, що коли ми будемо входити у цей край, ти прив’яжеш цю червону мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а свого батька і свою матір, своїх братів і всю родину твого батька збереш у себе в домі!
19 Проте кожний, хто вийде з дверей твого дому назовні, той сам буде нести відповідальність за своє життя, – ми невинуваті. Але якби хтось лише доторкнувся до будь-кого з тих, котрі будуть з тобою у домі, то провина лежатиме на нас.
20 Крім того , якщо ти розголосиш цю нашу справу, то ми також будемо чисті щодо присяги, якою ми присягнули за твоїм проханням.
21 Вона ж сказала: Як ви сказали, нехай так і буде! І вона їх відпустила. Коли вони пішли, жінка прив’язала червону мотузку до вікна.
22 Розвідники пішли, подавшись у гори, й залишалися там три дні, доки не повернулись у місто переслідувачі, які шукали їх по всіх дорогах, але не знайшли.
23 А ті два чоловіки повернулись, зійшли з гір і, переправившись через ріку , прийшли до Ісуса, сина Навина; вони розповіли йому все, що трапилось з ними.
24 Зокрема, вони таке сказали Ісусові: Справді, Господь віддав у наші руки всю ту землю, адже кожен з мешканців того краю тремтить зі страху перед нами!