1 Как одиноко сидит город, некогда многолюдный! он стал как вдова; великий между народами, князь над областями сделался данником. 2 Горько плачет он ночью, и слезы его на ланитах его. Нет у него утешителя из всех, любивших его; все друзья его изменили ему, сделались врагами ему. 3 Иуда переселился по причине бедствия и тяжкого рабства, поселился среди язычников, и не нашел покоя; все, преследовавшие его, настигли его в тесных местах. 4 Пути Сиона сетуют, потому что нет идущих на праздник; все ворота его опустели; священники его вздыхают, девицы его печальны, горько и ему самому. 5 Враги его стали во главе, неприятели его благоденствуют, потому что Господь наслал на него горе за множество беззаконий его; дети его пошли в плен впереди врага. 6 И отошло от дщери Сиона все ее великолепие; князья ее — как олени, не находящие пажити; обессиленные они пошли вперед погонщика. 7 Вспомнил Иерусалим, во дни бедствия своего и страданий своих, о всех драгоценностях своих, какие были у него в прежние дни, тогда как народ его пал от руки врага, и никто не помогает ему; неприятели смотрят на него и смеются над его субботами. 8 Тяжко согрешил Иерусалим, за то и сделался отвратительным; все, прославлявшие его, смотрят на него с презрением, потому что увидели наготу его; и сам он вздыхает и отворачивается назад. 9 На подоле у него была нечистота, но он не помышлял о будущности своей, и поэтому необыкновенно унизился, и нет у него утешителя. «Воззри, Господи, на бедствие мое, ибо враг возвеличился!» 10 Враг простер руку свою на все самое драгоценное его; он видит, как язычники входят во святилище его, о котором Ты заповедал, чтобы они не вступали в собрание Твое. 11 Весь народ его вздыхает, ища хлеба, отдает драгоценности свои за пищу, чтобы подкрепить душу. «Воззри, Господи, и посмотри, как я унижен!» 12 Да не будет этого с вами, все проходящие путем! взгляните и посмотрите, есть ли болезнь, как моя болезнь, какая постигла меня, какую наслал на меня Господь в день пламенного гнева Своего? 13 Свыше послал Он огонь в кости мои, и он овладел ими; раскинул сеть для ног моих, опрокинул меня, сделал меня бедным и томящимся всякий день. 14 Ярмо беззаконий моих связано в руке Его; они сплетены и поднялись на шею мою; Он ослабил силы мои. Господь отдал меня в руки, из которых не могу подняться. 15 Всех сильных моих Господь низложил среди меня, созвал против меня собрание, чтобы истребить юношей моих; как в точиле, истоптал Господь деву, дочь Иуды. 16 Об этом плачу я; око мое, око мое изливает воды, ибо далеко от меня утешитель, который оживил бы душу мою; дети мои разорены, потому что враг превозмог. 17 Сион простирает руки свои, но утешителя нет ему. Господь дал повеление о Иакове врагам его окружить его; Иерусалим сделался мерзостью среди них. 18 Праведен Господь, ибо я непокорен был слову Его. Послушайте, все народы, и взгляните на болезнь мою: девы мои и юноши мои пошли в плен. 19 Зову друзей моих, но они обманули меня; священники мои и старцы мои издыхают в городе, ища пищи себе, чтобы подкрепить душу свою. 20 Воззри, Господи, ибо мне тесно, волнуется во мне внутренность, сердце мое перевернулось во мне за то, что я упорно противился Тебе; отвне обесчадил меня меч, а дома — как смерть. 21 Услышали, что я стенаю, а утешителя у меня нет; услышали все враги мои о бедствии моем и обрадовались, что Ты соделал это: о, если бы Ты повелел наступить дню, предреченному Тобою, и они стали бы подобными мне! 22 Да предстанет пред лице Твое вся злоба их; и поступи с ними так же, как Ты поступил со мною за все грехи мои, ибо тяжки стоны мои, и сердце мое изнемогает.
Гіркий плач Єрусалима
1 Яким же самотнім виглядає колись багатолюдне місто! Воно стало, немовби вдовою… Видатна серед народів столиця, – володарка над іншими країнами, – сама стала платником данини.
2 Ночами вона гірко плаче, і її сльози течуть по щоках. Ніхто з усіх колишніх коханців тепер її не потішає. Усі її друзі зреклися її, – навіть стали ворогами.
3 Поневолена Юдея страждає від утисків і тяжкої праці. Живе серед язичників і не знаходить спокою! У важкий для неї час її наздогнали переслідувачі.
4 Дороги на Сіон сумні й вкриті жалобою, позаяк немає тих, котрі поспішали б на свято. Усі його брами спустошені, – його священики зітхають, тужать його дівчата та й самому йому гірко.
5 Його вороги взяли над ним гору, – пощастило його противникам. Адже Господь завдав йому смутку через його численні гріхи. Гнані своїми загарбниками, його діти пішли в неволю.
6 Втратила дочка Сіону всю свою славу. Її вельможі стали, як ті олені, що не знаходять пасовиська, – знесилені, вони втікають від своїх переслідувачів.
7 У часи своїх поневірянь і страждань Єрусалим згадує всі свої блага й скарби, що були в нього в давні часи… Коли ж його мешканці попали в руки гнобителя, ніхто не прийшов йому на допомогу, а його вороги дивились і глузували над його руїнами.
8 Тяжко згрішив Єрусалим і через те став огидним. Всі, котрі його величали, тепер ним гидують, дивлячись на його голизну. Та й сам він зітхає, відвертаючи від сорому своє обличчя.
9 Заплямований поділ спідниці Сіонської дочки, – адже вона не думала про наслідки, які можуть бути в кінці. Як же низько вона впала, і немає кому її потішити! Господи, подивись на мої злигодні, тому що вороги торжествують.
10 Ворог простягнув свою руку на всі її скарби. Адже вона бачила, як язичники входили в її Святиню, – ті, про яких Ти наказав, що вони не повинні ввійти у Твою громаду.
11 Усі його (Єрусалима ) люди стогнуть у пошуках хліба, – всі свої коштовності віддають за їжу, аби лише зберегти життя. Господи, зглянься, – подивися, який я принижений!
12 Ну-бо, ви всі, що проходите дорогою, оберніться і подивіться, – чи є ще десь біль такий, як страждання, що завдані мені, якими вразив Господь мене в день Свого палкого гніву?
13 З висоти Він зіслав у мої кості вогонь, і він (вогонь ) проник у них. Він розтягнув під моїми ногами сітку й повернув мене назад, – Він спустошив мене, і я щодня страждаю.
14 Ярмо моїх гріхів міцно зтягнуте Його рукою, – вони (гріхи) сплетені й тяжіють на моїй шиї. Він попустив, аби зламалась моя сила, – віддав мене мій Господь у руки ворогів , так що я не можу піднятися.
15 Господь позбавив мене всіх моїх хоробрих воїнів. Скликав проти мене натовп, щоб знищити моїх юних захисників. Наче в чавильні, Господь наступив на дівицю, – Юдейську дочку.
16 Тому й плачуть мої очі, – з моїх очей постійно течуть сльози, позаяк покинув мене Той, Котрий міг би мене потішити, й Хто міг би вдихнути у мене життя. Мої діти знищені, оскільки ворог сильніший від мене…
17 Простягає свої руки дочка Сіону, але нікому її потішити. Господь покликав проти Якова довколишні народи, аби вони стали його ворогами. Через них Єрусалим став ритуально нечистим.
18 Справедливий Господь, – голосить дочка Сіону, – адже я була неслухняною Його слову. Послухайте ж, усі народи, й подивіться на мої муки. Моїх дівчат і моїх хлопців попровадили в неволю.
19 Я кликала моїх коханців, але вони мене зрадили. Мої священики та мої старійшини вмирають у місті, оскільки шукають і не знаходять собі їжі, аби врятувати своє життя.
20 Подивися ж, Господи, як я страждаю! У мене всередині все горить, і моє серце немовби перевертається від того, що я так довго чинила опір… Ззовні меч забирає моїх дітей, а вдома – смерть.
21 Всі чують, як я стогну, але нікому мене потішити. Усі мої вороги, які чують про мої нещастя, тішаться, що Ти так учинив. Ти спровадив час, про який провістив, – тож нехай станеться і з ними те, що зі мною!
22 Нехай усі їхні злочини постануть перед Тобою. Тож учини з ними так, як Ти вчинив зі мною за всі мої беззаконня, адже я стогну безперестанку, і моє серце не перестає боліти.