1 Горе мне! ибо со мною теперь — как по собрании летних плодов, как по уборке винограда: ни одной ягоды для еды, ни спелого плода, которого желает душа моя. 2 Не стало милосердых на земле, нет правдивых между людьми; все строят ковы, чтобы проливать кровь; каждый ставит брату своему сеть. 3 Руки их обращены к тому, чтобы уметь делать зло; начальник требует подарков, и судья судит за взятки, а вельможи высказывают злые хотения души своей и извращают дело. 4 Лучший из них — как терн, и справедливый — хуже колючей изгороди, день провозвестников Твоих, посещение Твое наступает; ныне постигнет их смятение. 5 Не верьте другу, не полагайтесь на приятеля; от лежащей на лоне твоем стереги двери уст твоих. 6 Ибо сын позорит отца, дочь восстает против матери, невестка — против свекрови своей; враги человеку — домашние его. 7 А я буду взирать на Господа, уповать на Бога спасения моего: Бог мой услышит меня. 8 Не радуйся ради меня, неприятельница моя! хотя я упал, но встану; хотя я во мраке, но Господь — свет для меня. 9 Гнев Господень я буду нести, потому что согрешил пред Ним, доколе Он не решит дела моего и не совершит суда надо мною; тогда Он выведет меня на свет, и я увижу правду Его. 10 И увидит это неприятельница моя, и стыд покроет ее, говорившую мне: «где Господь Бог твой?» Насмотрятся на нее глаза мои, как она будет попираема подобно грязи на улицах. 11 В день сооружения стен твоих, в этот день отдалится определение. 12 В тот день придут к тебе из Ассирии и городов Египетских, и от Египта до реки Евфрата , и от моря до моря, и от горы до горы. 13 А земля та будет пустынею за вину жителей ее, за плоды деяний их. 14 Паси народ Твой жезлом Твоим, овец наследия Твоего, обитающих уединенно в лесу среди Кармила; да пасутся они на Васане и Галааде, как во дни древние! 15 Как во дни исхода твоего из земли Египетской, явлю ему дивные дела. 16 Увидят это народы и устыдятся при всем могуществе своем; положат руку на уста, уши их сделаются глухими; 17 будут лизать прах как змея, как черви земные выползут они из укреплений своих; устрашатся Господа Бога нашего и убоятся Тебя. 18 Кто Бог, как Ты, прощающий беззаконие и не вменяющий преступления остатку наследия Твоего? не вечно гневается Он, потому что любит миловать. 19 Он опять умилосердится над нами, изгладит беззакония наши. Ты ввергнешь в пучину морскую все грехи наши. 20 Ты явишь верность Иакову, милость Аврааму, которую с клятвою обещал отцам нашим от дней первых.
Горе пророка через гріхи народу
1 Горе мені, адже я себе відчуваю так, як дерево після збору врожаю, як виноградник після збору винограду, – жодного грона, щоб поживитись, жодної ранньої фіги, яку можна було би скуштувати.
2 Зникли в краю побожні, й немає серед людей справедливого. Кожен, немов у засаді, чатує задля пролиття крові, – кожний полює за своїм братом, розставляючи для нього пастку.
3 Їхні руки спритні для здійснення зла. Урядник чекає хабаря, – та й суддю можна підкупити, – про свої забаганки натякають знатні особи й усе викривляють.
4 Найкращий з них, як колючка, і найчесніший – як терновий живопліт. Але надходить день твоїх відвідин, передвіщений твоїми вартовими. Неодмінно наступить для тебе страхіття.
5 Тож не звіряйся другові і не покладайся навіть на найближчого, – на ту, котра розділяє з тобою ложе. Стережи двері своїх уст.
6 Адже син безчестить батька, дочка повстає проти своєї матері, невістка – проти своєї свекрухи, – так що вороги людини – її домашні.
Надія Міхея на Божу справедливість та відновлення Ізраїлю
7 Я ж спрямую свій погляд на Господа, очікуватиму Бога мого спасіння. Мій Бог мене вислухає!
8 Не радій з мого горя, мій вороже! Хоч я і падаю, проте я встаю, – хоча іноді трапляється темрява, Господь – моє світло!
9 Я витерплю Господній гнів, оскільки я згрішив проти Нього, – аж поки Він не розгляне мою судову справу, і не поновить мене в правах. Він виведе мене на світло, і я побачу Його справедливість.
10 Мій ворог це побачить, і йому стане соромно через те, що він говорив мені: Де Той Господь, твій Бог? Своїми очима я дивитимусь, як його топтатимуть, наче болото на дорозі.
11 Настане такий день, коли твої мури будуть відбудовані, – хоча той день віддалений.
12 Тоді до тебе приходитимуть від Ассирії, від міст Єгипту, – від самого Єгипту і до Євфрату, від моря й до моря, і від однієї гори до іншої гори.
13 Але земля залишатиметься спустошеною разом зі своїми мешканцями через їхні вчинки.
Молитва Міхея
14 Паси Свій народ, – молиться пророк, – Своїм посохом, провадь отару Своєї спадщини, яка перебуває, наче в лісі посеред Кармелю . Вони пастимуться на Башані та в Гілеаді, як і в давні часи.
15 Господь відповів : Як було за днів твого виходу з єгипетського краю, Я знову покажу Ізраїлю чудеса, гідні здивування.
16 Побачать це інші народи й засоромляться, – незважаючи на всю свою силу, покладуть руки свої на уста, а їхні вуха оглухнуть.
17 Вони лизатимуть порох, наче змії, плазуючи по землі. Сповнені жаху перед Господом, нашим Богом, вони з тремтінням виповзатимуть зі своїх криївок, адже Тебе вони злякаються.
18 Хіба є ще такий Бог, як Ти, Котрий прощає гріхи, відпускаючи (забуваючи ) провини залишка Своєї спадщини? Бог не постійно гнівається, позаяк Він – Той, Хто любить виявляти милосердя.
19 Він знову змилується над нами, і змиє наші провини, – Ти кинеш у глибини моря всі наші гріхи.
20 Тож вияви свою вірність Якову, і Твоє милосердя – Авраамові, як Ти й присягнув нашим батькам у ті давні часи.