1 Сын мой! храни слова мои и заповеди мои сокрой у себя. [Сын мой! чти Господа, — и укрепишься, и кроме Его не бойся никого.] 2 Храни заповеди мои и живи, и учение мое, как зрачок глаз твоих. 3 Навяжи их на персты твои, напиши их на скрижали сердца твоего. 4 Скажи мудрости: «ты сестра моя!» и разум назови родным твоим, 5 чтобы они охраняли тебя от жены другого, от чужой, которая умягчает слова свои. 6 Вот, однажды смотрел я в окно дома моего, сквозь решетку мою, 7 и увидел среди неопытных, заметил между молодыми людьми неразумного юношу, 8 переходившего площадь близ угла ее и шедшего по дороге к дому ее, 9 в сумерки, в вечер дня, в ночной темноте и во мраке. 10 И вот — навстречу к нему женщина, в наряде блудницы, с коварным сердцем, 11 шумливая и необузданная; ноги ее не живут в доме ее: 12 то на улице, то на площадях, и у каждого угла строит она ковы. 13 Она схватила его, целовала его, и с бесстыдным лицем говорила ему: 14 «мирная жертва у меня: сегодня я совершила обеты мои; 15 поэтому и вышла навстречу тебе, чтобы отыскать тебя, и — нашла тебя; 16 коврами я убрала постель мою, разноцветными тканями Египетскими; 17 спальню мою надушила смирною, алоем и корицею; 18 зайди, будем упиваться нежностями до утра, насладимся любовью, 19 потому что мужа нет дома: он отправился в дальнюю дорогу; 20 кошелек серебра взял с собою; придет домой ко дню полнолуния». 21 Множеством ласковых слов она увлекла его, мягкостью уст своих овладела им. 22 Тотчас он пошел за нею, как вол идет на убой, [и как пес — на цепь,] и как олень — на выстрел, 23 доколе стрела не пронзит печени его; как птичка кидается в силки и не знает, что они — на погибель ее. 24 Итак, дети, слушайте меня и внимайте словам уст моих. 25 Да не уклоняется сердце твое на пути ее, не блуждай по стезям ее, 26 потому что многих повергла она ранеными, и много сильных убиты ею: 27 дом ее — пути в преисподнюю, нисходящие во внутренние жилища смерти.
1 Сину мій, бережи мої слова, – заповіти мої заховай у себе!
2 Зберігай мої настанови й мої повчання, як зіницю свого ока, – і будеш жити!
3 Прив’яжи їх до своїх пальців, напиши їх на таблиці свого серця.
4 Скажи мудрості: Ти моя сестра! А розум назви своїм приятелем,
5 аби вони вберегли тебе від іншої жінки, – від чужої, яка підлещується своїми звабливими словами.
6 Якось я дивився у вікно свого дому. Крізь ґрати вікна,
7 я побачив ще недосвідчених. Серед молодих людей зауважив нерозважливого юнака,
8 який проходив перехрестя вулиць, й повернув у напрямку її дому, – це було
9 в сутінках вечірньої пори, і настанні темряви чорної ночі.
10 Аж ось назустріч йому вийшла жінка в одязі повії, з підступним серцем,
11 галаслива і настирлива, – таким удома не сидиться, –
12 то вона якийсь час чатує на вулиці, то знову на майдані, або на розі перехрестя вулиць.
13 Вона схопила його, поцілувала, і з безсоромним виразом свого обличчя заговорила до нього:
14 У мене мирна жертва, – сьогодні я сповнила свої обітниці.
15 Тому, жадаючи тебе, я вийшла тобі назустріч, і знайшла тебе!
16 Я прибрала свою постіль килимами, прикрасила барвистими єгипетськими покривалами.
17 Спальню свою запашила миррою, алоє та корицею.
18 Заходь, будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, забавляючись коханням,
19 адже мого чоловіка немає вдома, позаяк він подався в далеку дорогу.
20 Взяв він із собою торбину з грошима, тому повернеться додому не раніше дня повного місяця.
21 Своїми звабливими словами затягла його, – заманила його своїми облесливими устами.
22 Він відразу ж пішов за нею, – подався наче віл на заріз, як нерозумний звір у розставлену пастку.
23 Поки стріла не прошиє його печінку, він спішить у сильце, наче пташка, не усвідомлюючи, що йде на загибель…
24 Тож тепер послухайте мене, діти, – будьте уважні до слів моїх уст.
25 Хай твоє серце, сину , не збочує на її дороги, не блукай її стежками.
26 Адже багатьох вона вже повалила пораненими, – чимало сильних погублені нею.
27 Її дім, – це дорога до шеолу, що провадить до покоїв смерті.