Псалом Давида.
1 Благослови, душа моя, Господа, и вся внутренность моя — святое имя Его. 2 Благослови, душа моя, Господа и не забывай всех благодеяний Его. 3 Он прощает все беззакония твои, исцеляет все недуги твои; 4 избавляет от могилы жизнь твою, венчает тебя милостью и щедротами; 5 насыщает благами желание твое: обновляется, подобно орлу, юность твоя. 6 Господь творит правду и суд всем обиженным. 7 Он показал пути Свои Моисею, сынам Израилевым — дела Свои. 8 Щедр и милостив Господь, долготерпелив и многомилостив: 9 не до конца гневается, и не вовек негодует. 10 Не по беззакониям нашим сотворил нам, и не по грехам нашим воздал нам: 11 ибо как высоко небо над землею, так велика милость [Господа] к боящимся Его; 12 как далеко восток от запада, так удалил Он от нас беззакония наши; 13 как отец милует сынов, так милует Господь боящихся Его. 14 Ибо Он знает состав наш, помнит, что мы — персть. 15 Дни человека — как трава; как цвет полевой, так он цветет. 16 Пройдет над ним ветер, и нет его, и место его уже не узнает его. 17 Милость же Господня от века и до века к боящимся Его, 18 и правда Его на сынах сынов, хранящих завет Его и помнящих заповеди Его, чтобы исполнять их. 19 Господь на небесах поставил престол Свой, и царство Его всем обладает. 20 Благословите Господа, [все] Ангелы Его, крепкие силою, исполняющие слово Его, повинуясь гласу слова Его; 21 благословите Господа, все воинства Его, служители Его, исполняющие волю Его; 22 благословите Господа, все дела Его, во всех местах владычества Его. Благослови, душа моя, Господа!
Псалом 102
1 Молитва нужденного, коли він, убитий горем, виливає перед Господом свій жаль.
2 Господи, вислухай мою молитву, нехай мій зойк дійде до Тебе!
3 Не відвертай від мене Свого обличчя в день моєї скрути. Нахили до мене Своє вухо, коли я волаю до Тебе, і дай негайно мені відповідь.
4 Адже мої дні зникають, як дим, – мої кості тліють, як жар вогнища.
5 Моє серце висохло наче скошена трава, так що я забуваю їсти свій хліб.
6 Від голосного мого стогнання моє тіло прилипло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана в пустелі, – я став, як та сова серед руїн.
8 Я не сплю й стогну , наче самотній птах на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною глузують мої вороги; ті, що знущаються з мене, стали проклинати моїм іменем .
10 Наче хліб, я їм попіл, а свій напій я змішую зі сльозами
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, піднявши мене, Ти знову штовхнув додолу.
12 Мої дні, як зникаюча тінь, – я в’яну, як трава.
13 Але Ти, Господи, пробуваєш вічно, і пам’ять про Тебе – з покоління в покоління.
14 Ти повстанеш і змилуєшся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки надійшов слушний час.
15 Адже Твої слуги полюбили його каміння, – їм дорогий навіть його порох.
16 Народи боятимуться Господнього Імені, а всі царі землі – Твоєї слави.
17 Коли Господь відбудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
18 Він почує молитви знедолених і не знехтує їхнім благанням.
19 Нехай це запишуть для майбутніх поколінь, аби народ, який пізніше утвориться, прославляв Господа.
20 Адже Він дивиться з висоти Своєї Святині, – Господь споглядає з небес на землю,
21 аби чути стогони в’язнів й визволяти дітей, приречених на смерть;
22 щоб сповіщати на Сіоні Господнє Ім’я і славити Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться разом для служіння Господу.
24 Він виснажив протягом дороги мою силу, а мої дні скоротив.
25 Тому я кажу: Боже мій, не забирай мене в половині мого віку, адже Твої літа тривають з роду в рід.
26 Ти на початку заснував землю, – і небеса є ділом Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти залишишся. Всі вони, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, і вони проминуть.
28 Але Ти – Той Самий, і літам Твоїм кінця немає.
29 Діти Твоїх слуг також житимуть, і їхнє потомство постійно буде перед Тобою.